Індуративна еритема Базена

Індуративна еритема Базена – Одна з форм осередкового туберкульозу шкіри, що має тенденцію до дисемінації процесу, що розвивається на тлі системного ураження внутрішніх органів паличкою Коха. Захворювання має гендерне забарвлення, хворіють частіше за жінки репродуктивного віку. Характеризується висипанням плоских плоских вузлових інфільтратів розмірами до 10 см в діаметрі, що локалізуються переважно на кінцівках. Діагностують індуративну еритему Базена з урахуванням анамнезу, даних гістології, туберкулінових проб. Лікування проводять протитуберкульозними засобами нового покоління за індивідуальними схемами у розрахунку на кілограм ваги пацієнта, паралельно зміцнюючи захисні сили організму.

Індуративна еритема Базена – хронічне запалення шкіри туберкульозного характеру. Розвивається вдруге у пацієнтів, які страждають або перенесли туберкульозну інфекцію. Індуративна еритема Базена – найпоширеніший різновид туберкульозу шкіри. Не має вікових обмежень, сезонності, ендемічності. Сама мікобактрія – збудник будь-якої форми туберкульозу – відкрита Р. Кохом у 1882 році. Вона поліморфна, може існувати та інфікувати пацієнта на різних стадіях свого розвитку (як бацили, нитки, зерна або мікроба, що фільтрується), тому викликає велику кількість різних уражень шкіри. Сьогодні відомо кілька типів мікобактерії: пташиний, бичачий та людський. У вогнищах еритеми Базена найчастіше виявляють мікобактерії людського типу.

Перший опис індуративної еритеми дав Базен у 1861 році, ще не знаючи про причину виникнення патології. Тим не менш, клінічні спостереження Базена актуальні і сьогодні, особливо в припущенні, що причиною захворювання є розлади кровообігу в результаті тривалого переохолодження ніг і рук, «стоячої» роботи. У сучасній дерматології вони розглядаються як фактори, які провокують початок захворювання. Актуальність індуративної еритеми пов’язана з повсюдною тенденцією зростання захворюваності на туберкульоз.

Збудником захворювання є паличка Коха. Інфікування відбувається екзогенно-ендогенним шляхом. Індуративна еритема Базена розвивається дуже складно, як і будь-який інший туберкульоз шкіри. Пов’язано це з тим, що шкіра сама по собі є невідповідним середовищем для життя збудника туберкульозу. Захисні, бар’єрні функції дерми у разі настільки ефективні, що первинний елемент туберкульозу шкіри у його класичному варіанті – туберкульозний горбок – формується рідко. Основну роль розвитку захворювання грають збої у системах, регулюючих життєдіяльність організму: імунної, судинної, ендокринної; Порушення обмінних процесів. Несприятливим тлом у розвиток туберкульозу шкіри є важкі побутові умови, шкідливе виробництво, клімат. Погіршуючим фактором у виникненні та розвитку індуративної еритеми Базена можуть виступати інфекції, особливо дитячі, алергізація організму.

Для того, щоб сформувалася індуративна еритема, потрібний збіг обставин: по-перше, на шкірі має знаходитися велика кількість мікобактерій в активному стані, причому їхня вірулентність повинна багаторазово перевищувати захисні можливості Т-лімфоцитів місцевого імунітету. По-друге, до передбачуваної ділянки виникнення первинного елемента повинні гематогенно або лімфатичними шляхами мігрувати мікобактерії з первинного, вже існуючого в якомусь органі вогнища «холодного» млявого запалення, пов’язаного з неповним захопленням мікобактерій макрофагами. Вони викликають аллергізацію організму, знижують його імунітет. Поєднання цих факторів дає поштовх до появи індуративної еритеми. Таким чином, у місці впровадження палички Коха у шкіру формується первинна реакція у відповідь дерми, яка в поєднанні з ураженням лімфовузлів утворює первинний туберкульозний комплекс. По суті цей процес можна назвати васкулітом глибоких шарів шкіри туберкульозної етіології.

