Гострий стоматит

Гострий стоматит – Поразка слизової оболонки порожнини рота різного генезу. При стоматиті Венсана утворюються ділянки виразок. При кандидозі слизова оболонка стає сухою, гіперемованою. Поява сирних нашарувань говорить про псевдомембранозну форму мікотичного стоматиту. Наявність типового пухирцево-ерозивного висипу, регіонарного лімфаденіту підтверджує діагноз герпесу. При медикаментозному стоматиті клініка варіює від локальної гіперемії до появи широких ерозивних ділянок. Діагностика включає збирання анамнезу, клінічний огляд, лабораторні дослідження. Лікування спрямоване на усунення запального процесу, підвищення резистентності організму.

Гострий стоматит – запалення слизової оболонки ротової порожнини, що супроводжується вираженою клінікою. Серед вірусних поразок найпоширенішим захворюванням є герпетичний стоматит. Понад 70% людей усієї планети є носіями вірусу простого герпесу. Первинне інфікування відбувається після шести місяців життя. Це з поступовим зниженням у крові дитини специфічних антитіл, переданих від матері. Гострий стоматит Венсана найчастіше діагностують у період із жовтня по грудень. Основну групу пацієнтів становлять чоловіки молодого віку. Кандидозу ротової порожнини найбільш схильні немовлята. Поширеність носійства кандиди серед дорослих становить 60-70%, серед дітей – 80%.

Зниження місцевих та загальних факторів захисту створює сприятливі умови для переходу сапрофітних мікроорганізмів у патогенну форму. При активізації анаеробної асоціації, що складається з фузобактерій та боррелій Венсана, розвивається виразково-некротичний гострий стоматит. Сприяють прояву захворювання низький рівень гігієни, наявність множинних каріозних дефектів, травматизація слизової оболонки гострими краями зруйнованих стінок зубів. Нераціональний прийом антибіотиків, хвороби ендокринної системи, незадовільний індекс гігієни, усунення ph слини в кислу сторону – основні причини розвитку гострого мікотичного стоматиту.

Гострий герпетичний стоматит виникає внаслідок впровадження та активізації в організмі вірусу простого герпесу. Шляхи інфікування – контактний, трансплацентарний, повітряно-краплинний. Стреси, фізична втома, переохолодження, гіперінсоляція – всі ці фактори пригнічують імунну реактивність організму, сприяють переходу вірусу простого герпесу з латентного стану до активної форми. Гострий стоматит травматичного походження виникає в результаті хімічного опіку, прикушування слизової оболонки, пошкодження гострим предметом. У стоматології також трапляється гострий медикаментозний стоматит, що розвивається внаслідок прийому лікарських засобів.

Для патогенезу гострих стоматитів характерним є превалювання ексудації. Після короткочасним спазмом дрібних поверхневих судин настає період їх стійкого розширення. Поряд із дилатацією спостерігається стаз, що призводить до порушення оксигенації тканин. При гострому стоматиті Венсана, важких формах медикаментозного стоматиту, крім запального компонента, присутній і альтеративний. Некротичні процеси охоплюють глибокі шари слизової оболонки. В основі патогенетичного механізму розвитку гострого медикаментозного стоматиту лежить алергічна реакція (частіше уповільненого типу). У відповідь прийом лікарського засобу імунна система починає продукувати антитіла. При наступному введенні того самого препарату розвивається гострий алергічний стоматит.

По етіології гострі стоматити поділяють на 3 категорії:

1. Інфекційні захворювання. Основні збудники – віруси, бактерії, дріжджові гриби. До цієї групи відносять гострий стоматит Венсана, герпетичну інфекцію, кандидоз ротової порожнини (псевдомембранозну та атрофічну форми).
2. Травматичні ураження. Розвиваються внаслідок механічної травми, фізичної дії, хімічного опіку.
3. Алергічні реакції. Гострі медикаментозні стоматити виникають унаслідок сенсибілізації організму. Виділяють катаральну, ексудативно-гіперемічну, ерозивно-виразкову форми.

За характером перебігу виділяють легкий, середньоважкий і тяжкий ступінь гострого стоматиту.

При гострому стоматиті Венсана на слизовій оболонці ротової порожнини утворюються зони виразок, покриті зверху брудно-сірими нашаруваннями. Стан пацієнтів різко погіршується, розвивається гіпертермія. Гнильний запах із рота відчувається на відстані. Від найменшого дотику язиком ураженого місця з’являється інтенсивний біль. При псевдомембранозній формі гострого кандидозного стоматиту виникає виражене печіння слизової оболонки. У ротовій порожнині виявляють ділянки з сирними нашаруваннями білого кольору. При атрофічній формі гострого стоматиту, спричиненого дріжджовими грибами, слизова оболонка яскраво червона, наліт відсутній. Пацієнти вказують на болючість, підвищену чутливість слизової оболонки.

