Гострий проктит

Гострий проктит – Це гостре запалення слизової оболонки прямої кишки. Характерний раптовий початок. Захворювання проявляється гострими болями, запорами у поєднанні з частими помилковими позивами, печінням та відчуттям тяжкості у прямій кишці, патологічними виділеннями із заднього проходу, порушенням загального стану, ознобами та гіпертермією. Гострий проктит може закінчуватися одужанням або переходити до хронічної форми. Діагностується на підставі скарг, анамнезу, даних ректального огляду та ректоскопії. Лікування – дієта, антибіотикотерапія, місцеві протизапальні засоби, клізми, сидячі ванни, іноді – гормональні препарати.

Гострий проктит – гострий запальний процес у зоні слизової оболонки прямої кишки, що у результаті інфікування, наявності паразитів, механічного, хімічного чи променевого впливу. Нерідко поєднується із сигмоїдитом. Іноді поширюється на підшкірну жирову клітковину в області ануса з розвитком парапроктиту. Зустрічаються також ізольовані форми гострого проктиту із поразкою нижніх відділів кишки.

Прояви хвороби зберігаються протягом кількох днів чи тижнів (залежно від форми та поширеності запального процесу). Результатом може стати одужання чи розвиток хронічного проктиту. Дані про поширеність гострого проктиту відсутні. Захворювання однаково часто виявляється у пацієнтів обох статей. Лікування здійснюють спеціалісти у сфері проктології.

Гострий проктит може провокуватися особливостями дієти, гельмінтами, запорами, інфекціями, хімічними та механічними впливами, а також опроміненням зони малого тазу. Розвитку гострого проктиту сприяє звичка до вживання гострої їжі та схильність до зловживання алкогольними напоями. Істотну роль грає застій фекальних мас у прямій кишці, що супроводжується порушеннями венозного відтоку та механічними ушкодженнями слизової оболонки кишечника.

Патологія може виникати на тлі гельмінтозів (амебіазу, аскаридозу тощо), неспецифічних та специфічних інфекційних процесів. Серед специфічних інфекцій, здатних спровокувати гострий проктит, дослідники вказують на гонорею. При незахищених анальних сексуальних контактах з партнером, інфікованим блідою трепонемою, на слизовій прямій кишці може утворюватися первинний сифілітичний шанкер. Гострий променевий проктит може виявлятись у онкологічних хворих, які проходили променеву терапію з приводу злоякісних пухлин органів малого тазу.

Причиною гострого проктиту іноді стають сторонні тіла в задньому проході, занадто гарячі і холодні очисні клізми або клізми з дратівливими речовинами, що викликають запалення слизової оболонки. Розвитку гострого проктиту можуть сприяти деякі захворювання області ануса, прилеглих органів та тканин (парапроктит, анальна тріщина, геморой, вульвовагініт, цистит), а також імунні порушення різного генезу та ослаблення організму, зумовлене переохолодженням, фізичним та емоційним перенапругою.

З урахуванням характеру ураження слизової прямої кишки виділяють такі види гострого проктиту:

• Катарально-слизовий – супроводжується гіперемією зони ураження та виділенням слизу.
• Катарально-геморагічний – спостерігаються набряк, гіперемія та утворення множинних дрібних крововиливів у зоні ураження.
• Катарально-гнійний – Супроводжується набряком слизової оболонки та утворенням гною.
• Гнійно-фібринозний – Нагадує катарально-гнійний гострий проктит, але відрізняється від нього консистенцією гною, в якому присутні великі кількості фібрину. Супроводжується утворенням гнійно-фібринозних плівок на слизовій поверхні.
• Ерозивний – Виявляється формуванням поверхневих дефектів слизової.
• Виразковий – Супроводжується утворенням глибоких дефектів слизової.
• Виразково-некротичний – являє собою важкий варіант гострого виразкового проктиту, при якому на слизовій оболонці прямої кишки поряд з виразками утворюються ділянки некрозу.
• Поліпозний – проявляється утворенням виростів, що на вигляд нагадують поліпи кишечника.