Індуративна еритема – це щільне, плоске утворення, що ледве підноситься над поверхнею шкіри у вигляді вузла з нечіткими межами, що досягає розмірів курячого яйця, розташоване в глибоких шарах дерми і підшкірно-жирової клітковини. Вузли болючі на дотик, розташовуються симетрично на шкірі кінцівок, виключно рідко – на слизових порожнинах рота та носа. Між окремими вузлами при пальпації внаслідок флебітів прощупуються щільні тяжі. Шкіра над вузлами спочатку не змінена, згодом набуває лілово-червоного відтінку. Відзначається постійне зростання первинного елемента, при цьому на периферії утворюються плоскі інфільтрати.

Залежно від цього, чим «наповнений» вузол, згодом він спонтанно піддається різної інволюції. Якщо у вузлі переважають лімфоїдні клітини, він через кілька тижнів регресує з центру, залишаючи на шкірі гіпер- чи депігментацію як кільця. Їли вузол складається з ексудативних елементів, то він згодом починає «плавитися» у своїй центральній частині з утворенням виразок, результатом яких стає рубець, що западає. Погіршують процес травми та нераціональна місцева терапія. Індуративна еритема Базена має хронічний перебіг із загостреннями взимку та восени. Суб’єктивних відчуттів у пацієнтів зазвичай немає, деякі відзначають явища продроми.

Хворим із підозрою на індуративну еритему показані консультації дерматолога та фтизіатра. Діагностика захворювання заснована на даних анамнезу, рентгенологічному виявленні первинного вогнища інфекції, клінічних симптомах та гістологічному дослідженні пунктату вузла. Гістологічно в підшкірно-жировій клітковині виявляється епітеліоїдний бугорковий інфільтрат із центральним сирим некрозом, що специфічно для всіх захворювань туберкульозної етіології. Типовим для індуративної еритеми Базена є вторинне інфільтративне ураження судин.

При индуративной еритемі Базена організм у відповідь використання палички Коха дає сильний імунну відповідь, тому специфічні туберкулінові проби позитивні у 70% випадків, що має велике діагностичне значення. Основними вважаються три проби: підшкірна проба Коха, нашкірна проба Пірке та внутрішньошкірна проба Манту. Суть проб – реакція антиген (мікобактерія) – антитіло (туберкулінова сироватка). Результат оцінюють щодо змін на шкірі. Сучасне серологічне тестування має таку ж основу. Бактеріальне дослідження можливе лише на пізніх стадіях інволюції еритеми Базена, за її розпаду, і тому малоинформативно. Диференціюють індуративну еритему Базена зі спонтанним паннікулітом, вульгарною ектимою, вузлуватою еритемою, скрофулодермою.

Лікування захворювання комплексне, має два напрями: терапія загального туберкульозу та лікування місцевих, шкірних проявів. Основою терапії є протитуберкульозні препарати. За бактеріальною активністю розрізняю три групи лікарських засобів: високої (рифампіцин), середньої (стрептоміцин), помірної ефективності (ПАСК). Вони діють різні ланки життєдіяльності мікробів (пригнічують зростання, розмноження мікобактерій, руйнують їх ферментативні, обмінні процеси), тому найкращий ефект лікування досягається при комбінації препаратів різних груп. Результат лікування залежить від стану самого пацієнта. кровообіг (пентоксифілін), вітамінотерапія (А, Е, D2, рибофлавін). Зовнішньо застосовується УФО, препарати риб’ячого жиру, що мають природну антимікробну активність, цинк-желатиновий «чобіток» на місяць.

Профілактика полягає у корекції судинних захворювань (варикоз), забезпеченні нормальних умов праці та побуту. Показано санаторно-курортне лікування (приморські курорти). Прогноз при своєчасно розпочатій терапії та повній реабілітації – сприятливий. Необхідне щорічне обстеження у дерматолога та фтизіатра.