У продромальному періоді герпетичної інфекції розвивається гострий катаральний стоматит. Через 1-2 дні з’являються бульбашки, що згруповані, заповнені прозорою рідиною. Оболонка бульбашок дуже тонка, у результаті вони швидко лопаються, оголюючи хворобливу ранову поверхню. Під час дозволу гострого стоматиту ерозії покриваються кірками. При гострому травматичному стоматиті в ротовій порожнині виявляють ділянку гіперемії слизової оболонки з ознаками мацерації.

При контакті слизової оболонки з кислотою утворюється зона сухого коагуляційного некрозу, чітко відмежована від здорових тканин. У разі попадання лугу формується вологий глибокий некроз коліквації. Пацієнти скаржаться на виражений больовий синдром. Вплив високих (низьких) температур призводить до злущування поверхневого епітелію. Розвитку гострого медикаментозного стоматиту передують печіння, гіперемія, набряклість слизової оболонки. Субепітеліально формуються везикулярно-бульозні елементи ураження, заповнені серозною рідиною. Бульбашки швидко розкриваються, оголюючи великі ерозивні поверхні.

При фізикальному огляді хворого з гострим стоматитом Венсана лікар-стоматолог виявляє ділянки некрозу слизової оболонки, покриті сірим нальотом. При пальпації діагностують регіональний лімфаденіт. У аналізі крові визначають підвищення лейкоцитів, прискорення ШОЕ. Бактеріоскопічне дослідження підтверджує наявність у тканинах слизової збільшеної кількості фузобактерій та спірохет Венсана.

При обстеженні пацієнтів з гострим кандидозним стоматитом виявляють суху, яскраво гіперемовану слизову оболонку, покриту сирними плівками. При оглядовій мікроскопії мазків, взятих з уражених ділянок слизової оболонки, виявляють дріжджові гриби, що ниркуються, і нитки псевдоміцелію. За допомогою внутрішньошкірної алергопроби визначають сенсибілізацію до антигенів кандиди.

Наявність ознак інтоксикації, пухирцево-ерозивної висипки, регіонарного лімфаденіту говорить про розвиток гострого герпетичного стоматиту. Вірусологічним методом виділяють вірус простого герпесу із вмісту бульбашок. У серологічних реакціях преципітації, зв’язування комплементу визначають наявність специфічних антитіл (IgM, IgG) вірусу herpes simplex. При гострому медикаментозному стоматиті імунологічне дослідження мазка з уражених ділянок слизової оболонки підтверджує наявність підвищеної концентрації еозинофілів. З допоміжних методів використовують біохімічний аналіз крові, шкірні алергопроби, визначення специфічних IgE до лікарських засобів.

При постановці діагнозу необхідно диференціювати між собою різні форми гострого стоматиту, а також провести дифдіагностику захворювання з ексудативною еритемою, лейкоплакією, червоним плоским лишаєм, із симптоматичними стоматитами. У процесі діагностики може виникнути потреба у консультації алерголога-імунолога, інфекціоніста.

Місцеве лікування гострого стоматиту Венсана спрямоване на знеболювання, антисептичну обробку, очищення слизової оболонки від некротичних тканин. Хорошого антимікробного та некролітичного ефекту вдається досягти при комбінуванні антибіотиків із протеолітичними ферментами. Для прискорення відновлювальних процесів призначають кератопластику. Загальне етіотропне лікування гострого стоматиту Венсан включає прийом антибіотиків, антипротозойних препаратів.

Терапія гострого кандидозного стоматиту складається із застосування протигрибкових засобів. Полієнові антибіотики призначають для вживання або місцево у вигляді аплікацій. Щоб уникнути звикання мікрофлори, стоматологи радять чергувати препарати. Для антисептичної обробки використовують ліки, що мають антимікотичну активність. Через 2-3 дні після початку лікування проводять санацію ротової порожнини.

Лікування гострого герпетичного стоматиту включає застосування противірусних препаратів на основі ацикловіру. Важливою складовою терапії гострого стоматиту є імуномодуляція. З цією метою призначають похідні інтерферону та індуктори ендогенних інтерферонів. Місцево застосовують засоби на основі штучного лізоциму, знеболювальні спреї, антисептики. Для прискорення епітелізації завдають кератопластики.

Першочерговим аспектом під час лікування гострого медикаментозного стоматиту є усунення подальшого контакту з препаратом-аллергеном. З метою десенсибілізації призначають антигістамінні препарати. При великих виразково-некротичних ураженнях застосовують глюкокортикоїди. Місцево використовують антисептики, некролітики (у разі наявності некротизованих тканин). У фазі дегідратації призначають кератопластику.

При гострому травматичному стоматиті показані зрошення слизової протимікробних препаратів. За наявності вираженого болючого синдрому застосовують місцеві анестетики, протизапальні нестероїдні засоби. Для нейтралізації токсичної дії при хімічному опіку використовують антидоти.

При своєчасному лікуванні гострого стоматиту прогноз сприятливий. Одужання настає протягом 7-10 днів (при тяжкій формі захворювання – протягом 14-20 днів). Гострий стоматит свідчить про знижену реактивність організму. Щоб уникнути рецидивів, у період ремісії необхідно проводити кваліфіковану імуномодулюючу терапію.