Інфекційні психози

Інфекційні психози – Це симптоматичні психічні розлади, що розвиваються на різних стадіях інфекційних захворювань. У початковому та гострому періоді проявляються затьмаренням свідомості, маренням і зоровими галюцинаціями. Виникає дезорієнтація у часі та просторі, рухове та афективне збудження. Для психозів віддаленого періоду інфекції характерна тривожно-депресивна та тривожно-маячна симптоматика, маніакальні стани, астенія. Діагностика проводиться клінічними та психологічними методами. Лікування медикаментозне, спрямоване на усунення основного захворювання та усунення психопатологічних симптомів.

Слово «психоз» у перекладі з давньогрецької означає «порушений розум», «душевний розлад». Цей термін поєднує групу порушень психічної діяльності, у яких спотворене сприйняття навколишнього світу, дезорганізовано поведінка. Інфекційні психози активно досліджуються з початку XX століття, з’ясовано етіопатогенетичні механізми, систематизовано клінічні прояви, розроблено стандарти лікування. Статистичні дані про захворюваність на психози при інфекційних хворобах недостатні, залежать від сезонності епідемій, доступності медичної профілактичної допомоги, дотримання санітарно-гігієнічних правил. Для черевного тифу показник становить 1,5-38%, для крупозної пневмонії – до 20%, для бешихи – 7-9%.

Перші випадки психотичних симптомів були зареєстровані ще в минулому столітті при гострих інфекціях з підвищенням температури та лихоманкою. Пізніше німецький психіатр Е. Крепелін зазначив, що розлади психіки нерідко розвиваються у віддаленій стадії захворювання. Таким чином, ускладнення може сформуватися на будь-якому етапі хвороби, його ймовірність визначається кількома факторами:

• Вигляд інфекційного агента. Психічні порушення виникають не за будь-якої інфекції. Вони часто діагностуються у хворих з енцефалітами, сказом, черевним тифом, грипом, малярією, висипним тифом та гепатитом A.
• Тяжкість інфекційного процесу. Формування психотичних ускладнень найчастіше відбувається при інтенсивному перебігу інфекції з лихоманкою. Ймовірність постінфекційних психозів вища за тривалого одужання.
• Ослаблення організму. Вплив шкідливих факторів у період до зараження та у процесі розвитку інфекції сприяє формуванню психозу. До групи ризику належать особи з хронічними соматичними захворюваннями, імунодефіцитними станами, які зазнають постійних стресових навантажень (професійні, особисті).
• Схильність до психозів. Велике значення має спадкова обтяженість, що передують черепно-мозкові травми, судинні та неврологічні захворювання. Дані фактори особливо суттєві у розвитку гострих форм психозів.

В основі психозів лежить дисбаланс обмінних процесів у ЦНС та аутоінтоксикація. При соматичних інфекціях у крові з’являється велика кількість токсинів, як результат їхнього негативного впливу на нервову систему розвиваються інфекційні психози. Запальні процеси, геморагічні осередки та їх наслідки порушують діяльність кіркових відділів та/або підкіркових структур. Залежно від інтенсивності ураження, ступеня зміни корково-підкіркових взаємодій психоз проявляється гострим психомоторним збудженням або загальмованістю, дезорієнтацією, затьмаренням свідомості, продуктивною психопатологією (галюцинаціями, маренням).

Згідно з вітчизняними дослідженнями, загальні психопатологічні симптоми при різних екзогенних психозах є відображенням єдиного варіанта реагування, що пояснюється специфічною чутливістю таламогіпоталамічного комплексу до інтоксикації. При нейроінфекціях психоз провокується безпосереднім використанням патогенного агента у тканини мозку.

