Інсомнія

Інсомнія – патологічний стан, при якому порушується процес настання та підтримання сну. Залежно від тієї чи іншої клінічної форми інсомнії спостерігаються утруднення засипання (пресомницька форма), порушення в періоді сну (інстрасомнічна) та після пробудження (постсомнічна форма); також відзначається зниження ефективності сну, нічні пробудження. Діагноз встановлюється на підставі фізикального обстеження, збирання анамнезу, полісомнографії. Лікування інсомнії включає дотримання гігієни сну, призначення медикаментозної терапії, фізіолікування, психотерапії.

Інсомнія є порушенням циклу «сон-неспання». Патологія визначається дефіцитом якості та кількості сну, які є необхідними для нормальної життєдіяльності людини. Захворювання зустрічається у 30-45% населення планети. Для деяких із них (10-15%) інсомнія представляє серйозну проблему, яка потребує прийому лікарських препаратів. Слід зазначити, що з віком проблеми із засипанням та підтримкою фізіологічно повноцінного сну виникають все частіше, тому люди похилого віку стикаються з інсомнією частіше, ніж молоді.

Безсоння – популярніша назва патології, що вживається пацієнтами і навіть лікарями, є не коректною, оскільки захворювання не супроводжується повною втратою сну.

В основі інсомнії може лежати фізіологічна схильність, психогенні розлади, захворювання нервової системи та внутрішніх органів. Часто інсомнія виникає у осіб, які страждають на неврози і неврозоподібні стани: психози, депресії, панічні розлади та ін. атеросклерозом, плевритом, пневмонією, хронічними болями та ін.). Розлади сну можуть супроводжувати органічні ураження центральної нервової системи (інсульту, шизофренії, пухлин мозку, паркінсонізму, епілепсії, гіперкінетичних синдромів); патології периферичної нервової системи

Свій вплив на розвиток порушень сну також надають фактори, що спричиняють, а саме: життя в мегаполісі; часта зміна часових поясів; тривалий прийом психотропних препаратів; прийом алкоголю; постійний прийом кофеїновмісних напоїв; змінна робота та інші професійні шкідливості (шум, вібрація, токсичні сполуки); порушення гігієни сну.

Патогенез інсомнії вважається не до кінця вивченим, проте наукові дослідження та досліди в галузі неврології показали, що у хворих відзначається така ж підвищена активність мозку уві сні, як і при неспанні (про це говорить високий рівень бета-хвиль); підвищений рівень гормонів у нічний час доби (кортизолу, адренокортикотропного гормону) та високий рівень метаболізму.

За тривалістю протікання інсомнія поділяється на:

• Транзиторну, з тривалістю не більше кількох ночей
• Короткочасну (від кількох діб до тижнів)
• Хронічну (від трьох тижнів і більше)

Також виділяють інсомнію фізіологічну (ситуаційну) і постійну (що має постійний характер). За походженням розрізняють первинну інсомнію, що виникає в результаті особистісних або ідіопатичних (нез’ясованих) причин, і вторинну, що виникає на тлі або внаслідок психологічних, соматичних та інших патологій.

За ступенем вираженості клінічних симптомів інсомнія буває:

• Легкого ступеня (слабко виражена) – рідкісні епізоди порушення сну
• Середній ступінь тяжкості – клінічні прояви помірно виражені
• Тяжкого ступеня – порушення сну спостерігаються щоночі і роблять значну дію у повсякденному житті.

Клінічні ознаки інсомнії, залежно від часу їхнього прояву, поділяють на групи: пресомницькі, інтрасомницькі та постсомницькі порушення. Порушення до, після і під час сну можуть виявлятися окремо та в сукупності. Всі 3 види порушень спостерігаються лише у 20% пацієнтів середнього віку та у 36% літніх хворих на інсомнію.

Інсомнія призводить до зниження денної активності, порушення пам’яті та уважності. У пацієнтів з психічною патологією та соматичними захворюваннями посилюється перебіг основної хвороби. Інсомнія може спричинити сповільнену реакцію, що особливо небезпечно для водіїв та працівників, які обслуговують промислові верстати.

Пресомницькі порушення

Пацієнти скаржаться на проблеми із настанням сну. Зазвичай стадія засинання продовжується 3-10 хвилин. Людина, яка страждає на інсомнію, може витратити на засипання від 30 до 120 хвилин і більше.

Збільшення періоду настання сну може бути наслідком недостатньої втоми організму при пізньому підйомі або ранньому укладанні спати; больовий реакції та сверблячки соматичного характеру; прийому препаратів, які збуджують нервову систему; виникла протягом дня тривоги та страху.

Як тільки людина опиняється в ліжку, бажання заснути миттєво зникає, виникають важкі думки, у пам’яті спливають тяжкі спогади. У цьому спостерігається деяка рухова активність: людина може знайти зручну позу. Часом виникає безпричинна сверблячка, неприємні відчуття на шкірі. Іноді засинання відбувається настільки непомітно, що людина сприймає його як неспання.

Проблеми із засинанням можуть сформувати дивні ритуали перед сном, невластиві здоровим людям. Можлива поява страху від ненастання сну та страху ліжка.

Інтрасомнічні порушення

Пацієнт скаржиться на відсутність глибокого сну, навіть мінімальний подразник викликає пробудження з подальшим тривалим засинанням. Найменший звук, включене світло та інші зовнішні фактори сприймаються особливо гостро.

Причиною спонтанного пробудження можуть стати страшні сни та кошмари, почуття наповнення сечового міхура (повторювані позиви до сечовипускання), вегетативне порушення дихання, прискорене серцебиття. Здорова людина, яка не страждає на інсомнію, також може прокидатися, проте поріг пробудження у неї помітно вищий, подальше засинання не проблематичне, якість сну не страждає.

