Гострий стеноз гортані

Гострий стеноз гортані – Звуження гортані, що виникає протягом короткого проміжку часу, що призводить до порушення надходження повітря в дихальні шляхи. Прояви гострого стенозу гортані залежить від ступеня звуження голосової щілини. Основними симптомами є інспіраторна задишка, зміна голосу, шумне дихання, блідість та ціаноз шкірних покривів. Діагностика гострого стенозу заснована на його характерній клінічній картині, додатково може проводитися ларингоскопія, трахеобронхоскопія, КТ гортані, бакпосів мазків із зіва та ін. У разі значного звуження голосової щілини показано термінову трахеостомію.

Швидкий розвиток гострого стенозу гортані не залишає часу для реалізації захисних механізмів, які спрацьовують при хронічному стенозі гортані. У зв’язку з цим наростаюча гіпоксія (киснева недостатність) і гіперкапнія (надлишковий вміст вуглекислого газу в крові) призводять до тяжких розладів у роботі життєво важливих органів і систем, аж до повного паралічу, що призводить до смерті хворого.

Гострий стеноз гортані може мати оборотний характер і досить швидко піддаватися лікуванню. У тих випадках, коли причина гострого стенозу гортані не може бути усунена, після порятунку пацієнта шляхом трахеостомії стеноз перетворюється на хронічну форму. З іншого боку, поступово наростаючий хронічний стеноз може призвести до виникнення гострого стенозу гортані.

Гострий стеноз гортані — це окреме захворювання, а симптомокомплекс, що виникає як ускладнення різних патологічних станів. Серед його причин виділяють місцеві та загальні фактори. Загальними чинниками виникнення гострого стенозу гортані найчастіше є інфекційні захворювання: кір, малярія, скарлатина, черевний та висипний тиф, сифіліс, туберкульоз та ін.

Місцеві етіологічні чинники гострого стенозу гортані поділяють на екзогенні та ендогенні. До місцевих екзогенних факторів належать: сторонні тіла гортані, її механічні та хімічні травми, вогнепальні поранення, медичні маніпуляції (інтубація трахеї, бронхоскопія, гастроскопія). У ролі місцевих ендогенних чинників можуть бути вроджені вади гортані; запальні процеси гортані та трахеї: ларингіт, гортанна ангіна, трахеїт, істинний та хибний круп; об’ємні процеси: доброякісні пухлини та рак гортані; двосторонні парези гортані; патологічні зміни сусідніх з гортанню структур: заглотковий абсцес, пухлини середостіння, доброякісні пухлини та рак стравоходу, збільшення щитовидної залози (аутоімунний тиреоїдит, йододефіцитні захворювання, пухлини щитовидної залози, дифузний токсичний зоб).

Різноманітність захворювань, при яких може спостерігатися гострий стеноз гортані, зумовлює широке коло вузькоспеціалізованих галузей медицини, які займаються його діагностикою та усуненням. До них належать отоларингологія, реаніматологія, алергологія, пульмонологія, онкологія.

Гострий стеноз гортані проявляється шумним диханням, зміною голосу на кшталт захриплості або осиплості, інспіраторною задишкою, при якій пацієнту важко зробити вдих. Інспіраторна задишка супроводжується втягненням міжреберій та западенням яремних ямок на вдиху. Виразність задишки та виявленість інших симптомів гострого стенозу гортані залежать від його стадії.

Стадія компенсації гострого стенозу гортані характеризується відсутністю інспіраторної задишки у стані спокою та її появою під час ходьби та іншого фізичного навантаження. Ця стадія виникає при звуженні голосової щілини до 6-5 мм. Зміни газового складу крові, що відбуваються внаслідок недостатнього надходження кисню та надмірного накопичення вуглекислоти, призводять до активації дихального центру. В результаті дихання пацієнта стає глибшим і частим, скорочуються паузи між вдихом та видихом.

Стадія субкомпенсації гострого стенозу горла розвивається при звуженні голосової щілини до 4-5 мм. У цій стадії інспіраторна задишка спостерігається у спокої, дихання супроводжується участю допоміжної дихальної мускулатури, на вдиху спостерігається роздмухування крил носа. Відзначається шумне дихання, блідість обличчя та шкірних покривів, неспокійна поведінка пацієнта.

Стадія декомпенсації гострого стенозу гортані. Просвіт голосової щілини звужується до 2-3 мм. Робота дихальних м’язів напружена до краю. Пацієнт дихає часто, але з глибоко. Для полегшення дихальних рухів він займає напівсидяче становище із акцентом на руки. Спостерігається ціаноз обличчя та нігтьових фаланг, хрипкий голос, підвищене потовиділення, тахікардія.

Асфіксія (термінальна стадія). Має місце переривчасте свистяче дихання на кшталт Чейна-Стокса, ниткоподібний пульс, різке падіння артеріального тиску, блідо-сірий колір шкіри. Голосова щілина звужена до 0-1 мм. Поступово відбувається збільшення пауз між дихальними актами аж до повного припинення. Пацієнт втрачає свідомість і за відсутності невідкладної допомоги гине.

Лікувальні заходи при гострому стенозі горла залежать від його ступеня та причини. Їхньою метою є невідкладне зняття або хоча б зменшення симптомів задухи та дихальної недостатності. Надати першу допомогу пацієнту з гострим стенозом гортані повинен не тільки отоларинголог, а й будь-який лікар, який знаходиться поряд.

Компенсований та субкомпенсований гострий стеноз гортані підлягають медикаментозній терапії, для проведення якої пацієнта госпіталізують до стаціонару. Наявність запальних захворювань дихального тракту є показанням до антибіотикотерапії та призначення протизапальних препаратів. При набряку гортані застосовують антигістамінні та кортикостероїдні препарати, що мають протинабряковий ефект; проводять дегідратаційну терапію. Якщо діагностована дифтерія, необхідно введення протидифтерійної сироватки або анатоксину. При виявленні сторонніх тіл у гортані роблять їх видалення.

Важливо обмежити рухову активність пацієнта, забезпечити йому доступ свіжого та досить зволоженого повітря. Емоційний стан пацієнта, його неспокій погіршує порушення дихання, що особливо помітно у дітей. Тому необхідно заспокоїти хворого, навіщо можуть застосовуватися седативні та психотропні препарати. Для контролю за ступенем гіпоксії під час лікування здійснюють моніторинг кислотно-основного стану крові (КОС) та її газового складу.

Декомпенсований гострий стеноз гортані є показанням для невідкладної трахеостомії. Операція полягає у створенні отвору передньої стінки трахеї і введенні в нього спеціальної трубки, через яку надалі відбувається надходження повітря в дихальні шляхи. У педіатричній практиці іноді застосовується назотрахеальна інтубація, коли спеціальна трубка через ніс вводиться в трахею. Однак такий спосіб дихання може застосовуватися не довше 3 днів, оскільки тривале перебування трубки в дихальних шляхах викликає некроз слизової оболонки в місцях зіткнення з трубкою.