Що ви пам’ятаєте про себе у п’ять років? Улюблену іграшку? А ще раніше? Перше спогад – своєрідний тест, стверджує психотерапевт Ірина Подоляк, дозволяє розглянути наш життєвий сценарій.

Докопатися до першого

Психоаналітики, дійсно, вивчають ранні спогади клієнтів – поряд із багатьма іншими техніками роботи. І хоча освоїти цю складну спеціальність будинку нереально, але багато чого дізнатися про себе можна. З роками минуле “вивітрується” з пам’яті, але хоча б одне раннє спогад ми зберігаємо. Якщо будь-яка людина, яка не страждає на склероз чи втрату пам’яті, запитати, що вона пам’ятає про дитинство, їй буде що розповісти. Почніть “зворотній відлік”: уявіть собі років на п’ять. Якщо в пам’яті відразу кілька ситуацій: то ви на ялинці, то – крокуєте в дитсадок, зосередьтеся на більш ранньому віці: чотири роки, три… Продовжуйте, поки не відчуйте: це – найперше, що я пам’ятаю про себе . Спогад – це не ті, що вам розповіли батьки про дитинство, не кумедний випадок, який переказують про вас. Ви повинні побачити навколишнє вас – хай неясно. Найзручніше згадувати перед сном, коли тіло максимально розслаблене, ви входите до так званого просонкового стану (організм готується до сну). Адже мозок конструює наші сні теж з образів забутих спогадів, значить, у ці моменти легше “виринути”, здавалося, стерлися з пам’яті епізоди. Адже підсвідомість все побачене і пережите дбайливо зберігає.

Пологовий будинок, в якому ви прийшли

Запишіть все, як можна детальніше. Не брезгуйте будь-яким дрібником. Так звана дитяча амнезія – природний стан людини, за якого більшість людей не пам’ятає собі раніше за три роки. Вік вашого першого спогада не такий важливий. Одні, лише напружуючись, можуть побачити собі першокласниками, а є й такі люди, які стверджують, що подолали забудькуватість новонароджених. І пам’ятають навіть колір кафелю біля пологового будинку, де з’явилися на світ.

А тепер – розшифровка. Справа не в самій події, а в тому, що вона дбайливо зберігається в пам’яті. Значить, ми невідомо вибрали для себе саме такий початок автобіографії, стартову точку життя. Саме тому можна зрозуміти оцінку людиною самої себе, звичні для неї дії, рівень активності.

Скажімо, порівняйте спогади двох клієнток психологів у віці 3 років: “Я прокинулася вночі і плачу в темряві. Мені страшно. Здається, хтось лізе біля вікна, чую дряпання. стукає об скло. Тепер я рада, що все позаду”.

Мама готує на кухні, а я граю з крупою.

Чи зможете вгадати, яка з дам час від часу страждає від депресії?

Що спочатку – бабайка або бабочка

Правильно, депресія – у першої клієнтки. Це відчувається швидше інтуїтивно. Але настав час проаналізувати її спогади. За її текстом можна сказати: їй властиво більше зосереджуватися на проблемах, ніж на радощах, звідси – невпевненість у собі. Вона бачить собі людиною, яка не здатна самостійно розібратися з труднощами, чекає підтримки від інших (“мама заспокоїти”). Надія на те, що все завершитись удало пов’язана у неї з присутністю близьких. Якщо ж вона одинока, майбутнє бачиться в чорних фарбах. Її лякають сторонні, які можуть підійти надто близько, зазіхнути на її особистий простір (“Хтось лізе у вікно”).

Друга клієнтка – активна людина. Вона покладається на власні сили, вірить, що її діяльність може принести радість. Головне задоволення для неї – пізнання (“спостерігає за бабочкою”). Вона пам’ятає собі і в контакті з іншими (з мамою), і на момент самостійності. Це найблагополучніший варіант. Якщо у ваших записах ви завжди з кимось це говорити про бажання психологічно “злитися” з іншими, забувши про себе. Якщо ж, наоборот, ви тільки на самоті – очевидно, вам складно встановлювати з людьми близькі, довірчі відносини.

