Гострий гастроентерит

Гострий гастроентерит – гостре запальне захворювання слизової оболонки шлунка та кишечника вірусної, бактеріальної, аліментарної чи алергічної природи. До основних симптомів захворювання відносять нудоту та блювання, діарею, біль у животі, лихоманку, зміну консистенції та забарвлення калу, явища інтоксикації та зневоднення. Для встановлення правильного діагнозу достатньо проведення ЕГДС, лабораторних проб (загальний аналіз крові, копрограма, бактеріологічний посів калу). Лікування консервативне: дієта, питво, ентеросорбенти, ферментні препарати, при необхідності дезінтоксикаційна та інфузійна терапія, антибіотики.

Гострий гастроентерит є дуже поширеною патологією, яка вражає як дитяче, так і доросле населення. Перші згадки про гастроентерит інфекційної природи як причину епідемічного спалаху відносяться до кінця XIX століття. Надалі дослідження в галузі гастроентерології дозволили встановити не тільки інфекційну, але також аліментарну та алергічну природу цього захворювання. На сьогоднішній день гастроентерити бактеріальної та вірусної природи продовжують займати друге місце за поширеністю після респіраторних вірусних інфекцій, а в країнах з низьким економічним рівнем часто є причиною смерті від зневоднення та інтоксикації.

Захворюваність на гастроентерити алергічної природи також набирає обертів у зв’язку із повсюдною зміною звичок харчування, захопленням снеками та фаст-фудом, високою поширеністю харчової алергії, особливо серед дитячого населення. Слід зазначити, що серед дітей молодшого віку близько 5-8% страждають на харчові алергії, що виявляються ураженням шлунка і тонкого кишечника.

До етіологічних факторів гострого гастроентериту можна віднести інфікування ентеротропними вірусами та бактеріями, аліментарні причини, харчову алергію.

До зараження кишковими інфекціями та розвитку гострого інфекційного гастроентериту може призвести вживання контамінованих продуктів, недотримання правил гігієни та приготування їжі, пиття некип’яченої води з неперевірених джерел, зараження контактно-побутовим шляхом. Гострий гастроентерит викликається сальмонелами, шигелами, кампілобактеріями, ротавірусом, норавірусом та іншими збудниками. Провокуючим чинником може бути неправильне харчування, антибіотикотерапія, порушує нормальну мікрофлору кишечника. Мікроорганізми, розмножуючись у просвіті шлунка та тонкого кишечника, вражають слизову оболонку та активізують секрецію рідини та електролітів. Розвивається нудота, блювання, діарея. Продукти життєдіяльності інфекційних агентів потрапляють у кровотік та розносяться по всьому організму, провокуючи виражену інтоксикацію та пропасницю. Найбільшим значенням у розвитку гострого гастроентериту на сьогоднішній день має ротавірус (обумовлює близько половини всіх випадків захворювання влітку та до 90% випадків – у зимовий). Відмінною рисою ротавірусної інфекції є одночасне ураження носоглотки з явищами ГРВІ.

Також до розвитку гострого гастроентериту може призводити токсикоінфекція, викликана вживанням неякісних продуктів, що особливо поєднується з порушеннями дієти (вживанням гострої, смаженої, екстрактивної їжі). Потрапляння в їжу токсинів зазвичай пов’язане з неправильним зберіганням та приготуванням продуктів, через що умовно-патогенна флора починає посилено розмножуватися, виділяючи велику кількість ентеро- та цитотоксинів. Зазначені токсини можуть мати достатню термостабільність, щоб не руйнуватися при термічній обробці. Потрапляючи в ШКТ, вони спричиняють тяжке пошкодження слизової оболонки шлунка та кишечника вже через кілька годин після вживання неякісних продуктів. На щастя, не всі умовно-патогенні мікроорганізми здатні до токсиноутворення, тому не завжди висока бактеріальна забрудненість їжі призводить до розвитку гострого гастроентериту.

Схильність до харчової алергії та частих гострих алергічних гастроентеритів у майбутньому формується ще внутрішньоутробно, коли у дитини починає дозрівати імунна система. Перші місяці після народження є критичними для формування здорової імунної відповіді шлунково-кишкового тракту на надходження різних антигенів з їжею. Якщо в цей період порушуватимуться правила вигодовування, введення прикормів, приготування їжі для дитини – у майбутньому у неї може сформуватися аномальна реакція на вживання деяких продуктів, що проявляється розвитком гострого гастроентериту. Найбільш поширена алергія на коров’яче молоко, курячі яйця, рибу, бобові та злакові культури. До факторів ризику гастроентериту алергічної природи відносять проживання в екологічно несприятливому регіоні, сімейну схильність, наявність супутніх алергічних захворювань, лікування антибактеріальними препаратами (щонайменше три курси протягом п’яти років).

Зазвичай клініка розвивається швидко, протягом кількох годин чи діб від моменту дії етіологічного фактора. Найкоротший інкубаційний період у гострого гастроентериту токсичної та алергічної природи, інфекційна форма захворювання може розгортатися протягом п’яти діб після контакту з хворою людиною, вживання неякісної їжі чи води.

