Гострий сигмоїдит

Гострий сигмоїдит – це гострий запальний процес у зоні слизової оболонки сигмовидної кишки. Виявляється болями спастичного характеру в лівій частині живота з іррадіацією в поперек і промежину, бурчанням, метеоризмом, рясним випорожненням, патологічними домішками в калі, нудотою, блюванням, ознобами та підвищенням температури тіла до фебрильних цифр. Можливе одужання чи перехід у хронічну форму. Діагноз виставляється з урахуванням симптомів, даних іригоскопії, ректороманоскопії, дослідження калу на приховану кров та інших діагностичних процедур. Лікування – дієта, антибактеріальні препарати, інфузійна терапія, симптоматичні засоби.

Гострий сигмоїдит – окремий випадок сегментарного гострого коліту, що супроводжується розвитком запалення в ділянці сигмовидної кишки. В ізольованому вигляді зустрічається відносно рідко, зазвичай поєднується із запаленням інших відділів товстого кишечника, особливо прямої кишки (ректосигмоїдит). Гострий сигмоїдит діагностується частіше за інші сегментарні коліти, що обумовлено низкою анатомічних особливостей сигмовидної кишки. Може виявлятися у пацієнтів будь-якого віку, чоловіки та жінки страждають однаково часто. Гострий сигмоїдит є поліетиологічним захворюванням, що розвивається на тлі гострих кишкових інфекцій, дисбактеріозу, хронічних захворювань кишечника, опромінення та інших впливів. Лікування проводять фахівці у галузі проктології.

Досить висока поширеність гострого сигмоїдиту пов’язана з особливостями будови та анатомічного розташування даного відділу кишківника. Сигмоподібна кишка є дистальним відділом ободової кишки. Щільність калу в цій ділянці кишечника вище, ніж у відділах товстої кишки, що лежать вище, отже, слизова органа частіше травмується фекальними масами, що підвищує ризик розвитку гострого сигмоїдиту. Кишка має S-подібну форму, велика кількість вигинів сприяє застою калових мас при порушеннях перистальтики і ще більше збільшує ймовірність травмування з подальшим виникненням гострого сигмоїдиту.

Крім того, у цьому відділі найчастіше утворюються дивертикули кишківника, в яких може розвиватися дивертикуліт. Сигмовидна кишка частіше за інші відділи товстої кишки страждає від порушень кровопостачання, що обумовлено особливостями будови судин, що живлять. Порушення харчування призводять до пошкоджень слизової оболонки та зниження активності гладких м’язів, посилюючи порушення перистальтики та наслідки травмування кишкової стінки.

Гострий сигмоїдит часто розвивається при гострих кишкових інфекціях (особливо дизентерії), гельмінтозах, запальних процесах в області прямої кишки та заднього проходу (анальних тріщинах, парапроктиті, гострому та хронічному проктиті). Імовірність виникнення гострого сигмоїдиту підвищується при тромбозі та тромбофлебіті вен брижі, геморої та інших захворюваннях, що супроводжуються розладами кровообігу в ділянці малого тазу.

Гострий сигмоїдит частіше виникає у осіб, які вживають недостатню кількість грубої рослинної клітковини, велику кількість жирної, гострої та пряної їжі, а також у пацієнтів із хронічними захворюваннями травної системи в період загострення. У ряді випадків факторами, що сприяють розвитку гострого сигмоїдиту, стають стани після хірургічних втручань на органах черевної порожнини, променева терапія з приводу онкологічних уражень органів малого тазу або захворювання передміхурової залози у чоловіків та внутрішніх статевих органів у жінок.

Залежно від характеру порушень моторики у сучасній проктлогії виділяють спастичний та паралітичний гострий сигмоїдит, залежно від особливостей ураження слизової оболонки – катаральний, ерозивний, виразковий та геморагічний. Найчастіше при гострому сигмоїдиті виявляється катаральне запалення. За відсутності своєчасного лікування, високої агресивності інфекційних агентів та тяжких ураженнях кишкової стінки внаслідок травматизації, порушень кровопостачання та інших факторів поверхневе запалення може переходити до ерозивної та виразкової форми сигмоїдиту.

