Гострий холецистит

Гострий холецистит — запалення жовчного міхура, що характеризується порушенням руху жовчі, що раптово виникає, в результаті блокади її відтоку. Можливий розвиток патологічної деструкції стінок жовчного міхура. У переважній більшості випадків (85-95%) розвиток гострого холециститу поєднано з конкрементами (камінням), більш ніж у половини (60%) пацієнтів визначається бактеріальне зараження жовчі (кишкові палички, коки, сальмонели тощо). При гострому холециститі симптоматика виникає один раз, розвивається і, при адекватному лікуванні, згасає, не залишаючи виражених наслідків. При багаторазовому повторенні гострих нападів запалення жовчного міхура говорять про хронічний холецистит.

Гострий холецистит – запалення жовчного міхура, що характеризується порушенням руху жовчі, що раптово виникає, в результаті блокади її відтоку. Можливий розвиток патологічної деструкції стінок жовчного міхура. У переважній більшості випадків (85-95%) розвиток гострого холециститу поєднано з конкрементами (камінням), більш ніж у половини (60%) пацієнтів визначається бактеріальне зараження жовчі (кишкові палички, коки, сальмонели тощо). При гострому холециститі симптоматика виникає один раз, розвивається і, при адекватному лікуванні, згасає, не залишаючи виражених наслідків. При багаторазовому повторенні гострих нападів запалення жовчного міхура говорять про хронічний холецистит.

Гострий холецистит частіше розвивається у жінок, ризик виникнення збільшується з віком. Є припущення щодо впливу гормонального фону на розвиток холециститу.

Причини холециститу:

• пошкодження стінок міхура твердими утвореннями (камені); закупорка камінням жовчної протоки (калькульозний холецистит);
• зараження жовчі бактеріальною флорою; розвиток інфекції (бактеріальний холецистит);
• закидання ферментів підшлункової залози в жовчний міхур (ферментативний холецистит)

У всіх випадках розвиток запалення в стінках жовчного міхура викликає звуження просвіту жовчної протоки (або його обтурацію конкрементом) та застій жовчі, яка поступово загусає.

Гострий холецистит підрозділяється формою на катаральну і деструктивні (гнійні). Серед деструктивних форм, у свою чергу, виділяють флегмонозну, флегмонозно-виразкову, гангренозну та перфоративну, залежно від стадії запального процесу.

Основним симптомом є жовчна коліка – гострий виражений біль у правому підребер’ї, верхній частині живота, можливо іррадіює у спину (під праву лопатку). Рідше іррадіація відбувається у ліву половину тіла. Попереджати виникнення жовчної коліки може прийом алкоголю, гострої, жирної їжі, сильний стрес.

Крім больового синдрому, гострий холецистит може супроводжуватися нудотою (до блювання з жовчю), субфебрильною температурою.

У легких випадках (без наявності каміння у жовчному міхурі) гострий холецистит протікає швидко (5-10 днів) і завершується одужанням. При приєднанні інфекції розвивається гнійний холецистит, в осіб з ослабленими захисними силами організму здатний перейти в гангрену та перфорацію стінки жовчного міхура. Ці стани загрожують летальним результатом і вимагають негайного оперативного лікування.

Для діагностики має значення виявлення порушень у дієті чи стресових станів під час опитування, присутність симптоматики жовчної коліки, пальпація черевної стінки. Аналіз крові показує ознаки запалення (лейкоцитоз, високу ШОЕ), диспротеїнемію та білірубінемію, підвищення активності ферментів (амілази, амінотрансфераз) при біохімічному дослідженні крові та сечі.

При підозрі на гостре запалення жовчного міхура обов’язково призначається УЗД органів черевної порожнини. Воно показує збільшення органу, наявність або відсутність у жовчному міхурі та жовчному протоці каменів. При ультразвуковому обстеженні запалений жовчний міхур має потовщені (більше 4 мм) стінки з подвійним контуром, може відзначатися розширення жовчних проток, позитивний симптом Мерфі (напруга міхура під ультразвуковим датчиком).

Детальну картину органів черевної порожнини надає комп’ютерна томографія. Для детального дослідження жовчних проток застосовують методику ЕРХПГ (ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія).

