Грудний радикуліт

Грудний радикуліт – Запальний процес, що локалізується в спинномозкових корінцях грудного відділу хребта. Його клініка складається з інтенсивного больового синдрому, що зачіпає грудну клітину та здатного імітувати соматичні захворювання, обмеження рухової активності та симптомів локального випадання чутливості. У діагностиці застосовується рентгенографія, КТ чи МРТ хребта, обстеження внутрішніх органів. Лікування полягає у призначенні протизапальних препаратів, проведенні паравертебральних блокад та фізіотерапевтичних процедур, витягуванні хребта.

Грудний радикуліт – запальна поразка одного або декількох спинальних корінців, розташованих у грудному відділі хребта. Найбільш поширений серед чоловіків у віковому проміжку від 45 до 65 років. У цій категорії осіб грудний радикуліт зустрічається у 2-3 рази частіше, ніж у всіх інших разом узятих категорій населення. Відмінною особливістю, у порівнянні з шийним та поперековим радикулітом, є наявність у клініки больових синдромів, що імітують ураження внутрішніх органів (серця, шлунка, 12-палої кишки, легень).

Даний феномен пов’язаний з ураженням вегетативних волокон, що виходять із хребетного стовпа у складі грудних спинальних корінців та іннервують органи грудної клітки та верхніх відділів черевної порожнини. У зв’язку з цим грудний радикуліт найчастіше вимагає уваги не лише фахівців у галузі вертебрології та неврології, а й кардіологів, пульмонологів.

Етиофакторами виступають різні впливи, що призводять до подразнення та запалення грудних спинномозкових корінців. Залежно від виду етіофактора грудний радикуліт може мати первинний та вторинний характер. Первинний радикуліт виникає при переохолодженні або прямому впливі на корінець інфекційних агентів (частіше при герпетичній інфекції, грипі, вітряній віспі та інших ГРВІ). Якщо запалення в корінці виникає внаслідок поширення запального процесу на тлі хвороби Бехтерева, туберкульозу хребта, спондилоартрозу, така поразка корінця вважається вторинним.

Вторинний радикуліт розвивається внаслідок подразнення спинального корінця при різних патологічних процесах, що виникають в безпосередній близькості від нього, наприклад, при пухлинних ураженнях хребців (остеомі, остеобластомі, гемангіомі хребта) і навколохребцевих тканин (гангліоневромі), пухлинах спинного мозку грижі грудного відділу. Вторинне ураження корінця може виникнути при зміні взаємного розташування анатомічних структур грудного відділу хребта. Наприклад, при травмах хребта (підвивиху хребця, переломі грудного відділу хребта), аномаліях розвитку та викривленнях хребта.

Провокуючим тригером, що викликає грудний радикуліт, може виступати надлишкове навантаження на грудний відділ хребта, пов’язане з професійною діяльністю, заняттями важкою атлетикою, підйомом тяжкості, різким рухом, що скручує тулуб, і т. п. (Гіпотиреоз, цукровий діабет, ожиріння).

Основним клінічним проявом є міжреберна невралгія – інтенсивний нападоподібний біль, що поширюється від хребта по міжребер’ям, за рахунок чого вона часто має оперізуючий характер. Біль може носити стріляючий, печливий, ріжучий характер. При хронічному перебігу больовий синдром відрізняється постійним і ниючим типом болю. Біль посилюється при підвищеній екскурсії грудної клітки у зв’язку з інтенсивним глибоким диханням, кашлем, чханням. Патогномонічним симптомом виступає виникнення різкого болю в міжребер’ї при натисканні на тригерні точки, що локалізуються в міжреберних проміжках на бічній поверхні грудної клітки та в точках виходу уражених корінців з хребта.

У ряді випадків пацієнти відзначають наявність зони оніміння на поверхні грудної клітки. При неврологічному дослідженні у цій галузі спостерігається гіпестезія – знижена шкірна чутливість. Намагаючись зменшити біль, пацієнти зазвичай уникають різких рухів, приймають вимушену позу з нахилом тулуба у бік поразки.

Найчастіше грудний радикуліт імітує патологію різних соматичних органів, наприклад, плеврит, гастрит, дуоденіт, гострий панкреатит. При лівому радикуліті болі можуть мати вид кардіалгії та нагадують стенокардію. При запаленні корінців нижніх сегментів хребта болі можуть мати схожість із клінічною картиною гострого живота.

Діагностування радикуліту, як правило, не викликає труднощів у невролога. Однак у ході діагностичного пошуку важливо встановити його причину та виключити наявність патології внутрішніх органів. Слід зазначити, що діагноз «грудний радикуліт» не виключає можливості одночасного існування соматичного захворювання зі схожим больовим синдромом.

Рентгенографія хребта у грудному відділі дозволяє виявити ознаки остеохондрозу, спондилоартрозу, «побачити» деформацію хребта та наслідки його травми. КТ хребта дає більш детальну інформацію про стан його кісткових структур, що дозволяє діагностувати міжхребцеву грижу. МРТ хребта краще візуалізує м’якоткані структури, дає можливість оцінити ступінь звуження спинального каналу, розмір і структуру об’ємних утворень хребта (гриж, пухлин, гематом).

З метою виключення/підтвердження соматичної патології, залежно від симптоматики, призначаються консультації вузьких фахівців, ЕКГ, УЗД черевної порожнини, гастроскопія, дуоденальне зондування, рентгенографія органів грудної клітки, УЗД плевральної порожнини та ін.

Терапія проводиться переважно консервативними методами. Хірургічне втручання може знадобитися для усунення причин радикуліту у разі об’ємного утворення, нестабільності хребта. Можливе проведення дискектомії або мікродискектомії, видалення пухлини, фіксація хребта. При завзятому характері больового синдрому здійснюється фасетектомія або ламінектомія для декомпресії ураженого спинального корінця.

Основними складовими консервативної терапії є усунення больового синдрому та протизапальне лікування. Нестероїдні протизапальні фармпрепарати (вольтарен, диклофенак, кеторолак, мелоксикам, німесулід та ін.) зменшують запалення та біль. Якщо для усунення болю їх недостатньо, додатково проводяться паравертебральні блокади з використанням місцевих анестетиків (лідокаїну) і кортикостероїдів (дипроспану, гідрокортизону), призначаються седативні засоби. Купіруванню запалення сприяють фізіопроцедури: УВЧ та ультрафонофорез гідрокортизону. Можливе застосування рефлексотерапії. За показаннями для зняття компресії коріння може проводитися тракційна терапія – сухе або підводне витягування хребта.

Результативність лікування значно підвищується при призначенні поряд з НПЗП нейрометаболічної терапії: внутрішньом’язового введення вітамінів В1, В6 або прийому внутрішньо комбінованих препаратів вітамінів групи В. При хронічному радикуліті в період ремісії показано грязелікування та водолікування (сірководневі, радонові ванни).

Гострий больовий синдром при первинному радикуліті триває в середньому 5-7 днів, при проведенні лікування захворювання зазвичай проходить через 7-14 діб. Хронічний грудний радикуліт відрізняється тривалим перебігом з періодами загострення больового синдрому та щодо благополучного стану – ремісії. Основною причиною хронічного перебігу є збереження дратівливого на спинальний корінець этиофактора.