Захворювання розвивається раптово. Спостерігається погіршення загального стану, виникають слабкість, розбитість, біль голови, гіпертермія та інші симптоми загальної інтоксикації. Характерний виражений больовий синдром, що нерідко нагадує клінічну картину гострого живота. Зазвичай пацієнти з гострим сигмоїдитом скаржаться на інтенсивні болі спастичного характеру в лівій половині живота і лівій здухвинній ділянці, але через велику рухливість сигмовидної кишки в деяких випадках відзначається незвичайна локалізація болю. Можлива іррадіація в область попереку, промежину та ліву нижню кінцівку.

У хворих на гострий сигмоїдит виявляються бурчання, метеоризм, тенезми і порушення випорожнень у вигляді чергування запорів і проносів з відходженням великої кількості калу. Калові маси стають смердючими, у них з’являються патологічні домішки: слиз, кров чи гній. При поєднанні гострого проктиту та гострого сигмоїдиту із заднього проходу може виділятися кров’яний слиз без домішок фекальних мас. У деяких пацієнтів спостерігаються нудота та блювання.

Діагноз встановлюється під час консультації проктолога на підставі клінічних проявів, результатів ректального дослідження, ректороманоскопії, рентгенографії та лабораторних аналізів. При проведенні ректального пальцевого дослідження у пацієнтів з гострим сигмоїдитом виявляється набряклість стінки кишечника. У ході ректороманоскопії виявляються набряк, гіперемія, множинні крововиливи, ерозії або виразки (залежно від форми гострого сигмоїдиту). Іригоскопія свідчить про порушення прохідності сигмовидної кишки та зменшення складчастості слизової оболонки внаслідок набряку кишкової стінки.

Поряд з перерахованими дослідженнями хворим на гострий сигмоїдит призначають аналізи калу на яйця глистів і на бакпосів для підбору протигельмінтних та антибактеріальних препаратів. Через високу інтенсивність больового синдрому диференціальну діагностику гострого сигмоїдиту зазвичай доводиться проводити з невідкладними захворюваннями та станами, у тому числі – з гострим апендицитом при нетиповому розташуванні червоподібного відростка та ниркової коліки. У жінок цю патологію диференціюють із гострим аднекситом.

На початковому етапі лікування пацієнтам призначають постільний режим та грілки з льодом на ділянку живота. З меню виключають гостру, жирну, солону, занадто холодну і гарячу їжу, а також продукти, що стимулюють кишкову перистальтику і сприяють підвищеному газоутворенню. Рекомендують дрібно приймати теплу напіврідку або рідку їжу з високим вмістом вершкового масла. При тяжких формах гострого сигмоїдиту здійснюють внутрішньовенні інфузії дезінтоксикаційних розчинів, розчинів глюкози та амінокислот.

Призначають антибактеріальні препарати або протигельмінтні засоби, підібрані з урахуванням результатів аналізів калу на гельмінти та визначення чутливості хвороботворної флори. Частиною лікування гострого сигмоїдиту є симптоматична терапія, спрямована на усунення порушень випорожнень, спазмів та підвищеного газоутворення. Застосовують ентеросорбенти, спазмолітики, обволікаючі та в’яжучі препарати загальної дії.

Як засоби місцевої дії при гострому сигмоїдиті використовують ректальні свічки з протизапальною та регенеруючою дією, клізми з ромашкою, олією обліпихи або шипшини. При своєчасному початку лікування прогноз зазвичай сприятливий, здебільшого спостерігається повне одужання. При важких формах гострого сигмоїдиту, пізньому початку лікування та недотриманні рекомендацій лікаря можливий перехід захворювання на хронічну форму.