Гострий періостит

Гострий періостит – це гостре запалення окістя. Виникає внаслідок контактного чи гематогенного перенесення інфекції. Найчастіше розвивається внаслідок травм чи запальних захворювань оточуючих тканин. Можуть уражатися діафізи довгих трубчастих кісток (стегна, рідше – плеча та гомілки) та ребер. Найбільш поширеним є періостит щелепи, у побуті цей різновид захворювання називають флюсом. Виявляється болем, набряком та підвищенням температури. Діагностується на підставі скарг та даних огляду. Лікування за відсутності гнійного запалення консервативне. При нагноєнні потрібна операція.

Гострий періостит (від латів. peri-навколо, близько + osteon кістка) – гострий запальний процес в області окістя. Ізольований гострий періостит кісток кінцівок та тулуба зустрічається досить рідко; Лікуванням цієї форми захворювання займаються травматологи-ортопеди. Періостит щелепи є широко поширеною патологією, переважно спостерігається у молодих та людей середнього віку; Лікування здійснюють стоматологи.

Гострий періостит зазвичай провокується стафілококами та стрептококами. В області кісток тулуба та кінцівок, як правило, виникає після травми або при запаленні навколишніх м’яких тканин. Гострий періостит щелепи найчастіше є ускладненням періодонтиту, хоча може виникати і при утрудненні прорізування зубів або неправильному лікуванні карієсу, пульпіту, періодонтиту. Окістя тісно пов’язана з кісткою, тому періостит часто ускладнюється запаленням кісткової тканини та розвитком остеоперіоститу.

Проникнення мікробів у окістя викликає запальну реакцію. Окістка стає набряковою, повнокровною і відшаровується від кістки. Між кісткою та відшарованою окістям скупчується запальна серозна рідина. При подальшому прогресуванні захворювання утворюються запальні вогнища, схильні до злиття. Нагноєння рідини та злиття вогнищ запалення стає причиною формування підокисних абсцесів.

Якщо цьому етапі немає розкриття і дренування, гній або починає поширюватися вглиб кістки, викликаючи остеопериостит, або проривається назовні, утворюючи параоссальную флегмону. Надалі у першому випадку можливий розвиток вторинного остеомієліту. У другому випадку при сприятливому варіанті розвитку подій гнійник мимовільно розкривається, при несприятливому – інфекція продовжує поширюватися по м’яких тканинах, уражаючи м’язи та сухожилля та утворюючи затіки.

Гострий періостит кісток тулуба та кінцівок

Найбільш поширеною формою захворювання є простий асептичний періостит. Зазвичай виникає після забитого місця, локалізується в місцях, недостатньо «прикритих» м’якими тканинами: зовнішньому відділі плеча, дистальному зовнішньому відділі променевої кістки, проксимальному задньому відділі ліктьової кістки, передньому відділі великогомілкової кістки. Проявляється мимовільними болями та болями при обмацуванні, помірним чи незначним набряком м’яких тканин та невеликим вогнищевим піднесенням у ділянці кістки. Рідше простий періостит спостерігається при дистрофічних процесах у навколосуглобових тканинах (стилоїдиті, епікондиліті). Зміни на рентгенограмах відсутні. Лікування консервативне: НПЗЗ, зігріваючі компреси, УВЧ, електрофорез з хлоридом кальцію, новокаїном та гідрокортизоном.

Гострий гнійний періостит, як правило, розвивається при прямій травмі окістя (наприклад, при глибокій рані з пошкодженням зовнішнього шару кістки) або при переході інфекції з навколишніх тканин (при гнійних ранах, бешиховому запаленні, флегмоні, абсцесах і т. д.). В ізольованому вигляді трапляється рідко. Найчастіше є частиною найпоширенішого гнійного процесу – гострого гематогенного, травматичного чи контактного остеомієліту.

Супроводжується різкими болями, значним набряком м’яких тканин, підвищенням температури тіла та симптомами загальної інтоксикації. В області ураження промацується широка бугристість, різко болісна при пальпації. Під час проведення рентгенографії на початкових стадіях зміни відсутні. Надалі визначається потовщення окістя, при переході запалення на кістку виявляються ознаки остеомієліту. Лікування – розтин параосальних флегмон або підокисних абсцесів на фоні антибіотикотерапії та загальнозміцнювальних заходів.

При своєчасному лікуванні прогноз за всіх видів періоститу сприятливий. При простій формі захворювання всі симптоми зазвичай зникають протягом 5-6 днів. При гнійному ураженні одужання може тривати від кількох тижнів за кілька місяців. В окремих випадках (особливо за відсутності лікування) можливий перехід гострого періоститу в хронічний або розвиток тяжких гнійних ускладнень.

Гострий періостит щелепи

Найчастіше виникає в ділянці нижньої щелепи. Джерелом інфекції може стати будь-який зуб, але, як правило, запалення переходить на окістя з великих корінних зубів. Найбільш поширена причина виникнення гострого періоститу – періодонтит, рідше запалення переходить на окістя при інфікуванні ранок від віддалених зубів, неправильному лікуванні зубів або запаленні ретинованих зубів. Зазвичай запальний процес починається області кореня. При збереженні відтоку через ясна або канали зуба можливе мимовільне загоєння, при порушенні відтоку – поширення інфекції на кістку, що підлягає.

При гострому гнійному періоститі спостерігаються інтенсивні, іноді пульсуючі болі, нерідко – з іррадіацією в область ока, скроні та вуха. При контакті з теплою їжею або рідиною біль посилюється, при контакті з холодною зменшується. Можливе підвищення температури (зазвичай незначне). Для дифузного гострого періоститу характерний сильний зубний біль у поєднанні із симптомами загальної інтоксикації: підвищенням температури до субфебрильних цифр, слабкістю, нездужанням та втратою апетиту. Спостерігається набряк м’яких тканин, локалізація якого залежить від розташування зуба, що постраждав. При ураженні премолярів виникає набряклість нижньої частини щоки, молярів – верхньої частини щоки, ближче до вуха та вилиці, верхніх різців – частини носа та верхньої губи.

Діагноз виставляється виходячи з клінічних ознак. Рентгенографія неінформативна, оскільки ознаки запалення періоста стають видимими не раніше ніж через 1-2 тижні від початку захворювання. Лікування залежить від вираженості та виду гострого періоститу. При гострому серозному запаленні зазвичай обмежуються видаленням нерва, промивають рану розчинами антибіотиків і антисептиків. При гнійному періоститі додатково використовують фізіопроцедури. Пацієнтам призначають антибактеріальні препарати, загальнозміцнюючі (вітаміни, кальцій) та протиалергічні засоби. При прогресуванні процесу хворий зуб видаляють, рану промивають та дренують. Прогноз зазвичай сприятливий.