Грибкові захворювання

Грибкові поразки (мікози) – група захворювань, в основі яких лежить інфікування шкіри, слизових оболонок, нігтів, волосся, що викликається хвороботворними грибками. Загальними проявами є лущення, мокнутие, запальні явища шкіри, нашарування лусочок, сильний свербіж, потовщення і зміна структури шкіри, нігтів, волосся. При розчісуваннях – приєднання вторинної інфекції та нагноєння. Захворювання заразні, значно знижують якість життя людини, завдаючи фізичного та психологічного дискомфорту, проблем косметичного характеру. Може виникнути генералізоване грибкове ураження всього організму.

Грибкові захворювання – Це група захворювань шкіри, збудниками яких є нитчасті гриби, зараження відбувається при контакті з хворою людиною або з предметами, обсіменені спорами; частина грибкових захворювань викликає сапрофітну мікрофлору, яка є патогенною при зниженні захисних функцій організму.

Кератомікоз називають грибкові захворювання, при яких гриби локалізуються в роговому шарі і не вражають шкірні придатки, кератомікози, як правило, малоконтагіозні. До них відносяться такі захворювання як висівковий лишай, еритразму та актиномікоз.

Висівкоподібний або різнобарвний лишай – одне з грибкових захворювань шкіри, що найчастіше діагностуються. Клінічно проявляється у вигляді рожево-коричневих плям з легким лущенням. Локалізується на шкірі шиї, грудей, спини та плечей, якихось запальних реакцій з боку зміненої шкіри не спостерігається. Діагностують у підлітків та людей середнього віку. Підвищене потовиділення сприяє інфікуванню цим та іншими грибковими захворюваннями. Вогнища ураження мають фестончасті обриси та схильність до злиття через периферичний ріст. Уражена цим грибковим захворюванням шкіра не здатна пропускати згубний для мікроорганізмів ультрафіолет. На засмаглій шкірі можна побачити верхній шар дерми, що лущиться, під яким розвивається вторинна лейкодерма. Зазвичай пік рецидивів посідає весняний період. Діагностують висівковий лишай за клінічними проявами та за допомогою проби з йодом – при змащуванні вогнища ураження, лусочки набувають більш інтенсивного забарвлення. Для підтвердження діагнозу та виключення інших грибкових захворювань проводять дослідження зіскрібка. Гриб вражає гирла фолікул, а тому повного одужання досягти неможливо.

Мазі із вмістом тербінофіну та інтраконазолу при тривалому застосуванні усувають симптоматику різнокольорового лишаю, але терапія має бути комплексною, рекомендується уникати носіння чужого одягу, під час лікування ретельніше дотримуватись правил особистої гігієни, а в періоди ремісій користуватися косметичними препаратами.

Актиномікоз – це хронічне грибкове захворювання шкіри, його збудником є ​​променистий гриб, широко поширений у природі на злакових рослинах, тому в групу ризику потрапляють люди, які працюють на млинах, в аграрних комплексах та пекарнях. Можливе ураження внутрішніх органів, якщо суперечки променистого гриба потрапляють через рот. Уражена грибковим захворюванням шкіра та тканини інфільтровані, інфільтрат щільний, схильний до периферичного поширення, по краях можна спостерігати грануляції. Діагноз ставиться на підставі анамнезу, клінічної картини та мікроскопії, якщо є необхідність, то проводять бактеріологічне дослідження.

Терапія актиномікозу має бути комплексною, оскільки цей вид грибка викликає не лише грибкові захворювання шкіри, а й уражає внутрішні органи. Показано антибіотикотерапію після визначення чутливості, опромінення уражених ділянок, переливання компонентів крові та, у крайніх випадках, хірургічне висічення тканин. Дотримання особистої гігієни, використання тільки своїх гребінців та головних уборів, миття рук та тіла після контакту з тваринами, а також лікування захворювань, що знижують імунітет, є єдиною профілактикою кератомікозів.

Дерматофітії – це хронічні грибкові захворювання шкіри з ураженням епідермісу, у зв’язку з чим спостерігається запальна реакція з боку шкіри. Найбільш поширені грибкові захворювання цієї групи – трихофітія, мікроспорія, фавус та мікози стоп (епідермофітії).

Трихофітія, викликана антропофільним грибком, викликає поверхневі ураження, а зоофільна трихофітія проявляється в інфільтративно-нагножувальній формі. Джерелом інфекції є хворі люди, тварини та предмети, обсіменені спорами грибка.

Дане грибкове захворювання характеризується обмеженими округлими ділянками ураження на волосистій частині голови, відзначається ламкість волосся та незначне лущення шкіри. У дітей трихофітія зазвичай проходить до періоду статевої зрілості, дорослі частіше хворіють на хронічні форми. До групи ризику потрапляють жінки середнього віку. Гіповітаміноз, ендокринні порушення також підвищують можливість захворювання при контакті зі збудником. Трихофітія вражає волосисту частину голови, гладку шкіру та нігті.

Мікроспорія – грибкове захворювання шкіри, клінічно схожа з трихофітією, зовні проявляється у вигляді кілець, що перетинаються, з бульбашок, скоринок і вузликів, якщо мікроспорією уражається волосиста частина голови, то вогнища мають схильність до переходу на гладку шкіру. Сверблячка та інші суб’єктивні відчуття відсутні.

При мікроскопії можна побачити міцелій гриба, характерні для грибкових уражень зміни шкіри та волосся, але диференціювати мікроспорію від трихофітії неможливо. Якщо необхідне точне диференціювання, то вдаються до культуральної діагностики.

