Інтернет-залежність у підлітків

Інтернет-залежність у підлітків – це форма адикції, яка характеризується надмірним захопленням віртуальним середовищем та прагненням уникнення реальності. Вона супроводжується психофізіологічними змінами поведінки, вираженим дискомфортом за неможливості отримати доступ до комп’ютера та інтернету. Такий стан призводить до соціальної дезадаптації, проблем із успішністю, депресивних розладів. Діагностика інтернет-адикції проводиться за результатами клінічної бесіди та спеціальних опитувальників. Для лікування використовують методи індивідуальної та сімейної психотерапії.

Термін «інтернет-залежність» вперше вжив американський психіатр І. Голдберг у 1995 р. Спочатку лікарі неоднозначно ставилися до такої форми адикції, але з популяризацією віртуального середовища та зростанням кількості залежних людей проблема набула надзвичайної актуальності в психіатрії та психології. Інтернет-залежність у підлітків зустрічається частіше, ніж у інших вікових групах, що з становленням особистості, появою нових соціальних потреб, схильністю шукати прості рішення психологічних проблем. За різними даними, на неї страждають 3-5% підлітків у Європі та США, 10-15% – в Азії.

Основним фактором розвитку інтернет-залежності у підлітків називають бажання втекти від нудьги та проблем реального світу (ескапізм) та знайти середовище, яке дає відчуття комфорту. Зважаючи на доступність веб-ресурсів, широкий вибір тематичних спільнот у соцмережах, звички постійно користуватися гаджетами інтернет стає найбільш підходящим варіантом. Швидкому формуванню адикції сприяють такі фактори:

• Потреба самореалізації. У підлітковому віці загострюється бажання самоствердитись і досягти високого соціального становища. Дитина використовує віртуальне середовище, щоб поділитися справжніми чи уявними здобутками, отримати позитивні відгуки, відчути власну значущість в очах інших людей.
• Низька самооцінка. Закомплексованість, почуття неповноцінності та незадоволеність собою – типові риси інтернет-аддиктів. Знеособлене спілкування в мережі дозволяє реалізувати будь-які фантазії та уявити себе зовсім іншою людиною, на яку підлітку хотілося б бути схожою.
• Відсутність друзів. Багато інтернет-залежних підлітків мають труднощі в реальному спілкуванні, викликані комплексами та іншими факторами. У мережі вони можуть отримати безпечне та різноманітне спілкування, без сорому знайомляться з великою кількістю нових людей, що створює ілюзію насиченого соціального життя.
• Сімейні проблеми. Підлітки використовують мережеві ігри та спілкування в соцмережах як спосіб зняти тривожність та емоційну напругу, знайти «розуміючих» співрозмовників. Тяга до інтернет-адикції зустрічається як у сім’ях з високим соціальним статусом, де дорослі не мають часу займатися вихованням дітей, так і в неблагополучних та асоціальних сім’ях.
• Поведінка батьків. Звичка з раннього віку давати дитині смартфон або планшет, щоб його швидко заспокоїти і чимось зайняти в черзі чи поїздці, має негативні наслідки у старшому віці. Так формується звичка використовувати гаджет для емоційного розвантаження, що максимально виявляється в підлітковому періоді.

Одним із пускових факторів інтернет-залежності у підлітків називають популяризацію IT-професій. Програмування, веб-дизайн, цифровий маркетинг – потрібні напрямки, де люди можуть реалізувати себе і вже в молодому віці досягти значних успіхів, у тому числі фінансових. За наявності акцентуацій особистості та проблем із соціалізацією спочатку позитивне прагнення до знань трансформується в адикцію.

Патологія відноситься до нехімічних адикцій. Систематизація інтернет-залежності є складними для практичної психіатрії, оскільки в міжнародних системах DSM-V і МКБ-10 такий діагноз не представлений. Найбільшу популярність набула класифікація за K. Young, згідно з якою існує 5 клінічних форм хвороби:

• Комп’ютерна залежність. Найбільш популярна форма інтернет-залежності у підлітків, яка виявляється нав’язливим бажанням грати у комп’ютерні ігри.
• Кіберсексуальна форма адикції. Захоплення переглядом порнографічних матеріалів, участь у приватних бесідах «для дорослих», які можуть супроводжуватись обміном інтимними фотографіями, демонстрацією сексуальних девіацій.
• Кібервідносини. Постійне спілкування у месенджерах та соціальних мережах, активна участь у спільнотах за інтересами, якщо при цьому підліток ігнорує взаємодію з реальними друзями та членами сім’ї.
• Інформаційне навантаження. Регулярне використання новинних веб-ресурсів та інформаційних сайтів для отримання нових даних. Стан супроводжується відчуттям «згаяних можливостей», якщо підліток позбавлений можливості скористатися інтернетом.
• Мережева залученість. Участь у мережевих азартних іграх та аукціонах, бажання постійно здійснювати покупки в онлайн-магазинах, багатогодинний вибір та складання «в кошик» товарів, які підліток навіть не збирається купувати.