Диференціальний діагноз

У разі підозри на гострий холецистит проводять диференціальну діагностику з гострими запальними захворюваннями органів черевної порожнини: гострим апендицитом, панкреатитом, абсцесом печінки, прободною виразкою шлунка або 12п. кишки. А також із нападом сечокам’яної хвороби, пієлонефритом, правостороннім плевритом. Важливим критерієм диференціальної діагностики гострого холециститу є функціональна діагностика.

У разі первинного діагностування гострого холециститу, якщо не виявлено наявність каменів, перебіг не тяжкий, без гнійних ускладнень – лікування здійснюють консервативно під наглядом гастроентеролога. Застосовують антибіотикотерапію для придушення бактеріальної флори та профілактики можливого інфікування жовчі, спазмолітики для зняття больового синдрому та розширення жовчних проток, дезінтоксикаційну терапію при вираженій інтоксикації організму.

При розвитку тяжких форм деструктивного холециститу – хірургічне лікування (холецистотомія).

У разі виявлення каменів у жовчному міхурі, найчастіше пропонується видалення жовчного міхура. Операцією вибору є холецистектомія з мінідоступу. При протипоказаннях до проведення операції та відсутності гнійних ускладнень можливо використовувати методи консервативної терапії, але варто мати на увазі, що відмова від оперативного видалення жовчного міхура з великими конкрементами загрожує розвитком повторних нападів, переходом процесу в хронічний холецистит та розвитком ускладнень.

Всім хворим на гострий холецистит показана дієтотерапія: 1-2 дні вода (можна солодкий чай), після чого дієта №5А. Хворим рекомендована їжа, свіжоприготовлена ​​на пару або варена у теплому вигляді. Обов’язковою є відмова від продуктів, що містять велику кількість жирів, від гострих приправ, здоби, смаженого, копченого. Для профілактики запорів рекомендовано відмову від їжі, багатою клітковиною (свіжі овочі та фрукти), горіхи. Категорично заборонені спиртовмісні та газовані напої.

Варіанти хірургічних втручань при гострому холециститі:

• лапароскопічна холецистотомія;
• відкрита холецистотомія;
• надшкірна холецистостомія (рекомендовано для літніх та ослаблених пацієнтів).

Профілактика полягає у дотриманні норм здорового харчування, обмеження вживання алкоголю, великої кількості гострої, жирної їжі. Також вітається фізична активність – гіподинамія одна із чинників, сприяють застою жовчі і формуванню конкрементів.

Їду краще здійснювати згідно з режимом, не рідше, ніж кожні 4 години. Обов’язково вживати достатньо рідини (від півтора літрів), не переїдати на ніч. Несприятливими для здоров’я жовчного міхура є ожиріння, кишкові паразити (аскариди, лямблії), сильні стреси.

Легкі форми гострого холециститу без ускладнень, зазвичай, закінчуються швидким одужанням без помітних наслідків. При недостатньому адекватному лікуванні гострий холецистит може стати хронічним. У разі розвитку ускладнень ймовірність смерті дуже велика – смертність від ускладненого гострого холециститу досягає майже половини випадків. За відсутності своєчасної лікарської допомоги розвиток гангрени, перфорацій, емпієми жовчного міхура відбувається дуже швидко і може призвести до смерті.

Видалення жовчного міхура не веде до помітного погіршення якості життя пацієнтів. Печінка продовжує виробляти необхідну кількість жовчі, яка надходить прямо у дванадцятипалу кишку. Однак після видалення жовчного міхура може розвинутись постхолецистектомічний синдром. Перший час у хворих після холецистотомії може спостерігатися більш частий і м’який випорожнення, але, як правило, з часом ці явища зникають.

Лише в дуже поодиноких випадках (1%) прооперовані відзначають стійку діарею. У такому разі рекомендовано виключити з раціону молочні продукти, а також обмежити себе в жирному та гострому, збільшивши кількість овочів, що вживаються, та інших, багатих на клітковину, продуктів. Якщо дієтична корекція не дає бажаного результату, призначають медикаментозне лікування діареї.