Як проаналізувати свій перший спогад:

1. Де відбувається дія. Якщо це невелике приміщення (наприклад, камера схову), ви не любите нових місць, віддаєте перевагу девізу: “Мій дім – моя фортеця”. Якщо ж це відкритий простір (вулиця, двір), то легко звикаєте при переїздах і змінах у житті. Не боїтеся рухатися вперед.

2. Скільки людей згадується. Чим більше персонажів, тим більше ви товариські, легше вступаєте в контакт. Найменш сприятлива ситуація – одинока дитина.

3. Мама, тато, брати-сестри. Насторожити має відсутність матері: частіше це буває у людей, які відчували себе покинутими, надто рано стали самостійними. А від тата згадують набагато рідше, зазвичай ті, для кого стосунки з ним були важливішими, ніж із мамою. Часто це буває у чоловіків, з детства беруть приклад з батька. Якщо згадуються брати чи сестри, важливо, як саме. Вони можуть виглядати в історії друзями чи суперниками, а також “групою підтримки” – якщо людина згадує собі безпорадною, залежною від допомоги старших.

4. Чи близькі один одному люди у спогаді. У них спільне заняття чи у шкірного своє? Важливо і положення у просторі: чим ближче знаходяться до вас люди, тим тісніше спілкування.

5. Активність – пасивність. Дієте самі або стаєте об’єктом чужих дій.

6. Тема переживання. Це – ситуації, які турбують чи захоплюють вас досі. Скажімо, якщо йдеться про перше відвідування дитячого садка, увагу вихователів та однолітків, для вас важливі ситуації оцінювання новітніми людьми. Якщо на розум приходять небезпеки, покарання, нещасні випадки, дитячі страхи – можливо, вам властиво зраджувати надмірну увагу негативу та життєвим труднощам, песимістично сприймати життя, не вірити у свої сили. У цьому випадку вам важливіше уникнути неприємностей, ніж домогтися чогось, здійснити свої мрії.

7. Цінності. Якщо спогад радісний, він показує, що ви вважаєте найважливішим у житті. Найраніше – ви в ліжечку чуєте запах котлет, які змастить мама? Не дивуйтеся, це не ознака обжерливості, а важливість домашнього затишку, сімейних цінностей.

Перевірте, що для вас у житті важливо

Є чотири найбільш поширені мотиви, що дають ключик до ваших цінностей:

1. Якщо згадалася радість від нової гри чи книжки, вперше побачене море або гори, перший день у школі – для вас основна цінність – пізнання. Вас цікавитиме “вічні поняття”, а погоня за соціальним успіхом – не ваше.

2. Ви пам’ятаєте, як виграли у грі, зробили щось вперше самостійно, почули похвалу за старання, удало прочитали, стоячи на табуретці, вірш. Значить, вам важливо визнання, змагання з іншими, прагнення до першості, бажання не знижувати планку і постійно самодосконалюватися. Ви – людина, яка вміє конкурувати і знає правила гри в соціумі.

3. Спливають спогади про турботу батьків, відчуття безпеки, захищеності? Може, старший брат відігнав злісного індика або ви дивилися на стадіон, сидячи на шиї у тата. Це – історії про належність до роду, потреби бути частиною чогось великого і важливого – хай це сім’я чи фірма, де ви працюєте, партія чи релігійна течія, переконання яких ви поділяєте. Ви мислите як член чи керівник команди.

4. Можуть бути і спогади протилежні: про те, як ви самі захищали котенка чи хом’ячка, самостійно знайшли вихід від негараздів – припустимо, додумалися сховатися від дощу, граючи у дворі, чи навчилися відкривати зонтик. А може, грали в солдатиків, уявляючи собі “лицарем” або сміливою і доброю “розбійницею”. У цьому випадку йдеться про потреби довіри, визнання ваших сил, свободи дій, особистих кордонів. Вас можна назвати індивідуалістом.