Першими ознаками гострого гастроентериту найчастіше служать нудота і блювання (зазвичай одноразова, у важких випадках – багаторазова і виснажлива), що супроводжується болями в епігастрії та навколо пупка, здуттям і бурчанням у животі, втратою апетиту. Діарея зазвичай приєднується пізніше. Стілець багаторазовий (до десяти разів на добу), рідкий, пінистий, набуває патологічного забарвлення (яскраво-жовтий, зеленуватий, помаранчевий, темно-зелений), містить грудочки неперетравленої їжі. Найчастіше кал не містить домішок слизу та крові.

Для гострого гастроентериту алергічної природи патогномонічною ознакою є початок захворювання з гострого болю в животі, блювання, що приносить полегшення. Після блювання загальний стан досить швидко покращується. При токсичній етіології гострого гастроентериту лихоманка зазвичай короткочасна, з’являється на початку захворювання. При гострому гастроентериті інфекційної природи температура може підвищитися за кілька годин від початку блювання та діареї та триматися протягом кількох діб.

При появі перших симптомів гострого гастроентериту необхідно звернутися до гастроентеролога, тому що за відсутності адекватного лікування можливий розвиток вираженого зневоднення: шкірні покриви та слизові оболонки стають сухими, кінцівки холодними; мову обкладено нальотом; шкірна складка розправляється повільно. При огляді привертає увагу брадикардія, артеріальна гіпотензія, слабкість, можливий розвиток колапсу і судом.

Залежно від обсягу клінічних проявів виділяють три ступені тяжкості гострого гастроентериту: легку (температури немає, блювання та діарея виникають не частіше трьох разів на добу, зневоднення не розвивається), середнього ступеня тяжкості (лихоманка не вище 38,5°С, блювання та діарея до десяти разів на добу, ознаки помірного зневоднення), тяжку (злоякісна лихоманка, блювання та діарея частіше 15 разів на добу, ознаки ураження ЦНС, виражене зневоднення).

Якщо у пацієнта розвивається клініка гострого гастроентериту, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою для встановлення етіології та ступеня тяжкості захворювання, призначення необхідного лікування. Усі пацієнти із середньотяжким та тяжким перебігом захворювання вимагають госпіталізації. У стаціонарі на підтвердження діагнозу призначається консультація ендоскопіста, ряд лабораторних досліджень.

При проведенні ЕГДС візуалізуються неспецифічні запальні зміни у слизовій оболонці шлунка та початкових відділах тонкого кишечника. Специфічних ознак гострого ентероколіту немає, проте ендоскопічне дослідження дозволить виключити хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт у пацієнтів з алергічним генезом захворювання.

В обов’язковому порядку проводиться загальний аналіз крові (для гострого гастроентериту характерний лейкоцитоз та зсув формули вліво), копрограма, бактеріологічне дослідження калу з визначенням чутливості виділеної мікрофлори до антибіотиків. При підозрі на токсикоінфекцію виділення штаму збудників в одного хворого ще не дозволяє вважати цей мікроорганізм етіологічним фактором. Потрібно виділення того самого збудника у всіх, хто вживав неякісний продукт і має клініку гострого гастроентериту.

У випадках важкого зневоднення обов’язково проводиться визначення показників червоної крові (рівень гематокриту, гемоглобіну та еритроцитів підвищується на тлі згущення крові), електролітів (через блювоту та діарею відбувається швидка втрата калію, хлору, що може призвести до розвитку судом), азотистих Преренальна гостра ниркова недостатність проявляється підвищенням рівня сечовини та креатиніну).

Лікування легких форм гострого гастроентериту може проводитися амбулаторно. У цьому випадку пацієнту призначається напівліжковий режим, строга дієта з механічним і хімічним щадінням, питво, ентеросорбенти і ферментні препарати.

Якщо у хворого діагностовано середньотяжкий або тяжкий перебіг гострого гастроентериту, лікування повинно проводитися в умовах стаціонару для запобігання критичному зневодненню або його адекватному лікуванню. Крім перерахованих вище напрямків лікування, використовують масивну інфузійну терапію для заповнення дефіциту рідини та електролітів, виведення токсинів з організму. Також при тяжкому перебігу гострого гастроентериту зазвичай призначаються антибактеріальні препарати (емпірично або з урахуванням бактеріологічних посівів).

Прогноз при гострому гастроентериті зазвичай сприятливий. При розвитку важкого зневоднення та відсутності адекватної медичної допомоги захворювання може призводити до смерті. Переривання курсу антибактеріальної терапії при інфекційному генезі гострого гастроентериту часто призводить до формування бактеріоносійства та зараження оточуючих.

Профілактика гострого гастроентериту полягає у дотриманні всіх правил особистої гігієни, принципів здорового харчування та безпечного приготування їжі. Слід уважно стежити за термінами придатності продуктів, що швидко псуються, не купувати з рук провіант, який не пройшов державного контролю якості, не пити воду з сумнівних водойм.