В цілому, ідеальний радіопротектор повинен відповідати та-
ким трьом основним вимогам:
• по-перше, мати високу протирадіаційну ефективність – це,
безперечно, головна його характеристика;
• по-друге, бути стабільним, тобто зберігати свої радіопро-
текторні властивості протягом певної години;
• по-третє, мати мінімальну токсичну дію при введенні в ор-
ганізм.
Таблиця 9.1
Найефективніші радіопротектори при гострому рентгенівському
і гамма-опромінення ссавців
Радіопротектор Тварина Способ Захисна ФЗД
введення доза, мг/кг
Цистеамін Собака Внутрішньовенно 50-100 1,7-2,0
-//- Михайло Орально 200-500 1,6-1,8
Цистеїн Вівця Внутрішньочервно 1000-1500 1,4-1,5
-//- Щур Підшкірно 1000-1200 1,5
Ціанід натрію Миша Внутрішньочервно 0,2-0,5 1,3-1,5
Серотонін Кролик Внутрішньочеревно 95 1,5-1,8
Аміноетитізотіуроній Миша Внутрішньочервно 250-480 1,8-2,0
-//- Щур Орально 1500 1,6-1,8
Триптамін Свиня Підшкірно 30-150 1,4-1,6
Резерпін Щур Підшкірно 4 1,5
Препарат WR-2721* Мишко Внутрішньочеревно 300-500 1,5-2,5
* – Найновіший складний радіопротектор, який ще досліджується.248
На жаль, більшість найкращих радіопротекторів не відповідають.
дає цим вимогам. Наприклад, цистеамін: ефективність його най-
вища, але стабільність дуже низька – в активно метаболізуючій
системі, якою є організм млекопитаючих, він швидко окислюється і вже
через 20-30 хвилин після введення втрачає свої радіозахисні вла-
стивості. Це ж стосується майже всіх радіопротекторів-відновних
ків. Досить висока токсичність цистеаміну – навіть за радіоза-
хісних концентраціях він здатний викликати інгібування багатьох,
у тому числі синтезу ДНК, сповільнювати поділ клітин, індуцію-
вати розриви хромосом. При різній ефективності в тій чи іншій
міри нестабільні та токсичні багато інших радіопротекторів.
Внаслідок цього основна маса радіопротекторів виявляють
свої більш-менш значні радіозахисні властивості лише в умовах
гострого одноразового опромінення. І це зрозуміло, оскільки по-
не швидко розкладаються в організмі, а повторні дози
призвести до відруєння.