Єрусалимський синдром

Єрусалимський синдром – це психотичний розлад з манією величі, що розвивається у паломників та туристів у Єрусалимі. Основні симптоми: маячні ідеї про наявність божественних пророчих здібностей, про свою роль як герой Біблії, про необхідність порятунку світу. Поведінка стає ексцентричною, театральною. Критика до власного стану відсутня. Для діагностики використовуються клінічні методи (спостереження, розмова), психометричні методики. Лікування симптоматичне медикаментозне із застосуванням нейролептиків, анксіолітиків. На етапі одужання іноді потрібна психотерапія.

На початку XX століття німецький психіатр Хайнц Герман вперше описав випадок марення розладу з ідеями месіанства у туриста в Єрусалимі. Через 50 років ізраїльський лікар Яїр Бар-Ел зареєстрував кілька аналогічних психозів у паломників під час відвідин святих місць. Він запровадив термін «єрусалимський синдром» у зв’язку з географічною прихильністю всіх випадків. В даний час цей синдром щорічно діагностується приблизно у 100 осіб різного віросповідання, але ніколи у корінних жителів Ізраїлю. Іноді «єрусалимський синдром» розвивається у людей, які вперше відвідали Мекку та інші релігійні місця.

Єрусалимський синдром проявляється через перебування у місці, що викликає сильні емоції. Головну роль відіграє особливе значення святих місць Єрусалиму для християн, євреїв, мусульман. Мандрівники очікують пережити щось особливе – захоплення, захоплення, почуття певної причетності та очищення від гріхів. Така напруга стає основою психотичного розладу. До інших сприятливих факторів відносяться:

• Сильний стрес. Ризик психозу вище в людей, котрим подорож і зміна обстановки незвичні, викликають напругу. Незнайоме оточення, присутність іноземців, необхідність використовувати іншу мову для спілкування, міжкультурні відмінності – це стає причинами стресу.
• Психічні розлади. Люди з наявним психіатричним діагнозом хвилюючі, емоційні події здатні викликати черговий епізод загострення. Єрусалимський синдром нерідко розвивається у людей із шизофренією, біполярним афективним розладом та іншими психотичними захворюваннями в анамнезі.
• Недовірливість, навіюваність. Люди, які вірять, у те, що святі місця можуть викликати стан зміненої свідомості, незвичайні переживання більш схильні до марення. У них є певна психофізіологічна «готовність» до розвитку психотичного стану.

Єрусалимський синдром розгортається за схемою маячного психотичного розладу з маренням величі. Патогенетична основа – спотворення процесу логічного опрацювання інформації, порушення адекватного сприйняття та аналізу. В результаті виникають ідеї, що не відповідають реальності, і уявлення, які хворий вважає істинними. Зміст марення носить релігійний характер відповідно до очікувань людини, її досвіду та навколишнього оточення. На фізіологічному рівні відбувається дисбаланс процесів гальмування та збудження у головному мозку.

Манія величі розвивається у кілька етапів. Спочатку формується маячний настрій. Хворий стає впевненим, що має «особливі» якості – пророчі, божественні, містичні. Починає поводитися зарозуміло, не сприймає критику. Потім у нього з’являються факти, що докази (вигадані) своєї винятковості. На піку маячних переживань проявляється поведінка, емоції та мова, згідно з образом пророка (Бога, святого мученика тощо).

Клінічно єрусалимський синдром поділяється на три типи залежно від анамнестичних даних людини. До першої групи входять особи з психотичними розладами. Як правило, вони приїжджають до святих місць з уже наявними маревними та марноподібними ідеями релігійного змісту. Потім вони відбувається загострення симптоматики. Хворі ототожнюють себе з біблійними героями, поводяться відповідно до їхніх образів. Наприклад, вимовляють проповіді в багатолюдних місцях, намагаються зцілити перехожих. Іноді вони роблять дивні дії, покликані «врятувати» їх самих і людство (обливаються водою, б’ють себе спиною палицею).

Друга група – туристи з прикордонними станами, такими як розлади особистості. Вони не мають важких психічних захворювань. Відвідуючи святі місця, вони висловлюють релігійні ідеї з деяким маренням, що не завжди помітно оточує. Такі люди вважають за краще діяти у групі, виступають її лідерами. Ототожнення з конкретним біблійним персонажем має умовний характер. Вони становлять меншу небезпеку суспільству і рідше, ніж представники першої групи, стають пацієнтами психіатричних служб.

Третя група – люди без психічних розладів в анамнезі. Вони соціально адаптовані, не мають проблем із законом, часто – добрі сім’янини та працівники. Їхня мета відвідування Єрусалиму – туризм, знайомство з культурою та пам’ятками країни. Спочатку вони стають схвильованими, стурбованими, напруженими. Прагнуть відокремитися від групи друзів чи родичів під час походу до святих місць. Купують білий одяг, проводять обмивання тіла. Починають голосно читати псалми чи Біблію у громадських місцях.

