Головна / unsorted / Гострий панкреатит

Гострий панкреатит

Гострий панкреатит – Запалення підшлункової залози. Симптоми гострого панкреатиту: гострий, нестерпний біль у животі. Залежно від того, яка частина залози запалена, локалізація болю можлива в правому або в лівому підребер’ї, у надчеревній ділянці, біль може бути оперізуючим. Хронічний панкреатит супроводжується втратою апетиту, порушенням травлення, гострими болями (як за гострої форми), що виникають після вживання жирної, гострої їжі чи алкоголю.

Загальні відомості

Панкреатит – захворювання, що характеризується розвитком запалення у тканині підшлункової залози. За характером перебігу панкреатит поділяють на гострий та хронічний. Гострий панкреатит займає третє місце серед захворювань черевної порожнини гострої течії, які потребують лікування хірургічного стаціонару. Перше та друге місце займають гострі апендицит та холецистит.

Згідно з даними світової статистики, на рік на гострий панкреатит хворіє від 200 до 800 осіб з мільйона. Це захворювання найчастіше зустрічається у чоловіків. Вік хворих коливається в межах і залежить від причин розвитку панкреатиту. Гострий панкреатит на фоні зловживання алкоголем виникає в середньому у віці близько 39 років, а при панкреатиті, асоційованому із жовчнокам’яною хворобою, середній вік пацієнтів – 69 років.

Гострий панкреатит

Причини

Чинники, що сприяють виникненню гострого панкреатиту:

  • зловживання алкоголем; шкідливі харчові звички (жирна, гостра їжа);
  • жовчокам’яна хвороба;
  • інфікування вірусом (свинка, вірус Коксакі) чи бактеріальне зараження (мікоплазма, кампілобактерії);
  • травми підшлункової залози;
  • хірургічні втручання з приводу інших патологій підшлункової залози та жовчовивідних шляхів;
  • прийом естрогенів, кортикостероїдів, тіазидних діуретиків, азатіоприну, інших лікарських засобів з вираженою патологічною дією на підшлункову залозу (медикаментозний панкреатит);
  • вроджені аномалії розвитку залози, генетична схильність, муковісцидоз;
  • запальні захворювання органів травлення (холецистит, гепатит, гастродуоденіт).

Патогенез

У розвитку гострого запалення підшлункової залози згідно з найпоширенішою теорією основним фактором виступає пошкодження клітин передчасно активованими ферментами. У нормальних умовах травні ферменти виробляються підшлунковою залозою в неактивній формі та активізуються вже у травному тракті. Під впливом зовнішніх та внутрішніх патологічних факторів механізм вироблення порушується, ферменти активізуються в підшлунковій залозі та починають перетравлення її тканини. Результатом стає запалення, розвивається набряк тканини, уражаються судини паренхіми залози.

Патологічний процес при гострому панкреатиті може поширюватися на прилеглі тканини: заочеревинну клітковину, сальникову сумку, очеревину, сальник, брижу кишечника та зв’язування печінки ДПК. Тяжка форма гострого панкреатиту сприяє різкому підвищенню рівня різних біологічно активних речовин у крові, що веде до виражених загальних порушень життєдіяльності: вторинні запалення та дистрофічні розлади у тканинах та органах – легенях, печінці, нирках, серці.

Класифікація

Гострий панкреатит класифікується за ступенем тяжкості:

  1. легка форма протікає з мінімальним ураженням органів та систем, виражається в основному інтерстиціальним набряком залози, легко піддається терапії та має сприятливий прогноз до швидкого одужання;
  2. важка форма гострого панкреатиту характеризується розвитком виражених порушень органів і тканинах, чи місцевими ускладненнями (некроз тканин, інфікування, кісти, абсцеси).

Тяжка форма гострого панкреатиту може супроводжуватися:

  • гострим скупченням рідини всередині залози або навколопанкреатичному просторі, які можуть не мати грануляційних або фіброзних стінок;
  • панкреатичним некрозом з можливим інфікуванням тканин (виникає обмежена або розлита зона паренхіми, що відмирає, і перипанкреатичних тканин, при приєднанні інфекції та розвитком гнійного панкреатиту підвищується ймовірність летального результату);
  • гострою хибною кістою (скупченням панкреатичного соку, оточеним фіброзними стінками, або грануляціями, яке виникає після нападу гострого панкреатиту, формується протягом 4 і більше тижнів);
  • панкреатичним абсцесом (скупчення гною в підшлунковій залозі або прилеглих тканинах).

Симптоми гострого панкреатиту

Характерні ознаки гострого панкреатиту.

  • Больовий синдром. Біль може локалізуватися в епігастрії, лівому підребер’ї, носити оперізувальний характер, іррадіювати під ліву лопатку. Біль має виражений постійний характер, у положенні лежачи на спині посилюється. Посилення болю відбувається і після їди, особливо – жирної, гострої, смаженої, алкоголю.
  • Нудота блювота. Блювота може бути неприборканою, містить жовч, не приносить полегшення.
  • Підвищення температури тіла.
  • Помірно виражена жовтушність склер. Рідко – легка жовтяниця шкірних покривів.

Крім того, гострий панкреатит може супроводжуватися диспепсичними симптомами (метеоризм, печія), шкірними проявами (синюшні плями на тілі, крововилив у пупці).

