Грибковий кон’юнктивіт

Грибковий кон’юнктивіт – офтальмомікоз, що характеризується підгострим або хронічним запаленням кон’юнктиви, спричиненим патогенними грибками. Залежно від виду збудника грибковий кон’юнктивіт може протікати з катаральним або гнійним запаленням, утворення плівок або вузликових інфільтратів на слизовій оболонці; Нерідко захворювання набуває форми кератокон’юнктивіту. Основним методом діагностики грибкового кон’юнктивіту служить лабораторне визначення грибка в мазку з кон’юнктиви, зіскрібку, що відокремлюється кон’юнктивальної порожнини. При грибковому кон’юнктивіті проводиться тривале системне та місцеве лікування фунгіцидними та фунгістатичними препаратами.

Грибкові кон’юнктивіти – група мікозів кон’юнктиви, які можуть викликатись різними видами патогенних грибків, що мешкають на повіках, у кон’юнктивальному мішку, слізних шляхах або потрапляють на слизову очі ззовні. В офтальмології грибковими кон’юнктивіти часто поєднуються з грибковими блефаритами та кератитами. Кератокон’юнктивіти грибкової етіології відрізняються наполегливим перебігом, можуть призводити до перфорації рогівки та загибелі ока.

За клінічною формою розрізняють гранулематозні та ексудативні грибкові кон’юнктивіти. Гранулематозна форма грибкового кон’юнктивіту найчастіше розвивається при споротрихозі, актиномікозі, риноспородіозі, кокцидіозі та ін; ексудативна форма – при аспергільозі та кандидозі.

Грибки, як мікрофлора кон’юнктивальної порожнини, яка викликає явищ запалення, виявляється досить часто – у 6,6-27,9% дорослих. Патогенними для очей є близько 50 видів грибів.

Безпосередніми збудниками гранулематозних грибкових кон’юнктивітів є паразитарні грибки роду Pennicillium viridans, Coccidioides immitis, Sporotrichum, Actinomicetes. Ексудативні грибкові кон’юнктивіти викликаються дріжджоподібними грибками роду Candida albicans та Aspergillus. Джерелами зараження можуть бути ґрунт, вода, трави, хворі люди та тварини.

Попадання грибкової інфекції на кон’юнктиву сприяють мікротравми слизової оболонки, променеві опіки очей, мікотичні блефарити, використання контактних лінз з порушенням правил зберігання та носіння. Підвищений ризик розвитку грибкового кон’юнктивіту мають пацієнти з цукровим діабетом, карієсом зубів, мікозами шкірних покривів, які тривалий час отримують глюкокортикостероїди або антибіотики, особи з імунодефіцитом (особливо ВІЛ-інфекцією). З екзогенних факторів найбільше значення мають тепла пора року, підвищена вологість повітря, запиленість, несприятливі санітарно-гігієнічні умови.

При грибкових кон’юнктивітах, обумовлених споротрихозом, риноспоридозом, актиномікозом, на тлі набряку та гіперемії кон’юнктиви з’являються гранулематозні розростання, крупинчасті включення, інфаркти мейбомієвих залоз. При актиномікозі запалення має катаральний або гнійний характер; при розм’якшенні вузликові інфільтрати розкриваються з виділенням гною і утворенням свищів, що довго не гояться.

Грибковий кон’юнктивіт, що розвивається при кокцидіомікозі, протікає з появою фліктеноподібних вузликів; ураження кон’юнктиви грибком Pennicillium viridans, що супроводжується утворенням поверхневих виразок кон’юнктиви, покритих зеленим нальотом.

При гранулематозних грибкових кон’юнктивітах нерідко розвивається гнійний лімфаденіт, у гнійному вмісті лімфовузлів визначаються міцели грибів.

При кандидамікозі в кон’юнктивальній порожнині утворюються псевдомембрани – сіруваті або жовтуваті плівки, що легко знімаються. При аспергільозі кон’юнктивіт протікає з інфільтрацією та гіперемією кон’юнктиви, утворенням сосочкових розростань, схильних до виразки; часто поєднується з грибковим ураженням рогівки – мікотичним кератитом. Аспергільоз іноді помилково приймають за халязіон, що нагноився, або ячмінь.

Для грибкових кон’юнктивітів властива мізерна клінічна симптоматика, незначна кількість відокремлюваного з очей, тривалий (більше 7-10 днів) перебіг, неефективність антибіотикотерапії. Тривалий перебіг грибкового кон’юнктивіту може призводити до деформації країв та завороту повік. Ускладненнями грибкового кон’юнктивіту можуть стати ураження рогівки, каналікуліт, дакріоцистит.

Розпізнавання грибкового кон’юнктивіту проводиться офтальмологом на підставі даних огляду та лабораторної ідентифікації збудника. Крім зовнішніх ознак, на мікоз кон’юнктиви може вказувати збільшення симптоматики при лікуванні антибіотиками або глюкокортикоїдами.

Виявлення грибків проводиться за допомогою мікроскопічного та цитологічного дослідження зіскрібка з кон’юнктиви, бактеріологічного посіву відокремлюваного на живильні середовища. При необхідності проводиться консультація дерматолога (міколога), дослідження зішкрібання на патогенні гриби з гладкої шкіри.

Диференціальну діагностику грибкового кон’юнктивіту проводять із кон’юнктивітами іншої етіології: бактеріальним, вірусним, алергічним кон’юнктивітом та кератитом.

Терапія грибкових кон’юнктивітів потребує місцевого та системного застосування спеціальних антимікотичних засобів. Місцево, кон’юнктивальну порожнину, призначають інстиляції розчинів амфотерицину В, натаміцину, ністатину; на ніч за повіки закладають ністатинову мазь. Фунгіцидні та фунгістатичні засоби (очні краплі та мазі) виготовляють екстемпорально.

Для системної терапії використовується один із протигрибкових препаратів: флуконазол, інтраконазол та ін; при великих офтальмомікозі показано внутрішньовенне краплинне введення амфотерицину В.

Лікування грибкового кон’юнктивіту проводять протягом 4-6 тижнів під контролем офтальмолога. Після настання клінічного одужання повторно виконують мазки з кон’юнктиви. Тільки негативні клініко-лабораторні дані можуть гарантувати, що грибковий кон’юнктивіт не перейде до латентної форми.

При ізольованому перебігу грибкового кон’юнктивіту прогноз найчастіше сприятливий. При нераціональній або невчасній терапії поразка може захоплювати повіки, слізні канальці, рогівку та інші структури органу зору.

Профілактика грибкових кон’юнктивітів вимагає раціонального лікування загальних захворювань та мікозів шкіри, правильного догляду за контактними лінзами, поліпшення гігієнічних умов на виробництві та у побуті, раціонального призначення антибактеріальних засобів та глюкокортикостероїдів.