Їхня поведінка зводиться до проповідей, закликів до порятунку через моральну поведінку, покаяння. Чітко сформульованої маячної ідеї немає, але є її елементи (уявлення про надздібності, наприклад). Психотіческій епізод проходить через 5-7 днів.

У період єрусалимського психозу збільшується ризик зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, ліками. Залежно від змісту марення хворі здатні завдати шкоди собі чи оточуючим: удари батогами, вибігання на проїжджу частину, залякування. У стані психотичного збудження вони не контролюють поведінку, нерідко порушують закон, потрапляють у відділення поліції. Неадекватність та відсутність критики стає фактором ризику для соматичних ускладнень: зневоднення, теплового удару, інфікування, загострення серцево-судинних захворювань. Багато туристів терміново госпіталізуються.

Офіційно діагнозу «єрусалимський синдром» немає. Він виявляється лікарями-психіатрами і позначається як «реактивний психоз» у людей, які не мають психічних захворювань в анамнезі, або як загострення вже наявного психотичного розладу, наприклад, шизофренії. Діагностика включає кілька процедур:

1. Збір анамнезу. Опитування пацієнта та супроводжуючих його осіб дозволяє лікарю визначити причину психозу, скласти план лікування та прогноз. Фахівець уточнює наявність хронічних психічних хвороб (шизофренії, БАР та інших), залежно від алкоголю чи наркотичних речовин. Він уточнює симптоми, серед яких домінують ідеї величі релігійного змісту, неадекватна поведінка, відсутність контролю та критики.
2. Спостереження та розмова. Спілкування з хворим виявляє особливості мислення, властиві психозам: маячні ідеї, алогічність суджень, зісковзування, схильність до безпідставного філософствування. Поведінка неадекватна ситуації. Пацієнт може бути надмірно емоційним, часто діє та говорить у рамках прийнятого образу.
3. Психологічне тестування. Дослідження мислення виявляє якісні зміни: спотворення узагальнення, тенденцію до актуалізації малозначимих ознак. Також виявляється витіюватість суджень, зниження цілеспрямованості, порушення логічності міркувань. За даними опитувальників визначається стан дезадаптації, підвищена тривожність, зниження критичних здібностей.

Для пацієнтів, у яких раніше не було діагностовано психічних патологій, спеціальна терапія не потрібна. Зазвичай усі симптоми проходять самостійно протягом тижня. Щоб прискорити одужання, їм необхідно виїхати з ситуації, що спровокувала психоз. Вдома їхнє здоров’я повністю відновлюється за підтримки близьких та розміреного, звичного режиму. У гострому періоді може знадобитися медикаментозна корекція заспокійливими засобами, анксіолітиками.

Лікування єрусалимського синдрому у хворих з психічними розладами проводиться за допомогою симптоматичної медикаментозної корекції та психотерапії. Як правило, гостра фаза усувається місцевими лікарями (в Єрусалимі), а потім хворому необхідно звернутися до психіатра за місцем проживання. Лікування складається з трьох компонентів:

1. Медикаментозна терапія. У гострому періоді застосовуються нейролептики з метою усунення марення, галюцинацій, психомоторного збудження. Протитривожні препарати та антидепресанти відновлюють емоційне тло, сон, апетит, режим неспання. Поєднання ліків та тривалість їх прийому визначається індивідуально.
2. Психотерапія. Сеанси проводяться після усунення гострої симптоматики. Індивідуальна психотерапія спрямовано допомогу хворому у подоланні стресу, викликаного психотичним станом. Нерідко після гострого періоду розвивається депресія або субдепресія, психотерапевт допомагає впоратися з нею, повернути мотивацію до життя, соціальної активності.
3. Мінімізація стресу. На період відновлення пацієнту потрібна спокійна домашня обстановка, відсутність конфліктів, ситуацій новизни. Рекомендується дотримуватись режиму сну та неспання, дотримуватися щоденних ритуалів, що створюють почуття розміреності, передбачуваності. Важливою є підтримка сім’ї, спілкування з близькими людьми з метою попередження депресії.

Єрусалимський синдром має характер тимчасового розладу, спровокованого певною обстановкою (відношенням до неї). Хворі почуваються значно краще або повністю одужують після від’їзду з Єрусалиму. Прогноз у переважній більшості випадків є сприятливим. Профілактика для віруючих пацієнтів із психічними захворюваннями полягає у відмові від поїздок до Єрусалиму. Для здорових людей рекомендується дозування вражень від поїздки: нетривале відвідування культових місць, чергування активного екскурсійного часу зі спокійними днями в готелі.