Грибкові захворювання шкіри у дітей

Грибкові захворювання шкіри у дітей – Різнорідна група уражень шкірних покривів, збудниками яких є патогенні мікроскопічні гриби. Грибкові захворювання шкіри у дітей можуть виявлятися лущенням, свербінням, тріщинами шкіри; порідженням і випадання волосся, ураженням нігтів. Діагностика грибкових захворювань шкіри у дітей включає огляд, люмінесцентне дослідження, мікроскопію та посів зіскрібка на мікрофлору. Комплексне лікування грибкових захворювань шкіри у дітей проводиться із застосуванням зовнішніх та системних антифунгіальних засобів, десенсибілізуючих та кортикостероїдних препаратів, імуностимуляторів, фізіотерапії.

Грибкові захворювання шкіри у дітей розвиваються при ураженні гладкої шкіри та її придатків (волосся та нігтів) паразитичними грибами. У дерматології частку мікозів припадає 37-40% всіх шкірних захворювань. Відзначається тенденція до зростання кількості дітей, у яких грибкові захворювання шкіри розвиваються одночасно з іншими дерматозами – атопічним дерматитом, екземою, псоріазом, піодермією. Небезпека грибкових захворювань шкіри полягає в токсичній та сенсибілізуючій дії грибів на дитячий організм, що провокує розвиток алергічних реакцій, ослаблення імунітету, обтяження хронічної патології.

Переважна більшість дерматомікозів серед усіх грибкових захворювань зумовлено постійним тісним контактом шкіри з навколишнім середовищем. Збудники грибкових захворювань шкіри у дітей широко поширені в природі, мають велику різноманітність і високу стійкість до зовнішніх факторів. Грибкові захворювання шкіри у дітей зазвичай відзначаються у вигляді спорадичних випадків, епідемічні спалахи більш характерні для дерматофітії волосистої частини голови.

Джерелом антропофільних дерматомікозів (трихофітія) – є хвора людина, зоофільних (мікроспорія) – хвора тварина (бродячі кішки та собаки, корови, коні), геофільних, що рідко зустрічаються, – грунт. Інфікування відбувається при безпосередньому контакті дитини зі шкірою та волосяним покривом хворого або через предмети побуту, обсіменені грибами та їх спорами (рушники, мочалки, гребінці, іграшки, шапки, взуття). Найчастіше грибковими захворюваннями шкіри діти заражаються у плавальних басейнах, душових та лазнях, на пляжах, у перукарнях, організованих дитячих колективах.

Особливості дитячої шкіри (гідрофільність, підвищена васкуляризація, знижена бактерицидність потових та сальних залоз, легка вразливість), незрілість імунної системи полегшують проникнення збудника в епідерміс, сприяючи швидкому розвитку грибкових захворювань у дітей.

Зниження захисних сил організму дитини може бути спровоковано поганою екологією, стресом, авітамінозом, тривалим прийомом антибіотиків, дисбактеріозом, ендокринопатіями та хронічними інфекціями. При імунодефіциті умовно-патогенні гриби, що мешкають у нормі на шкірі дитини, можуть трансформуватися в патогенну форму та викликати грибкове захворювання (наприклад, Malassezia furfur – збудник різнокольорового лишаю).

По глибині ураження грибкові захворювання шкіри в дітей віком діляться на кератомикозы (різнобарвний лишай), дерматофітії (мікроспорія, трихофітія, фавус, епідермофітія, рубромікоз); кандидози; глибокі мікози.

Кератомікози характеризуються ураженням рогового шару епідермісу без розвитку запальних реакцій, пошкодження волосся та нігтів. Дерматофітії супроводжуються слабкими або сильними запальними змінами шкіри в межах епідермісу, пошкодженням волосся та нігтів. Дерматофіти (плесні гриби пологів Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton) є основними збудниками грибкових захворювань шкіри у дітей. Поверхневі кандидози – другі за частотою виявлення серед грибкових захворювань шкіри у дітей – обумовлені патогенним впливом дріжджоподібних грибів роду Candida (зазвичай C. albicans), що вражають шкіру та слизові оболонки.

Характер та тяжкість симптомів грибкових захворювань шкіри у дітей залежать від виду та вірулентності збудника, локалізації та площі ураження, реактивності організму. З грибкових захворювань шкіри у дітей найпоширенішими і контагіознішими є мікроспорія та трихофітія (стригучий лишай), що протікають з переважним ураженням гладкої шкіри та волосистої частини голови.

Мікроспорія у більшості випадків (99%) викликається зооантропофільним грибом Microsporum canis, рідко – антропофільним M.ferrugeneum. Зустрічається зазвичай у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку; протікає з утворенням нечисленних, округлих, чітко окреслених вогнищ з обломленим на висоті 4-5 мм від рівня шкіри волоссям. У межах вогнища ураження шкіра вкрита дрібними сірувато-білими лусочками. На гладкій шкірі мікроспорія проявляється концентричними еритематозно-сквамозними бляшками, оточеними валиком із дрібних бульбашок та серозних скоринок.

У дітей раннього віку частіше відзначається поверхнева трихофітія волосистої частини голови, що викликається антропофільними трихофітонами (Trichophyton tonsurans і T. violaceum), що супроводжується втратою кольору, еластичності та блиску волосся, обламуванням їх на рівні шкіри (пеньки у вигляді чорних крапок), утворення лисин, покритих дрібними елементами, що лущиться. Клінічні ознаки трихофітії на гладкій шкірі нагадують прояви мікроспорії. Для інфільтративно-нагножувальної форми характерні перифолікуліти та глибокі фолікулярні абсцеси.