Зазвичай лікування грибкових захворювань із групи дерматофітій проводять лікарі-мікологи чи дерматологи у стаціонарі. Показані антигрибкові препарати, такі як Фунготербін, Екзифін, прийом препаратів ведеться щодня до першого негативного мікроскопічного дослідження, і далі переходять на дози, що підтримують. Волосся в осередках ураження збриває і обробляють настоянкою йоду, а на ніч роблять аплікації з сірчано-саліциловою маззю.

Фавус – грибкове захворювання, що вражає шкіру, волосисту частину голови, нігті та іноді внутрішні органи. Контагіозність цього грибкового захворювання середня, хворіють переважно діти та жінки, найчастіше спостерігаються сімейні осередки інфекції.

Клінічно проявляється появою навколо волосся скутули, скутула – це жовтувата кірка із блюдцеподібним втиском, шкіра в осередку ураження гіперемована. Згодом скутули зливаються і утворюють єдину кірку з неприємним затхлим запахом. Волосся тьмяніє і стоншується. При тривалому перебігу грибкового захворювання спостерігається випадання волосся та постфавусне облисіння. Діагноз ставиться на основі клінічних проявів та культурального обстеження.

При терапії фавусу хороший ефект дає курсове лікування сучасними протигрибковими препаратами – кетоконазолом, тербінафіном, ітраконазолом, курсом лікування не менше місяця, дозування підбирають виходячи з тяжкості ураження. Волосся в осередку поразки збриває, для розм’якшення скутул використовують Саліцилову мазь як аплікації на ніч. Вранці обробку шкіри голови проводять йодними розчинами.

Грибкові захворювання стоп широко поширені. До групи ризику потрапляють люди з підвищеною пітливістю ніг, які нехтують особистою гігієною, спортсмени та відвідувачі саун, басейнів, громадських пляжів. Сухість шкіри стоп, схильність до утворення тріщин, носіння гумового взуття та ендокринні порушення сприяють розвитку грибкових захворювань, оскільки здорова неушкоджена шкіра менш чутлива до інфекції. При стертій формі грибкових захворювань стоп спостерігається незначне лущення, почервоніння та свербіж у міжпальцевих складках, після контакту з водою симптоматика може посилюватися. За відсутності лікування процес залучаються склепіння стоп і діагностують сквамозную форму грибкових захворювань стоп. Шкіра товщає, з’являються омозолелості, іноді гіперемія, пацієнти пред’являють скарги на свербіж та печіння.

При дисгідротичних формах грибкових захворювань стоп уражуються в основному склепіння стопи, з’являються напружені великі бульбашки з щільною плівкою, на місцях пухирів, що розкрилися, – незагойні хворобливі ерозії, шкіра навколо зони ураження набрякла і гіперемована, явно виражений больовий синдром і свербіж. При контакті з водою ріжучі болі.

Інтеригінозна форма грибкових захворювань проявляється мацерацією, ерозованими тріщинами різної глибини, болем та свербінням. При рубромікоз стоп уражена суха шкіра з мукоїдним лущенням, шкірний малюнок яскраво виражений, осередки ураження мають фестончасті обриси.

Діагноз ставлять на підставі клінічних проявів, опитування пацієнта і, якщо потрібно, проводять культуральний аналіз для виявлення точного виду грибка.

Лікування грибкових захворювань стоп залежить від збудника, зони ураження та тяжкості процесу. Тривалий прийом антигрибкових препаратів, при рубромікоз ітраконазол, тербінафін приймають тривалими курсами. Медикаментозна обробка стоп проводиться антигрибковими мазями. Для обробки шкіри та нігтів показано чергування антигрибкових мазей та охолоджуючих примочок, за відсутності ерозій застосовують розчини йоду та фукарцину. Додатково призначається лазерне лікування грибкових захворювань стоп.

Дотримання правил особистої гігієни, миття ніг після відвідування саун, басейнів, пляжів, боротьба з підвищеним потовиділенням, носіння бавовняних шкарпеток та взуття за сезоном є єдиною профілактикою грибкових захворювань стоп. Так як здорова та чиста шкіра – це природний бар’єр на шляху мікроорганізмів та мікотичних клітин.

Кандидоз є грибковим захворюванням шкіри, слизових оболонок та внутрішніх органів. Збудником є ​​дріжджоподібний грибок кандида, сапрофіт людини, який при зниженні захисних функцій організму починає активно розмножуватися. До групи ризику входять діти, люди похилого віку та мають імунодефіцитні стани.

Кандидозні грибкові захворювання шкіри куточків рота найчастіше виникає у людей з нижнім прикусом та гіперсалівацією. Грибкові захворювання, викликані грибком кандида, можуть розвиватися лише за наявності сприятливих умов, це підвищена вологість та тепле середовище. Клінічно кандидозні заїди проявляються легкою мацерацією та наявністю білого нальоту, при знятті якого можна побачити гладку почервонілу ерозовану поверхню. Процес має двосторонній характер і рідко виходить за межі складок куточків рота.

Кандидоз шкіри локалізуються у складках, частіше зустрічаються у людей із надмірною масою тіла, схильних до пітливості та у дітей при порушенні правил гігієни. Уражена ділянка яскраво-червоного кольору, має чіткі межі, волога, зверху покрита білим нальотом, на периферії можливе відшарування епідермісу.

Виняток із раціону солодкої їжі, здоби та простих вуглеводів є важливим моментом у лікуванні кандидозу. Прийом пролонгованих протигрибкових препаратів, таких як флуконазол, дає хороший терапевтичний ефект. Місцево застосовують мазі із клотримазолом. Крім цього, необхідно провести лікування дисбактеріозу кишечника та нормалізувати роботу імунної системи.