Психози виникають при загальних інфекційних захворюваннях та нейроінфекціях. З урахуванням цього фактора проводиться поділ на симптоматичні та органічні. Симптоматичні інфекційні психотичні розлади є ускладнення грипу, малярії, скарлатини, гепатиту A, кору. При цих захворюваннях вся нервова тканина виснажується та піддається впливу токсинів, що циркулюють у крові. Органічні психози інфекційного походження розвиваються з урахуванням енцефалітів, менінгітів, поразка ЦНС при них щодо вибіркове. Ця класифікація вважається найбільш простою і поширеною, проте недостатньо інформативна в практичному сенсі, оскільки багато інфекцій є загальними, але при цьому безпосередньо впливають на нервові клітини. Більш докладний поділ психозів виглядає так:

1. Психози гострих загальних інфекцій. Психотична симптоматика виникає як ефект від дії токсинів. Безпосередня мозкова локалізація відсутня. Включено:

• Симптоматичні психози. Короткочасні, закінчуються сприятливо. Специфічного лікування та приміщення у психоневрологічне відділення не вимагають.
• Постінфекційні психози. Вирізняються більшою тривалістю, є наслідком виснаження ЦНС без грубого ураження мозкового субстрату.

2. Гострі психози нейроінфекцій. Виникають з урахуванням безпосереднього інфікування мозку. Нейроінфекції характеризуються більш тяжкою загальною реакцією (менінгіти, енцефаліти).

3. Наслідки гострих інфекційних психозів. Є залишкові явища стійких змін тканини мозку. Виявляються у чотирьох варіантах:

• Постінфекційне недоумство. Зумовлено дифузною поразкою ЦНС. Характерна регредієнтна течія (поступове поліпшення стану).
• Корсаковський синдром. Постінфекційний корсаковський психоз часто розвивається у пацієнтів похилого віку при недостатній відновлювальній здатності нервової тканини. Течія хронічна.
• Психопатологічні постінфекційні синдроми. Формуються у хворих молодого віку. Прогноз визначається умовами лікування, реабілітації.
• Локальні випадання функцій. Типові для дитячого та юного віку. Супроводжуються олігофренією, афазією, апраксією, паралічем.

Найбільш типовою ознакою симптоматичних форм психозів є гарячкова марення, яка виникає на піку інфекції, залежить від впливу токсичних речовин та рівня гіпертермії. Додатково можуть спостерігатися галюцинації, затьмарення свідомості, просторове дезорієнтування, моторне збудження, безсоння. Стан різко виходить після зникнення лихоманки. На самому початку хвороби, до підвищення температури, може розвинутися інфекційне марення. Він провокується токсинами, супроводжується різким приголомшенням, почуттям загальної розбитості, головним болем, розладом свідомості, станом збудження. Маячні ідеї, що формуються після падіння температури, називаються маренням колапсу, а залишкові патологічні ідеї, що зберігаються після усунення інфекції – резидуальним маренням.

Постінфекційні форми психотичних розладів характеризуються гострою сплутаністю (аменцією) чи психічною слабкістю. При аменції відзначаються галюцинації, ілюзії, делірій, марення, збудження, неспокій, безсоння. Пацієнти розгублені, не впізнають оточуючих, багато і безладно говорять, перебувають у маніакальному стані з переважанням страху, тривоги, гніву, релігійного екстазу. Постінфекційна слабкість протилежна до аменції. Спостерігається виснаженість, млявість, апатичність, зниження апетиту, забудькуватість. Хворі дратівливі, важко вирішують повсякденні інтелектуальні завдання. Настрій пригнічений, орієнтування сповільнене.

Гострі психотичні прояви нейроінфекцій визначаються локалізацією ураженої ділянки мозку. На початкових етапах симптоматика схожа з такою при інфекціях загального типу, виявляється марення, оглушеність, сплутана свідомість, психічне збудження, можлива аменція. У віддаленому періоді нерідко наростає церебрастіння, галюцинаторно-маячні та кататонічні розлади, неврозоподібні симптоми – тривога, депресія, апатія, нав’язливі думки, іпохондрія. Рідко можна знайти меністико-інтелектуальне зниження.

