Інфантильне ковтання

Інфантильне ковтання характеризується прокладанням мови між яснами (зубами) під час здійснення ковтальних рухів. Даний тип фізіологічний для немовлят, але є аномальним для дітей віком від 3 років. Збереження дитячого патерну ковтання у дорослому віці призводить до формування дефектного прикусу, фонетичних порушень мови. Діагностується під час проведення проб, іноді потрібна інструментальна візуалізація (ТРГ, рентген глотки, стравоходу, електроміографія). Лікування включає логопедичну допомогу (міогімнастика, масаж, кінезіотейпування) та ортодонтичне лікування (трейнери, апарати).

Інфантильний, або реверсивний тип ковтання (ІТГ) фізіологічний для дітей від народження до 2,5-3 років. Завдяки його механізмам у дитячому віці забезпечується акт ссання молока та іншої рідкої їжі. Після прорізування молочних зубів та переходу до жування відбувається зміна реверсивного типу ковтання на соматичний. Збереження інфантильного ковтання у старшому віці пов’язане з несприятливими ортодонтичними наслідками та мовними порушеннями. Обстеження дітей зі змінним прикусом виявляє наявність ІТГ у 26-30% з них, у 90% у поєднанні із зубощелепними аномаліями.

Збереженню інфантильного ковтання у старших дітей і навіть дорослих сприяє ціла низка патологічних факторів: від неправильного раціону та шкідливих звичок до супутніх захворювань. У більшості дітей (близько 80%) в анамнезі відзначається штучне або змішане вигодовування. Найчастіші причини ІТГ такі:

• патологічні оральні звички: тривале ссання соски-пустушки, ссання пальця;
• неправильне годування дітей: відсутність у раціоні (або пізніше введення) твердої їжі, вживання після прорізування зубів їжі рідкої та пюреподібної консистенції, що не вимагає жування;
• хвороби зубів та порожнини рота: пізнє прорізування тимчасових зубів (запізнення на 3 і більше місяців), раннє видалення центральних молочних різців (травматичне або хірургічне), анкілоглосія;
• захворювання ЛОР-органів: аденоїди, гіпертрофія піднебінних мигдаликів, хронічні риніти, викривлення носової перегородки, що змушують дихати ротом.

Ковтання є однією з вітальних фізіологічних функцій організму. Воно забезпечується скоординованими діями мускулатури ротової порожнини, глотки, гортані, стравоходу під контролем нервової системи. Всі діти народжуються з добре розвиненими смоктальним та ковтальним рефлексами. Під час ссання відбувається скорочення м’язів губ, язика, щік, завдяки чому у ротовій порожнині створюється негативний тиск, і туди надходить рідка їжа. Мова немовляти, здійснюючи реверсивні рухи (вперед-назад), спрямовує молоко в горлянку.

При інфантильному типі губи відкриті, зубні ряди розімкнуті, а язик прокладений між ними. Під час ковтальних рухів язик відштовхується від губ (пізніше – від язичної поверхні нижніх різців, бічних зубів). Інфантильне (дитяче) ковтання розцінюється як фізіологічна норма приблизно до 2-3 років.

У міру появи тимчасових зубів та введення в раціон дитини твердої їжі відбувається перехід від ссання до жування, ковтання перебудовується з інфантильного на соматичний (дорослий). Відбувається зміна становища язика – він піднімається і притискається до піднебінного склепіння, завдяки ковтально-перистальтичним рухам переміщає харчову грудку по порожнині рота, просуває її в горлянку та стравохід. За наявності патологічних передумов зміни типу ковтання немає, в дитини закріплюється неправильний патерн, що стає причиною аномального прикусу і мовних розладів.

Реверсивне ковтання можна визначити за низкою характерних ознак:

• Губи розімкнуті або зімкнуті, але при ковтанні їжі ще щільніше стискаються, тому що виникає скорочення м’язів рота.
• Мова знаходиться в міжзубному положенні або упирається у нижні різці.
• У реалізації ковтального акту також беруть участь підборіддя та м’язи шиї.

Вся нижня частина особи дитини знаходиться у високому тонусі, напружена, що проявляється точковими ямками на шкірі підборіддя та у куточках рота («симптом наперстка»). Нерідко відбувається втягування щік, відзначається вибухання губ у момент упору в них кінчика язика. Включення в ковтання шийних м’язів супроводжується витягуванням шиї та нахилом голови. Іноді виникає тремтіння повік.