Для даного захворювання характерний раптовий початок із погіршенням загального стану, гіпертермією, ознобами та запорами у поєднанні з тенезмами. Пацієнтів із гострим проктитом турбують інтенсивні болі в зоні ураження, що посилюються у момент дефекації. Болі можуть іррадіювати в промежину та статеві органи. Рідше відзначається іррадіація у поперекову область. Багато хворих на гострий проктит скаржаться на печіння і тяжкість в області прямої кишки. Можливі патологічні виділення із заднього проходу.

Виразність та час появи симптомів можуть різнитися залежно від типу та причини розвитку хвороби. Гострий проктит, спричинений механічним, хімічним чи термічним ушкодженням прямої кишки, виникає через кілька годин чи днів після несприятливого впливу. Для променевого проктиту характерна відстрочена поява симптоматики (зазвичай через кілька тижнів або місяців після завершення променевої терапії). Гострий проктит, зумовлений аліментарними факторами, постійними запорами або хронічними запальними процесами, може виникати на тлі звичайного стану, у період загострення або особливо грубого порушення дієти.

Температура тіла пацієнтів із гострим проктитом частіше субфебрильна. Виражена гіпертермія з сильними ознобами зазвичай виявляється при гнійних та виразкових формах захворювання. При слизовому гострому проктиті спостерігається виділення слизу, при гнійному – виділення гною. При виразковій та виразково-некротичній формах у калі виявляються домішки свіжої крові або кров’яні згустки. Розвиток променевого проктиту супроводжується появою кров’янистих виділень, тяжкості та печіння у ураженій ділянці.

При гострому проктиті відзначається тенденція до спастичного скорочення сфінктера на початкових стадіях захворювання та його подальшого надмірного розслаблення в міру наростання симптоматики, однак, при різних формах захворювання виразність цієї ознаки може відрізнятися. Тривалість гострого проктиту також може змінюватись. При легкому поверхневому запаленні всі симптоми зникають кілька днів. При ерозивних, виразкових та виразково-некротичних формах можлива затяжна течія. Результатом гострого проктиту може стати повне одужання чи перехід у хронічний проктит.

Гострий проктит діагностується фахівцем у галузі клінічної проктології на підставі клінічних симптомів, даних пальцевого дослідження прямої кишки та додаткових діагностичних процедур. При проведенні пальцевого дослідження у хворих на гострий проктит виявляються спазматичне скорочення або розслаблення сфінктера, набряклість та інфільтрація слизової оболонки. Після вилучення пальця на рукавичці виявляються сліди крові та слизу. При ректоскопії візуалізуються набряклість та гіперемія слизової оболонки, ерозії, виразки, крововиливу і т.д.

При проведенні ендоскопії лікар здійснює ендоскопічну біопсію для подальшого дослідження гістологічного матеріалу. Крім перелічених досліджень, у процесі діагностики гострого проктиту використовують аналізи калу на бакпосів та на наявність яєць глистів (для визначення причини розвитку хвороби та вибору найбільш ефективної лікувальної тактики). Диференціальний діагноз проводять зі злоякісними пухлинами прямої кишки та абсцедуючим фурункулом промежини.

Лікування консервативне. Пацієнтам радять відмовитися від вживання жирної, солоної, гострої, кислої та солодкої їжі та продуктів з високим вмістом грубої клітковини. Призначають дієту, що щадить, що передбачає вживання нежирного протертого м’яса, пісних рідких і напіврідких страв. На початкових стадіях гострого проктиту фахівець-проктолог рекомендує спокій, надалі – помірну фізичну активність, яка сприяє запобіганню застою калових мас у прямій кишці. Вказують на необхідність виключити тривале перебування у сидячому положенні.

Здійснюють антибіотикотерапію з урахуванням чутливості флори, що виділена при посіві кишкового вмісту. При гострому проктиті, зумовленому специфічними інфекціями, проводять відповідну терапію, при гельмінтозі призначають антигельмінтні засоби. Застосовують антигістамінні та спазмолітичні препарати, що усувають спазм прямої кишки. Використовують свічки з протизапальними засобами та компонентами, що сприяють відновленню слизової оболонки, а також очисні клізми з ромашкою та сидячі ванни з розчином перманганату калію. При виразкових формах гострого проктиту вводять гормональні препарати місцевої дії.