Імпетіго

Імпетіго – Група поверхневих піодермій інфекційного генезу. Клінічні прояви захворювання відповідають різновиду імпетиго, але мають і спільні риси: дебют характеризується появою еритеми, на фоні якої висипають везикули з серозно-гнійним вмістом, що дозволяються утворенням кірок медово-жовтого кольору. Згодом скоринки відпадають, залишаючи незначну депігментацію або гіперпігментацію, що зникає без сліду. Іноді виникає свербіж, що веде до розчісування з наслідком в геморагічні кірки. Діагностують імпетиго клінічно, дерматоскопічно, за допомогою посіву вмісту пустул визначають збудника. Лікування антибактеріальне, загальнозміцнююче.

Імпетиго – сукупність заразних гнійничкових захворювань поверхневих шарів шкіри, викликаних стрептококами і стафілококами, частку яких припадає понад 15% всієї шкірної патології. Кожна із поверхневих піодермій має свої особливості. Стрептококове імпетиго ендемічно для районів із теплим, вологим кліматом. Воно відрізняється сезонністю: пік захворюваності – кінець літа. Безсимптомного носія немає. Мікроб потрапляє на здорову шкіру ззовні через недотримання правил особистої гігієни, що одразу провокує розвиток захворювання.

Стафілококове імпетиго характеризується найбільшою потенційною патогенністю, при цьому стафілокок довгий час може перебувати на шкірі в стадії латентного інфекційного процесу без клінічних проявів. В результаті імпетиго діагностують як у вигляді спорадичних випадків захворювання, що не виходять за межі однієї сім’ї або трудового колективу, так і у вигляді епідеміологічних спалахів у новонароджених (епідеміологічна пухирчатка). Такі випадки можуть бути викликані як самим стафілококом, так і його екзотоксин, вони вимагають закриття пологового будинку на карантин з тотальною дезінфекцією для запобігання дисемінації процесу. Подібні епідемії можливі у школах, казармах. З урахуванням безсимптомного носійства, у разі виявлення стафілокока в одного хворого лікування проводять усім особам, що контактують з ним, незалежно від клінічних проявів.

Причина виникнення імпетиго очевидна – кокова флора, поширена в природі. На шкірі постійно знаходиться велика кількість стафілококів та стрептококів. Це представники так званої транзиторної флори, здатні заражати шкіру, навіть не розмножуючись на її поверхні. Латентність їхнього існування обумовлена ​​захисною функцією шкіри. При порушенні цілісності шкірних покривів внаслідок травми, мацерації (розбухання дерми при тривалому контакті з рідиною), дисфункції потових та сальних залоз, зміни нормальної кислотності шкіри відкриваються вхідні ворота для проникнення інфекції. Погіршується цей момент порушення правил особистої гігієни, зниженням імунітету.

Потім у дермі розвивається запалення, спрямоване на знищення інфекційного антигену із відновленням дефекту шкіри. Запалення починається ділянці сполучної тканини – гістіоні, складається з фаз альтерації, ексудації, проліферації. Альтерація – викид у шкіру із пошкоджених клітин медіаторів запалення. Медіатори включають фагоцитоз, збільшують проникність стінки судин, починають рахунок бактерицидних властивостей знезаражувати ділянку запалення. З іншого боку, вони викликають вторинну альтерацію (гістоліз), підключають до запалення імунні механізми, регулюють проліферацію рахунок роботи макрофагів. Причому цей процес діє за принципом зворотний зв’язок. Фаза ексудації настає майже миттєво слідом за альтерацією, включає ряд процесів: змінює в’язкість крові, підвищує проникність капілярів, викликаючи міграцію складових частин крові в вогнище запалення з утворенням ексудату, запального клітинного інфільтрату. Проліферація завершує процес. В результаті послідовного здійснення всіх фаз запалення шкіра відновлюється повністю або рубцюється (залежно від величини та глибини початкового дефекту).

У дерматології прийнято класифікувати імпетиго залежно від причини, що спричинила захворювання, та клінічних проявів. Розрізняють:

1. Стрептококове (контагіозне) імпетіго: причина виникнення – стрептокок, що частіше вражає шкіру дітей та жінок. Дуже поширена та контагіозна форма імпетиго. Включає кілька різновидів:

• простий лишай («суха» піодермія) – виникає у дітей на обличчі, що вважається абортивною формою. Виявляється клінічно еритематозними рожевими плямами з лущенням. Елементи дозволяються під впливом сонця, залишаючи стійку депігментацію;
• кільцеподібне імпетиго – особливістю патології є утворення булл, які дозволяються в центральній частині з утворенням скоринок, а по периметру продовжують рости, утворюючи елемент, що нагадує кільце;
• бульозне імпетиго – найнебезпечніший різновид захворювання. Відмінною особливістю є висипання булл із гнійно-геморагічним вмістом до 2 см у діаметрі, переважно на кінцівках. Фліктени ростуть, розкриваються, утворюючи жирні кірки. У процес залучені нігті. Страждає загальний стан пацієнта (головний біль, температура, нездужання, розбитість), загострюються супутні захворювання;
• щілиноподібне імпетиго (заїда) – розвивається в осіб, що сплять з відкритим ротом, через кути якого пасивно витікає слина, а також у тих, хто має звичку облизувати губи. Клінічно проявляється висипанням пустул у куточках рота, біля крил носа, зовні очної щілини. Пустули ерозуються у вигляді щілинного дефекту шкіри, слизових. Шкіра навколо напружена, болісна, епітелізується важко, оскільки рухи губ розривають тонкі епітеліальні плівки;
• вегетуюче імпетиго – для захворювання характерно спонтанне поширення бульбашок, що розкриваються, з формуванням ерозій, покритих гнійними кірками;
• сифілоподібне імпетиго – захворювання відмічено у новонароджених. Відмінною особливістю є висипання фліктен на сідницях та у подягодичной області. Фліктени розкриваються, утворюючи ерозії з інфільтрованою основою, що нагадують твердий шанкер, дозволяються утворенням кірок, що не залишають після себе сліду;
• інтертригінозна стрептодермія – висипання локалізуються у великих складках шкіри, де через асептичні умови (піт, мокнутие) утворюються суцільні сверблячі і хворобливі ерозивні поверхні з віночком з епідермісу, що залишився, по периферії. Кордони вогнища точні, є тенденція до периферичного зростання;
• імпетиго слизових – висипання афт у порожнині рота, на слизовій щік, ясен, язика, носових ходів, слизових ока.