Постійний тиск язика на щоки та губи при інфантильному ковтанні призводить до деформації зубних рядів (частіше звуження зубоальвеолярних дуг), нахилу різців уперед, утворення діастеми. У дітей та дорослих формується неправильний прикус (відкритий передній чи бічний, мезіальний), готичне небо. Порушується розвиток кісток лицьового скелета та естетика обличчя. У дорослих може виникнути дисфункція СНЩС, болі в ШОП та різних відділах голови. Дизартикуляція мови викликає фонетичні дефекти мови, здебільшого – міжзубний сигматизм.

Як правило, батьки дитини звертаються до лікаря-ортодонта із запитом на виправлення прикусу. Інфантильне ковтання виявляється вже під час додаткового обстеження:

• Стоматологічний огляд. Виявляє ротове дихання, роз’єднання прикусу, дефекти зубних рядів. Найпростішою функціональною пробою, що дозволяє підтвердити механізм ІТГ, є проба з ковтанням води невеликими порціями.
• Телерентгенографія. Бічна ТРГ голови дозволяє виявити морфологічні зміни лицьового скелета, провести аналіз розробки плану лікування. Після курсу лікування виконується повторне порівняльне рентгенівське та цефалометричне дослідження.
• Рентгеноконтрастне дослідження. Рентгеноскопія глотки та стравоходу є функціональним методом діагностики. Допомагає простежити рухи мови, провести оцінку часу ковтання.
• Електроміографія. Необхідна для дослідження ступеня активності мімічних та жувальних м’язів у процесі ковтальних рухів. При соматичному ковтанні біопотенціали жувальних м’язів суттєво виражені, а круговий м’яз рота незначний, при інфантильному – навпаки.
• Логопедична діагностика. Консультація логопеда-дефектолога показана виявлення дефектів звуковимови та його зв’язку з інфантильним ковтанням. Як правило, при обстеженні усного мовлення виявляються спотворення звуків (міжзубну, бічну вимову).
• Огляд носоглотки. Пацієнтам з хронічною ЛОР-патологією потрібний огляд оториноларинголога з проведенням ендоскопії носа та фарингоскопії.

Без усунення ІТГ неможливо повністю позбутися стоматологічних та мовленнєвих проблем, вони неминуче повертатимуться знову і знову. Для вироблення нового ковтального стереотипу необхідно позбутися шкідливих звичок, якомога більше жувати тверду їжу – яблука, горіхи, м’ясо; є морква, сушіння. Також потрібно пройти курс логопедичної корекції та ортодонтичного лікування.

Логопедична корекція

Заняття з логопедом мають закріпити новий характер ковтання дорослого типу. Вони починаються ще до ортодонтичного етапу, продовжуються під час і після його закінчення. Для уникнення інфантильного ковтання призначається:

• Артикуляційна гімнастика. Основне завдання – виробити звичне верхнє становище мови, нормалізувати дихання через ніс. До комплексу включаються вправи на підйом мови («Гойдалка», «Смачне варення», «Маляр»), вправи для губ і щелеп, дихальна гімнастика. Корисно імітувати жування, позіхання, ковтання, контролюючи знаходження язика за верхніми зубами.
• Логопедичний масаж. Активна механічна дія необхідна з метою розслаблення кругового м’яза губ та активізації жувальної мускулатури. У процесі масування застосовуються ручні прийоми, масаж зондами, вібромасажерами. Після масажу рекомендується накладення тейпів на м’язи, що у акті ковтання.

Стоматологічна допомога

На початковому етапі використовуються вестибулярні платівки та трейнери, носіння яких може бути рекомендоване дітям з 3-х років. Починаючи з старшого дошкільного віку, для корекції порушень оклюзії застосовуються ортодонтичні апарати (Брюкля, Френкеля).

За наявності короткої під’язичної вуздечки, яка є причиною інфантильного ковтання, але не може бути розтягнута консервативно, проводиться френулопластика. Радикальне лікування гіпертрофованих мигдаликів вимагає виконання аденотомії, тонзилектомії.

Комплексна корекція інфантильного ковтання та його наслідків дозволяє виробити правильний фізіологічний стереотип та нормалізувати порушені функції. Спільна робота логопеда та стоматолога сприяє відновленню оклюзії, покращенню естетики профілю обличчя, усунення мовних дефектів. Без ліквідації ІТГ зубощелепна патологія прогресуватиме і рецидивуватиме, несприятливо позначаючись на якості життя.

Профілактика інфантильного способу ковтання полягає у пріоритеті грудного вигодовування, своєчасному відученні дитини від пустушки та шкідливих ротових звичок, лікуванні захворювань носоглотки. З моменту прорізування зубів потрібні регулярні стоматологічні огляди.