Інфекція, близька за клінічною картиною до генералізованих форм

При поширенні інфекції межі малого таза розвивається розлитої перитоніт. Акушерський перитоніт – тяжке ускладнення післяпологового періоду. Найчастіше джерелом інфекції є запально змінена матка. Резорбція з неї бактеріальних і тканинних токсинів, інтраканалікулярне розповсюдження інфекції через маткові труби або розрив тубооваріальних гнійних утворень, вихід інфекції через неспроможні шви на матці після операції кесаревого розтину на тлі імунодефіциту, алергізації призводять до розвитку пери. Всмоктуючи кров, бактеріальні токсини різної природи викликають інтоксикацію, обумовлену порушенням метаболічних процесів у тканинах, їх розпадом, що призводить до порушення функції серцево-судинної та дихальної систем, нерідко печінки та нирок. Розвивається гіповолемія, відзначаються депонування та секвестрація крові в судинах черевної та, частково, грудної порожнини, параліч (парез) кишечника. Скупчення в петлях тонкої кишки рідини та газів призводить до її перерозтягування, порушення мікроциркуляції, ішемії кишкової стінки, внаслідок чого порушується її проникність мікроорганізмів і токсинів. Внаслідок втрат білка в просвіт кишечника, а також великих його витрат на катаболічні та анаболічні процеси відзначається зниження рівня альбумінів та протеїнів у крові. Зниження колоїдно-онкотичного тиску призводить до втрати рідини в судинному руслі та гемоконцентрації, збільшення в’язкості крові та концентрації сечовини.
Внаслідок руйнування клітин в ексудаті черевної порожнини підвищується вміст калію, а в судинному руслі (в еритроцитах) відзначається дефіцит калію, що посилює парез кишечника, викликає брадіаритмію, порушення функції міокарда. При розвитку ниркової недостатності внаслідок порушення екскреції калію нирками розвивається гіперкаліємія.
Підвищення активності протеолітичних ферментів, порушення мікроциркуляції, виникнення внутрішньосудинного зсідання крові ведуть до розвитку ДВС-синдрому.
Однак післяпологовий перитоніт може і не мати різко вираженої типової клінічної картини. Вагітність і післяпологовий період з їхньою імунологічною толерантністю часом ведуть до розвитку перитоніту зі стертою клінікою. Найчастішими симптомами у випадках є почастішання пульсу, біль у животі без певної локалізації. При дослідженні крові відзначаються лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, лімфо-, моно- та еозинопенія. Зміни червоної крові ще менш характерні, іноді спостерігається анемія.
Останнім часом найчастішою формою перитоніту в післяпологовий період є перитоніт після кесаревого розтину. На думку Б.Я.Гуртового та співавторів (1981), 1/3 причин материнської смертності в післяпологовий період становить перитоніт після кесаревого розтину.
У сучасних умовах перитоніт після кесаревого розтину протікає найчастіше атипово. Численні симптоми малоспецифічні: біль у животі, підвищення температури тіла, інтоксикація, порушення серцево-судинної діяльності, затримка випорожнень та газів, зміни в периферичній крові. Слабо виражені перелічені симптоми іноді є мотивом для утримання від релапаротомії. Хвилястий перебіг ускладнення, що розвивається (періоди поліпшення функції кишечника, активізація перистальтики після стимуляції кишечника) розцінюється як реакція на операційну агресію, хоча насправді вже має місце розлитий перитоніт. При перитоніті після кесаревого розтину найбільш ранніми типовими симптомами є біль у животі без певної локалізації, моторна функція кишечника, що не відновлюється, характерні зміни в периферичній крові.
На думку В.Л.Серова та співавторів (1984), клінічна картина перитоніту після кесаревого розтину залежить від механізму інфікування черевної порожнини. При занесенні інфекції в черевну порожнину під час операції (при супутньому хоріоамніоніті, тривалому безводному періоді) розвивається ранній перитоніт. Клінічні ознаки його можуть з’являтися вже в 1-2 добу після операції. При збереженій герметичності швів на матці переважають ознаки інтоксикації. Через несприятливий фон до і під час операції, зокрема гіповолемії, втрати електролітів, рідини, підвищеної крововтрати, можливий швидкий розвиток синдрому поліорганної недостатності.
Джерелом інфікування черевної порожнини після кесаревого розтину може бути підвищена проникність кишкової стінки для токсинів і бактерій. У клінічній картині цієї форми домінує парез кишківника; прояви інфекції у післяпологовій матці виражені меншою мірою.
Найчастіший варіант акушерського перитоніту обумовлений інфікуванням черевної порожнини внаслідок недостатності швів на матці. У клінічній картині чіткіше виражена місцева симптоматика, типова клініка перитоніту може затушовуватись, особливо на тлі інтенсивної терапії.