2. Стафілококове імпетиго (остиофолликулит, импетиго Бокхарта) – зустрічається в чоловіків, дітей, підлітків. Виникає у гирлах волосяних фолікулів за недотримання правил елементарної охайності. При тривалому існуванні з відсутністю лікування трансформується у карбункул. Існує у двох варіантах:

• бульозна форма (глибокий фолікуліт) – її викликає золотистий стафілокок. Виявляється утворенням вузликово-міхурової висипки (5 мм) навколо волосяних фолікулів, первинні елементи ущільнюються, мають тенденцію до проникнення в глибокі шари шкіри, судинне русло, тому в клініці присутні симптоми інтоксикації, а результатом процесу є рубчик;
• Небульозна форма (поверхневий фолікуліт) – викликається білим стафілококом, характеризується дрібними (1,5 мм) гнійними бульбашками, не має тенденції до поширення, первинні елементи швидко підсихають у скоринки, які, відпадаючи, не залишають сліду.

3. Змішане імпетіго (вульгарне імпетиго) – виникає при ускладненні стрептококового імпетиго стафілококом, коли поява фліктен супроводжується свербежем, розчісуванням, приєднанням вторинної інфекції. Висипання множинні, покриті товстими кірками, локалізуються в ділянці обличчя, шиї, суглобів, біля сосків молочної залози, на статевих органах. Були та ерозії болючі, мають тенденцію до поширення (через брудне рушник, постільна білизна), у процес залучаються регіонарні лімфовузли.

Клінічна картина залежить від виду збудника. Стрептококи викликають появу болючих, пружних червоних бульбашок до 5 мм у діаметрі з серозно-гнійним вмістом. Згодом бульбашки стають безболісними, млявими, розкриваються, утворюючи ерозії та виразки, які дозволяються струпами медового кольору. Цикл життя первинних елементів до 2 місяців. Типових місць локалізації немає. Хворіють частіше діти через відсутність навичок особистої гігієни. Стрептококові різновиди імпетиго небезпечні своїми ускладненнями через лімфо- та гематогенне поширення інфекції (тонзиліт, сепсис, скарлатина, нефрит, ревматизм, міокардит). Банальним ускладненням вважається панарицій.

Стафілококове імпетиго характеризується дрібними пустульозними висипаннями навколо волосяних фолікулів, що пояснює типову локалізацію процесу. Тяжкість можливих ускладнень залежить від глибини ураження шкіри: абсцеси шкіри, флегмони, карбункул. Стрепто-стафілококове ураження шкіри проявляється у вигляді множинних гнійних фліктен на поверхні шкірного покриву і навколо волосяних фолікулів, що дозволяються з утворенням масивних кірок, що оголюють ерозивну поверхню, з наслідком невеликої гіперпігментації. Відмінною особливістю цієї форми імпетиго є поширення процесу за допомогою вогнищ відсіву – нових ділянок захоплення здорової шкіри. Лімфатичні вузли збільшуються, ущільнюються, стають болючими при пальпації. Будь-яке імпетиго дуже заразне.

Діагноз ставить дерматолог виходячи з анамнезу, клінічних проявів. За наявності сумнівів у діагнозі проводять дерматоскопію. Додатково застосовують специфічні методи дослідження: фарбування мазків ексудату за Грамом (видні коки під мікроскопом), посів булл, що відокремлюється, на флору і антибіотикограму. Самодіагностика та самолікування з урахуванням контагіозності імпетиго неприпустимі. Диференціюють імпетиго з вітрянкою, дерматомікозом, герпесом, сикозом, контактним та герпетиформним дерматитами.

Лікування неускладнених форм імпетиго проводять у амбулаторних умовах. Терапія має дві мети: усунути причину патології та покращити загальне самопочуття пацієнта. Зазвичай для усунення процесу досить зовнішніх засобів: вогнище ураження обробляють 2% камфорним спиртом, бульбашки після розтину – фукорцином, мазями з антибіотиком. Фоново призначають вітамінотерапію, імуностимулятори, дезоксирибонуклеат натрію. Забороняються усі водні процедури. Курс лікування – 10 днів. Якщо захворювання продовжує поширюватися, підключають антибіотики за індивідуальними схемами: внутрішньо або внутрішньом’язово в ін’єкціях. Призначається дієта з відсутністю сахаросодержащих продуктів, оскільки глюкоза є сприятливим поживним середовищем поширення мікробів. Профілактика полягає у дотриманні правил особистої гігієни та гуртожитку. Прогноз сприятливий для життя. Одужання повне.