Ідіосинкразія

Ідіосинкразія — це генетично обумовлена ​​патологічна гіперреакція на конкретні речовини, що розвивається вже за першого контакту з подразником. Захворювання виникає як наслідок ферментопатій і переважно пов’язані з прийомом медикаментів. Патологія немає чіткої клінічної картини, оскільки симптоматика багато чому визначається типом вродженої генної мутації і складом прийнятих ліків. Діагностика ідіосинкразії передбачає детальне імунологічне та генетичне обстеження. Лікування вимагає виключення контакту з провокуючим антигеном, застосування методів детоксикації та десенсибілізуючих медикаментів.

Частота ідіосинкразичних реакцій становить від 1:30000 до 1:50000. До групи ризику входять пацієнти, які тривалий час отримують фармакотерапію, а також страждають на вроджені ферментопатії або інші генні мутації. Ідіосинкразію необхідно відрізняти від алергії: розлад виникає при першій зустрічі макроорганізму з тригером, тоді як при алергічних станах спочатку відбувається сенсибілізація організму, а клінічна симптоматика розвивається лише при другому та наступних контактах.

Як правило, патологію пов’язують із застосуванням лікарських засобів. Реакція належить до типу В несприятливих побічних ефектів (НПЕ) медикаментів, вона не залежить від прийнятої дози і може виникати після першого вживання препарату. Хвороба найчастіше розвивається при прийомі сульфаніламідних, психотропних та наркотичних засобів, деяких антибіотиків та НПЗЗ. Рідко ідіосинкразія формується під впливом харчових та побутових антигенів.

Основний чинник ризику — наявність генетичних синдромів, які зумовлюють уроджені ферментопатії чи імунні порушення. Найбільш схильні до захворювання особи з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, печінковими порфіріями, спадковими гіпербілірубінеміями (синдроми Жильбера, Криглера-Найяра, Ротора). Ідіосинкразія зустрічається при фенілкетонурії, хореї Гентінгтона, гемофілії. До групи ризику відносять людей, яким призначаються тривалі протоколи фармакотерапії із застосуванням кількох ліків.

Більшість випадків патології спричинено ферментопатіями, пов’язаними з поліаллелізмом відповідних генів. Як наслідок, організм не може забезпечити нормальний метаболізм чужорідних речовин (ліків), що надходять, тому вони стають токсинами і антигенами. Патологічні реакції виявляються як посилення ефекту медикаменту, підвищення його токсичності чи загострення основного захворювання.

В основному ідіосинкразія спостерігається при низькій активності певного ферменту, яка обумовлена ​​як недостатнім його синтезом, так і виробленням зміненої молекули зі зниженими каталітичними властивостями або нестабільною структурою. У поодиноких випадках ферментопатії діагностуються при мутації регуляторних генів, які контролюють інгібіторів та активаторів конкретного ензиму, але не мають прямого впливу на його синтез.

Для ідіосинкразичних патологій характерний поліморфізм клінічних проявів. Симптоматика визначається видом антигену, типом ферментопатії, загальним станом організму, наявністю факторів, що провокують. Хвороба часто протікає на кшталт класичної алергічної реакції: з набряком і висипом на шкірі, респіраторними симптомами (нежить, закладеність носа), порушеннями роботи ШКТ (нудота, діарея). Рідше турбують головний біль, лихоманка.

При генетичних мутаціях та прийомі певних ліків з’являються патогномонічні ознаки ідіосинкразіі. Наприклад, після прийому сульфаніламідів та протималярійних препаратів хворими з недоліком Г-6-ФДГ виникає гемолітична анемія, а вживання барбітуратів на фоні печінкової порфірії викликає різке погіршення стану. При первинній подагрі загострення провокуються петльовими та тіазидними діуретиками.

Ідіосинкразія відноситься до життєзагрозних побічних реакцій на ліки. У 33% пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, вона протікає у тяжкій формі, а показники летальності, за різними даними, становлять від 3,3 до 8,5%. Типові причини смерті: гостра печінкова недостатність, гостра кістково-мозкова аплазія, злоякісна гіпертермія, ендотоксикоз.

Первинне обстеження пацієнта проводить алерголог-імунолог, завдання якого виключити анафілактичний компонент захворювання. Лікар збирає анамнез життя, з’ясовує наявність алергічних та генетичних відхилень у родичів. Відсутність у хворого ознак алергодерматозу або респіраторних алергозів та поява симптомів у момент першого прийому ліків свідчить на користь ідіосинкразії. З діагностичних методів призначаються такі:

• Аналізи крові. У гемограмі можливе зниження рівня гемоглобіну та еритроцитів (при ідіосинкразичній анемії) та відхилення, спричинені основною хворобою. Рівень еозинофілів залишається у нормі. В імунограм лікар визначає адекватний рівень антитіл класу E, відсутність специфічних імуноглобулінів.
• Генетична консультація. Оскільки ідіосинкразія обумовлена ​​вродженими метаболічними порушеннями, необхідне обстеження генетика для виявлення обтяженої спадковості. Діагноз підтверджується молекулярно-генетичним обстеженням, вивченням рівнів метаболітів у крові та сечі методами газової чи рідинної хроматографії.

Головна умова – негайне припинення контакту з медикаментом, що спричинив симптоми. Враховуючи ризик ендотоксикозу та лікарського ушкодження внутрішніх органів, потрібні інфузії кристалоїдних розчинів, у тому числі тіосульфату натрію, які виконують функцію детоксикації. Десенсибілізуючі засоби (антигістамінні препарати, стабілізатори опасистих клітин, антилейкотрієнові медикаменти) показані для усунення гіперреактивності організму.

Частий розвиток лікарських гепатопатій при ідіосинкразії потребує призначення N-ацетилцистеїну та L-карнітину як неспецифічних антидотів. При тяжких системних реакціях використовуються глюкокортикоїди. Для захисту гепатоцитів від руйнування рекомендовано препарати урсодезоксихолевої кислоти, есенціальні фосфоліпіди та гепатопротектори на основі адеметіоніну. Масивна гіпербілірубінемія коригується за допомогою плазмаферезу.

Ймовірність повного одужання визначається тяжкістю ідіосинкразія, вихідним станом здоров’я, наявністю генетичних хвороб. При помірних псевдоалергічних ознаках без поліорганних порушень вдається швидко усунути стан. При різкому погіршенні самопочуття та загостренні вродженої патології прогноз сумнівний, оскільки ураження внутрішніх органів іноді закінчуються смертю.

В основі профілактики ідіосинкразії лежить раціональний підхід до призначення медикаментозної терапії у пацієнтів із вродженими ферментопатіями. Підбір лікування проводиться профільним фахівцем спільно з генетиком та клінічним фармакологом, при цьому слід уникати поліпрагмазії та застосування свідомо токсичних препаратів. Хворим слід пояснювати важливість контролю самопочуття під час терапії та необхідність звернення за допомогою при нетипових симптомах.