До інтрасомнічним порушенням також відноситься підвищена рухова активність, що проявляється синдромом «неспокійних ніг», коли людина уві сні здійснює рухи ногами, що потряхують рухи. Причиною синдрому «апное уві сні», що найчастіше спостерігається при інсомнії, є включення довільного механізму регуляції дихання. Виникає найчастіше при ожирінні та супроводжується хропінням.

Постсомницькі порушення

Інсомнія проявляється і в спати після пробудження. Людині важко рано прокинутися, вона відчуває розбитість у всьому тілі. Сонливість та знижена працездатність може супроводжувати хворого весь день. Найчастіше спостерігається неімперативна денна сонливість: навіть за наявності всіх умов хорошого сну людина може заснути.

Відзначаються різкі перепади настрою, що несприятливо позначається на спілкуванні коїться з іншими людьми, найчастіше посилюючи психологічний дискомфорт. Деякий час після пробудження людина скаржиться на головний біль, можливий підйом тиску (гіпертензія). При цьому характерно більш виражене підвищення діастолічного тиску.

Інсомнія діагностується на підставі скарг пацієнта та його фізичного стану. У цьому власне тривалість сну немає вирішального значення; 5-годинний рубіж є своєрідним мінімумом: менш тривалий сон протягом 3 діб рівноцінний одній ночі без сну.

Існує 2 чіткі діагностичні критерії інсомнії: це затримка засипання більш ніж на 30 хвилин і зниження ефективності сну до 85% і нижче (відношення часу власне сну до часу, який пацієнт провів у ліжку).

Порушення циркадного ритму (раннє засинання і раннє піднесення — людина-«жайворонок» або пізнє засинання і пізнє піднесення — людина-«сова») діагностуються як патологія, якщо людина відчуває постсомні розлади і не має можливості довше поспати або раніше заснути.

Іноді страждає хронічною інсомнією пропонують протягом місяця вести щоденник, у якому фіксуються періоди неспання та сну. У випадках, коли інсомнія супроводжується порушенням дихання (обструктивне апное) та руховою активністю, а також при неефективності медикаментозної терапії, призначають консультацію сомнологу та полісомнографію. Комп’ютерне дослідження дає повну картину сну, визначає тривалість його фаз та оцінює роботу всього організму під час сну.

Діагностика інсомнії не викликає труднощів, частіше складніше визначити справжню причину або сукупність факторів, що спричинили безсоння. Найчастіше потрібні консультації вузьких фахівців, щоб виявити соматичну патологію.

Транзиторна інсомнія зазвичай проходить самостійно або після усунення причин виникнення. Підгостра і хронічна інсомнія вимагають більш уважного підходу, хоча лікування першопричини є основним чинником.

Успішне звільнення від інсомнії передбачає дотримання гігієни сну. Щоденне засинання в один і той же час, виключення денного сну, активне денне неспання може повністю позбавити безсоння людей похилого віку без застосування медикаментозних препаратів.

Психотерапія дозволяє усунути психологічний дискомфорт та відновити сон. Хороші результати в лікуванні інсомнії показали акупунктура і фототерапія (лікування білим світлом високої інтенсивності).

Застосування снодійних препаратів сприяє швидкому засипанню і запобігає частим пробудженням, проте гіпнотики мають ряд несприятливих впливів, починаючи від звикання і закінчуючи залежністю і ефектом віддачі. Саме тому медикаментозне лікування інсомнії починають із рослинних препаратів (пустирник, м’ята, материнка, півонія та ін. лікарські трави, що володіють седативним ефектом) та засобів, що містять мелатонін. Препарати з седативним ефектом (нейролептики, антидепресанти, антигістамінні) призначаються з метою збільшення тривалості сну та зниження рухової активності.

Препарати імідазопіридинів і циклопірролони мають малу тривалість впливу, не викликають постсомницьких порушень – це одні з найбезпечніших хімічних снодійних. Група транквілізаторів – бензодіазепінів більшою мірою гальмує мозкові процеси, тим самим знижуючи тривожність та збільшуючи латентність до сну. Ці препарати викликають звикання, серйозно впливають на швидкість реакції, одночасно посилюють ефект барбітуратів та анальгетиків.

Правила прийому медикаментів при інсомнії включають: дотримання тривалості лікування снодійними – в середньому 10-14 днів (не більше 1 місяця); препарати можуть призначатися у комплексі з урахуванням їхньої сумісності; той чи інший препарат вибирається в залежності від супутньої соматичної патології та мінімального набору побічних впливів. З профілактичною метою снодійні призначаються 1-2 десь у тиждень. Важливо розуміти, що застосування снодійних є лише симптоматичним лікуванням. Цей факт і безліч небажаних наслідків змушують максимально обмежити їх прийом.

Для повного позбавлення безсоння слід дотримуватися наступних правил: не затягувати візит до невролога при явних ознаках інсомнії; не приймати препарати без призначення лікаря. Необхідне обов’язкове дотримання режиму дня (пропорційні навантаження, прогулянки та достатній час для сну) та формування власної стресостійкості; слід наголошувати на психологічні методики та мінімальне використання медикаментів.

Прогноз при гострій та підгострій інсомнії сприятливий, її лікування в більшості випадків не потребує прийому гіпнотиків та транквілізаторів. Лікування запущеного хронічного безсоння – процес тривалий; тільки тісна взаємодія пацієнта з лікарем дозволить вибрати ефективну схему лікування та досягти позитивного результату.