Різнобарвний (висівкоподібний) лишай спостерігається у дітей старшого віку; характеризується появою на шкірі спини і грудей (рідше – шиї, живота і кінцівок) кремових, світло-коричневих або жовтувато-рожевих плям неправильної форми, що дрібно лущиться, схильних до периферичного зростання. Захворювання малоконтагіозне, має хронічний рецидивний перебіг; уражені ділянки шкіри не засмагають (вторинна лейкодерма).

При ураженні грибом Achorion schonleini розвивається рідкісне грибкове захворювання шкіри у дітей – фавус (парша), що проявляється зазвичай на волосистій частині голови утворенням скутул (фавозних щитків) – сухих товстих кірок жовтуватого або світло-коричневого кольору з піднятими краями і вдавленим затишним центром, запах. Уражене грибком волосся стоншується, стає схожим на клоччя, висмикується разом з коренем. Фавус може закінчитися гніздною чи суцільною рубцевою атрофією шкіри та загибеллю волосяних фолікул.

Рубромікоз, який викликається антропофільним збудником T. rubrum, виникає у дітей віком 7-15 років; проявляється сухістю шкіри стоп і кистей, чіткими рожево-червоними, осередками, що дрібно лущиться, з фестончастим краєм; ушкодженням нігтів.

При епідермофітії у міжпальцевих складках і на підошві стоп спостерігаються невелике почервоніння, лущення, помірне мокнення, тріщини та бульбашки, гіперкератоз, що супроводжуються свербінням.

Для різних типів оніхомікозу характерно потовщення, зміна форми та кольору нігтьової пластини з її поступовим руйнуванням, оніхолізисом, ураженням нігтьового валика.

Кандидоз у дітей найчастіше проявляється молочницею – білим сирним нальотом мовою, яснами, щоками. Везикулярні висипання і великі поверхневі виразки, що супроводжуються свербінням і печінням, також можуть виникати в області природних складок.

Після перенесеного грибкового захворювання шкіри в дітей віком немає стійкого імунітету і може статися повторне зараження дитини тим самим видом гриба.

Для виявлення грибкового захворювання шкіри необхідне комплексне обстеження дитини у дитячого дерматолога чи міколога.

Мікроскопія клінічного матеріалу (волосся, лусочок епідермісу, рогових мас з нігтьового ложа) дозволяє виявити присутність у ньому міцелію, гіф або спір, підтвердити грибкове захворювання шкіри у дітей та визначити його тканинну форму. Посів зіскрібка на універсальні та селективні середовища допомагає виділити чисту культуру грибів та визначити їх лікарську чутливість; бактеріоскопія мазків культур та біохімічний аналіз – провести фенотипічну, видову та внутрішньовидову ідентифікацію збудника.

Огляд шкіри дитини під лампою Вуда виявляє золотисто-жовте свічення лусочок при різнобарвному лишаї, яскраво-зелене – при мікроспорії, слабке – при ураженні трихофітонами.

Грибкові захворювання шкіри в дітей віком слід відрізняти від дерматитів зі схожими проявами: псоріазу, нейродерміту, екземи, еритразми, вітіліго, себореї, сифілітичної лейкодерми, гніздової плішивості та інших.

Курсове лікування грибкових захворювань шкіри у дітей проводиться амбулаторно, а за відсутності ефекту, наявності супутньої патології та тяжкого перебігу – у спеціалізованому стаціонарі. У лікуванні грибкових захворювань шкіри у дітей застосовують монотерапію або комбінацію зовнішніх та системних антимікотичних засобів, антигістамінні та глюкокортикоїдні препарати, імуностимулятори, полівітаміни, фізіопроцедури.

Щодня виконують обробку уражених ділянок шкіри антисептичними розчинами (фурациліну, перманганату калію, борної кислоти); проводять медикаментозну обробку стоп та нігтьових пластинок (при гіперкератозі – кератолітичними засобами); волосся в осередку поразки збриває, видаляють кірки.

При грибкових ураженнях шкірних складок, кистей та стоп у дітей використовують протигрибкові пасти, мазі, креми, емульсії з тербінафіном, нафтифіном, клотримазолом, міконазолом, кетоконазолом; сірчано-дігтярну, саліцилову, нафталанову мазі. При приєднанні бактеріальної інфекції призначають антимікотичні мазі, що містять антибіотики та кортикостероїди. При тяжких та поширених дерматофітіях, ураженні волосся та нігтів додатково показаний прийом системних антимікотиків (гризеофульвіну, ітраконазолу, флуконазолу). При необхідності проводять лазерне лікування грибкових уражень шкіри та нігтів, хірургічне видалення нігтьової пластини.

Фізіотерапія грибкових захворювань шкіри в дітей віком включає лікарський електрофорез, імпульсну магнітотерапію, дарсонвалізацію, ДМВ-терапію.

Лікування грибкових захворювань шкіри у дітей тривале, продовжується до вирішення клінічних проявів та негативних контрольних аналізів на гриби.

Багато грибкових захворювань шкіри у дітей мають завзятий перебіг і потребують тривалого систематичного лікування, проте при точному дотриманні рекомендацій мають сприятливий прогноз. Неліковані грибкові захворювання шкіри у дітей набувають хронічної рецидивної форми і можуть продовжуватися у дорослому віці.

Профілактика поширення грибкових захворювань шкіри у дітей включає карантинні заходи у дитячих закладах; дезінфекцію приміщень, предметів побуту, одягу, взуття, манікюрного та перукарського приладдя; виключення контакту дитини з бродячими тваринами, дотримання правил особистої гігієни, правильний догляд за шкірою, нормалізацію імунітету.