Які смертоносні паразити ховаються в мозку людини

Людський мозок — саме неприступне для патогенних мікроорганізмів місце, повідомляє sutura.org.ua Його захищає гематоенцефалічний бар’єр, який підтримує гомеостаз нервної системи. Тим не менше, «існують паразити, здатні обійти захист, проникнути в мозок і викликати серйозні захворювання. Пожиратели нервних клітин, хробаків у голові та мікробах, підозрюваних у тому, що вони навіть можуть керувати поведінкою людини.

Невидимий вбивця

Амеба неглерія Фоулера (Naegleria fowleri) мешкає у теплих пресноводних озерах та річках з повільною течією. Вона може разом з водою потрапити до носової порожнини купаються дітей та молодих людей, після чого находити по нервах шлях у мозок, де спричиняє небезпечне захворювання — первинний амебний менінгоенцефаліт. Це рідкісне захворювання найчастіше (у 95% випадків) призводить до болісної смерті. Через кілька днів після зараження виникають головний біль, запаморочення, підвищується температура. Стан хворого швидко погіршується, починаються судоми, епілептичні напади, галюцинації. Хворий втрачає нюх, слух чи зір. Амебі атакують нервні клітини, буквально поїдаючи мозок людини.

Амебі здатні уникнути протидії імунної системи людини. Потрапляючи в ніс, вони закріплюються на слизовій оболонці, звідки впроваджуються в нюховий нерв, що веде безпосередньо до мозку. Досягши нюхової лукуліні (структури у нижній частині лобових частинок головного мозку), мікроорганізми починають руйнувати нервні тканини. Це і призводить до втрати нюху та смаку приблизно на п’ятий день після зараження. Нюхова цибуліна служити плацдармом для подальшого поширення неглерії по всьому мозку.

Амебі вражають мозкову оболочку. Відповідна реакція імунної системи, яка посилає лімфоцити на боротьбу з інфекцією, спричиняє велике запалення. У пацієнта сильно болить голова, шия стає ригідною, виникає тошнота та рвота. Однак імунітет не в змозі зупинити неглерії, що поширюються центральною нервною системою. З’являються вторинні симптоми: марення, галюцинації, сплутаність свідомості та судоми. Найбільше страждають лобові частини мозку, тому що вони знаходяться поблизу від нюхової лукуліні.

Людина гине не через втрати нервних клітин, а через пов’язане з активністю лімфоцитів набряку, підвищує тиск у черепі. Нарешті порушується зв’язок між головним і спинним мозком, і хворий гине від дихальної недостатності.

Щоб неглерії опинилися на верхніх дихальних шляхах, потрібно досить багато води. До групи ризику входять ті, хто займається водними видами спорту, дайвінгом чи вейкбордингом. Був описаний випадок зараження амебами під час баптистського хрещення.

Зразки неглерії

Амебний менінгоенцефаліт за всю історію діагностувався лише у кількох сотень людей по всьому світу. Уперше це захворювання було описано у 1965 році в австралійському місті Аделаїді. Пізніше випадки зараження реєструвалися в південних штатах США, Європі, Індії, країнах Близького Сходу та Азії. Однак зараз Naegleria fowleri зустрічається навіть у раніше не характерних для неї регіонах через зміни клімату.

У 2016 році Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів (FDA) одобрило застосування препарату мілтефозин проти амебної інфекції – після того, як кількох дітей вдалося за його допомогою вилікувати від менінгоенцефаліту.

Мозковий черв’як

Набагато поширеніша паразитарна інфекція мозку, викликана попаданням у центральну нервову систему цистицерків — личинок стрічкового свинячого ціп’яку (Taenia solium). Національні інститути здравоохранения США класифікують нейроцистицеркоз як провідну причину епілепсії у всьому світі. За даними ВООЗ, зараз понад 50 мільйонів людей заражені стрічковими черв’яками, а в одних тільки США щорічно фіксуються близько двох тисяч нових випадків нейроцистицеркозу.

Личинки ціп’яка проникають у мозок людини після попадання яєць гельмінтів у шлунково-кишковий тракт. Яйце — це міхур, що досягає розмірів волоського горіха. У шлунку його оболочка розчиняється, личинка проникає у стінки кишечника і розноситься по організму через кровоносні судини. У більш ніж половині випадків цистицерки заносяться до центральної нервної системи.

Цистицерк може перебувати в порожнині шлуночків, де вільно плаває у спинномозковій рідині, у м’яких мозкових оболонках або у корі головного мозку. Присутність червя викликає хронічне запалення і чинить токсичний вплив на центральну нервову систему. У пацієнта можуть спостерігатися парези або паралічі кінцівок, сильні головні болі, порушення мови, епілептичні напади і навіть зміни у психіці.

Людина може жити спокійно десятиліттями, не знаючи, що у його голові поселився паразит. Це відбувається через те, що черв’як, мабуть, виробляє речовини, що пригнічують імунну реакцію. Але рано чи пізно свинячий ціп’як вмирає, перетворюючись на увідомлений труп. Імунітет негайно наносить удар у відповідь, що і призводить до виникнення неврологічних симптомів.

Свинячий ціп’як

Нейроцистицеркоз поширений у країнах Азії, Центральної Африки та Латинської Америки. Сважається, що у деяких регіонах свинячим ціп’яком заражені до 25 відсотків населення. У 2015 році від стрічкових черв’яків загинуло близько 400 людей по всьому світу.

Найчастіше яйця паразитів потрапляють до організму людини через грязну воду і немиті овочі, а також внаслідок вживання в їжу сирого м’яса.

Зомбі-паразит

Токсоплазма — протист, господарями якого виступають переважно кішки. Однак ним заражаються і люди, що, втім, у більшості випадків нічим особливим не загрожує. Токсоплазма небезпечна тільки для вагітних жінок і людей зі зниженим імунітетом. У той же час низка вчених вважає, що протисті також можуть впливати на поведінку людини, чи не змушуючи її заводити кишок.

Доведено, що миші, заражені мікроорганізмами, менше бояться представників сімейства котячих. В результаті такі гризуні частіше стають жертвами свійських тварин, а протисти успішно проникають в організм своїх основних господарів. Аналогічний механізм був запропонований і для людей біологом Кевіном Лафферті (Kevin D. Lafferty) з Каліфорнійського університету у Санта-Барбарі. Вчений виявив, що у тих регіонах, де значна частина населення заражена токсоплазмою, поширений також невротизм, що впливає на розвиток культури. Слід зауважити, що ця кореляція не говорити про причинно-наслідкову зв’язку. Тому припущення про вплив паразитів на поведінку людини поки що залишається непідтвердженою гіпотезою, незважаючи на її популярність.