Хронічні довготривалі інфекції сприяють розвитку пролонгованих психозів. Спочатку такі розлади протікають без затьмарення свідомості, симптоми носять перехідний характер. Виникає астенія, іноді – корсаковський та психоорганічний синдром (порушення пам’яті, інтелекту, стомлюваність, розлади уваги). Загальна клінічна картина характеризується мінливістю. Депресивний стан змінюється маніакально-ейфоричним, рухова загальмованість – збудженням. Пацієнти висловлюють маячні думки про невиліковні, фантастичні захворювання, переслідування, спроби заподіяння шкоди.

Розвитку ускладнень найбільш схильні діти та літні хворі. У дитячому віці тяжким наслідком є ​​постінфекційна олігофренія, стійкі порушення мовного розвитку, паралічі. У старих і людей похилого віку формується психоорганічний і корсаковский амнестичний синдром: послаблюється пам’ять, зокрема на поточні події, знижується інтелект, порушується орієнтування, розвивається виражена афективна лабільність. Хворі потребують постійного догляду, втрачають набуті навички, діти не освоюють складні форми мисленнєвої діяльності.

Діагноз виставляється на підставі даних про інфекційну хворобу. Важлива диференціація психозів інфекційного походження від нападів шизофренії та гострих маніакальних фаз біполярного афективного розладу. Для розрізнення цих захворювань необхідне відстеження клінічної картини в динаміці та проведення патопсихологічного тестування, здатного виявити ознаки ендогенності. Обстеження проводиться лікарем-психіатром та медичним психологом, включає:

• Розмову. Здійснюється клініко-анамнестичне опитування пацієнта та близького родича (для отримання достовірної та більш точної інформації). У ході безпосереднього спілкування лікар оцінює здатність хворого підтримувати контакт, його орієнтування у просторі та часі, виявляє марення, зниження інтелектуально-мнестичних функцій.
• Спостереження. Під час обстеження психіатр визначає ясність свідомості, адекватність емоційних та поведінкових реакцій, психомоторну загальмованість чи збудження. Зазначає наявність чи відсутність двоїстості, різноплановості афекту та суджень.
• Психодіагностику. Використовуються стандартні патопсихологічні спроби вивчення працездатності, уваги, пам’яті, мислення. Результати дозволяють виявити ознаки психоорганічного та корсаківського синдрому, якісні зміни мислення, характерні для шизофренії.

Терапія проводиться в умовах стаціонару інфекційного відділення психоневрологічного диспансеру або у загальному інфекційному відділенні під наглядом психіатра та інфекціоніста. Необхідне забезпечення цілодобового нагляду. Основне лікування полягає в усуненні причини, що спровокувала психотичний стан. З цією метою використовуються противірусні, загальнозміцнюючі та симптоматичні препарати, проводиться активна дезінтоксикація. Для усунення проявів психозу застосовується психофармакотерапія. Вибір ліків визначається провідними симптомами:

• Психомоторне збудження. При затьмаренні свідомості препаратом вибору є хлорпромазин. Маніакальні, галюцинаторні стани купіруються нейролептиками із седативною дією.
• Тривога та ажитація. Показано поєднання антидепресантів із нейролептиками, транквілізаторами (хлордіазепоксид). При безсонні додатково призначаються снодійні засоби.
• Депресія. Використовуються трициклічні антидепресанти (амітріптілін). Для лікування дітей нерідко застосовуються СІЗЗС.

При своєчасному адекватному лікуванні основного захворювання гострі інфекційні психози мають сприятливий прогноз, симптоми проходять безвісти, пацієнт повертається до звичного способу життя. Пролонговані форми іноді призводять до змін особистості органічного типу. Результат захворювання більш сприятливий у молодих хворих, які не мають органічних уражень ЦНС в анамнезі та спадкової обтяженості психічними розладами. Специфічної профілактики не існує, щоб уникнути розвитку психозу рекомендується дотримуватись заходів щодо попередження зараження інфекціями.