Ускладнення

Небезпека гострого панкреатиту полягає у високій ймовірності розвитку важких ускладнень. При інфікуванні запаленої тканини залози бактеріями, що мешкають у тонкому кишечнику, можливий некроз ділянок залози та виникнення абсцесів. Цей стан без своєчасного лікування (аж до хірургічного втручання) може закінчитися летальним кінцем.

При тяжкому перебігу панкреатиту може розвинутись шоковий стан і, як наслідок, поліорганна недостатність. Після розвитку гострого панкреатиту в тканині залози можуть почати формуватися псевдокісти (скупчення рідини в паренхімі), які руйнують структуру залози та жовчних проток. При руйнуванні псевдокісти та закінчення її вмісту виникає асцит.

Діагностика

Діагностику панкреатиту гастроентерологи здійснюють на підставі скарг, фізикального огляду, виявлення характерних симптомів. При вимірі артеріального тиску та пульсу найчастіше відзначають гіпотонію та тахікардію. Для підтвердження діагнозу служать лабораторні дослідження крові та сечі, МСКТ та УЗД органів черевної порожнини, МРТ підшлункової залози.

  • Біохімія крові. При дослідженні крові у загальному аналізі відзначаються ознаки запалення (прискорено ШОЕ, підвищено вміст лейкоцитів), у біохімічному аналізі крові виявляють підвищення активності панкреатичних ферментів (амілаза, ліпаза), можлива гіперглікемія та гіпокальціємія. Може відзначатися білірубінемія та підвищення активності печінкових ферментів.
  • Біохімія сечі. Проводять визначення концентрації ферментів у сечі. При діагностуванні гострого панкреатиту беруть біохімічний аналіз сечі та визначають активність амілази сечі.
  • Інструментальні методи. Візуальне дослідження підшлункової залози та прилеглих органів (УЗД, КТ, МРТ) дозволяє виявити патологічні зміни паренхіми, збільшення органу в обсязі, виявити абсцеси, кісти, наявність каменів у жовчних протоках.

КТ ОБП. Ознаки гострого панкреатиту: набряк, дифузна неоднорідність структури підшлункової залози.

Диференціальну діагностику гострого панкреатиту проводять із:

  • гострим апендицитом та гострим холециститом;
  • перфораціями порожнистих органів (прободні виразки шлунка та кишечника);
  • гострою кишковою непрохідністю;
  • гострим шлунково-кишковою кровотечею (виразка шлунка і 12п. кишки, кровотеча з варикозних вен стравоходу, кишкова кровотеча);
  • гострий ішемічний абдомінальний синдром.

Лікування гострого панкреатиту

При гострому панкреатиті показано госпіталізація. Всім пацієнтам наказано постільний режим. Основними цілями терапії є зняття больового синдрому, зниження навантаження на підшлункову залозу, стимуляція механізмів самовідновлення.

Терапевтичні заходи:

  • новокаїнова блокада та спазмолітики для зняття вираженого больового синдрому;
  • голод, лід на область проекції залози (створення локальної гіпотермії для зниження її функціональної активності), харчування здійснюють парентеральний, шлунковий вміст аспірують, призначають антациди та інгібітори протонної помпи;
  • дезактиватори панкреатичних ферментів (інгібітори протеолізу);
  • необхідна корекція гомеостазу (водно-електролітного, кислотно-основного, білкового балансу) за допомогою інфузії сольових та білкових розчинів;
  • дезінтоксикаційна терапія;
  • антибіотикотерапія (препарати широкого спектра дії у великих дозуваннях) як профілактика інфекційних ускладнень.

Хірургічне лікування

Хірургічна тактика показана у разі виявлення:

  • каменів у жовчних протоках;
  • скупчень рідини в залізі або навколо неї;
  • ділянок панкреатичного некрозу, кіст, абсцесів.

До операцій, які проводяться при гострому панкреатиті з утворенням кіст або абсцесів, належать: ендоскопічне дренування, марсупіалізація кісти, цистогастростомія та ін. При утворенні ділянок некрозу, залежно від їх розміру, проводять некректомію або резекцію підшлункової залози. Наявність каміння є показанням до операцій на протоці підшлункової залози.

До хірургічного втручання можуть вдаватися і у разі сумнівів у діагностиці та ймовірності пропустити інше хірургічне захворювання, яке потребує хірургічного лікування. Післяопераційний період має на увазі інтенсивні заходи профілактики гнійно-септичних ускладнень та відновлювальну терапію.

Лікування легкої форми панкреатиту, як правило, не становить труднощів, і позитивна динаміка відзначається протягом тижня. Для лікування важкої форми панкреатиту потрібно помітно більше часу.

Прогноз та профілактика

Прогноз при гострому панкреатиті залежить від його форми, адекватності терапії та наявності ускладнень. Легка форма панкреатиту зазвичай дає сприятливий прогноз, а при некротичних і геморагічних панкреатитах висока ймовірність смерті. Недостатнє лікування та недотримання лікарських рекомендацій щодо дієти та режиму можуть призвести до рецидивів захворювання та розвитку хронічного панкреатиту.

Первинною профілактикою є раціональне здорове харчування, виключення алкоголю, гострої, жирної рясної їжі, відмова від куріння. Гострий панкреатит може розвинутися не тільки у осіб, які регулярно зловживають алкоголем, але і як наслідок одноразового прийому спиртовмісних напоїв під жирну, смажену та гостру закуску у великих кількостях.