Інтернет-залежність у підлітків супроводжується втратою критики свого стану, тому перші ознаки проблеми помічають оточуючі: батьки, однокласники, шкільні вчителі. Підліток з інтернет-залежністю починає все більше часу проводити за допомогою телефону, планшета або комп’ютера, ігноруючи реальне життя. Захоплення віртуальним світом відбувається на шкоду навчанню, активному відпочинку, спілкуванню з однолітками.

Підлітки починають обманювати батьків і приховувати, скільки часу проводять у мережі. Багато хто потай сидить в інтернеті всю ніч, прогулює школу, гуртки та заняття з репетитором, щоби більше часу витратити на мережеві розваги. Це супроводжується зміною звичок та способу життя: дитина стає неохайною, пропускає прийоми їжі, забуває про прохання батьків і систематично не робить домашні завдання.

Для інтернет-залежності у підлітків характерний «синдром відмови», який виникає за кілька днів вимушеного обмеження використання гаджетів. Він проявляється підвищеною тривожністю, дратівливістю, психомоторним збудженням. Пацієнта турбують нав’язливі думки про те, що відбувається в інтернеті, з’являється почуття, що він пропускає щось важливе (синдром втраченої вигоди – FOMO).

Інтернет-адикція супроводжується легкими ознаками фізичної залежності. Багато пацієнтів страждають від порушень сну та нав’язливих сновидінь як пасивного «перегляду тексту». Порушення роботи вегетативної нервової системи проявляються патологіями серцевого ритму, схильністю до гіпо-або гіпертензії, підвищеною пітливістю. Недуг посилюється, якщо підліток тривалий час позбавлений можливості вийти в мережу.

Хоча інтернет-залежність вважається менш небезпечною, порівняно з хімічними адикціями, вона загрожує серйозними проблемами. Наслідки залежить від того, як саме підліток проводить час в інтернеті. Найбільш небезпечні «групи смерті» – спільноти у соцмережах, де учасники отримують різні завдання, фінальною метою яких є суїцид. У Росії щорічно відбувається кілька сотень дитячих самогубств, багато з яких мають зв’язок із подібними групами.

Велике побоювання викликає створення та експлуатація віртуального образу «Я», який дуже відрізняється від реальної особистості підлітка. Поступово такий розрив посилюється, дитина почувається комфортно лише у вигаданому світі інтернет-співрозмовників та комп’ютерних ігор. Це призводить до соціальної нереалізованості, тривожно-депресивних розладів, проблем у побудові романтичних відносин у майбутньому.

Інтернет залежність у підлітків ускладнюється фізичними симптомами. Постійне використання гаджетів викликає давлячі головні болі, які за інтенсивністю та характером нагадують мігрень. Одноманітна постановка рук для утримання мишки та набору тексту на клавіатурі/екрані смартфона викликає синдром карпального каналу. Багато дітей стикаються зі швидким погіршенням зору, синдромом «сухого ока». Сидіння в незручній позі провокує біль у спині та шиї.

Якщо батьки помічають у підлітка надмірне захоплення інтернетом, слід звернутися до дитячого психолога. Розмова проводиться з дитиною та членами сім’ї, оскільки аддикти не можуть коректно оцінити свій стан та час, проведений у мережі. Більшість підлітків категорично спростовують наявність залежності і важко йдуть на контакт, тому від лікаря потрібно терпіння і професіоналізм. Щоб визначити факт інтернет-адикції, використовуються:

• Клінічні критерії Основою для діагностики залежності є два фактори: толерантність – необхідність постійно збільшувати час, проведений в інтернеті, і «синдром скасування» – негативні психологічні реакції на позбавлення доступу до мережі. Адикція вірогідніша, якщо такі ознаки супроводжуються проблемами в особистій та соціальній сфері, пов’язаними зі зловживанням гаджетами.
• Тести та опитувальники. Найвідоміша методика – тест Кімберлі Янга, який у російській лікарській практиці застосовується в адаптації В. Лоскутової. У медичній психології також широко використовують шкалу інтернет-залежності Чена (CIAS), діагностичний опитувальник інтернет-адикцій, восьмипунктовий опитувальник Селлівана та Канадський підлітковий опитувальник.

Класична форма адикції вимагає психотерапевтичного втручання – використання вербальних і невербальних технік взаємодії з дитиною надання допомоги у корекції психологічних проблем. За інтернет-залежності у підлітків медикаментозне лікування не показано. Виняток становлять ситуації, коли адикція стає причиною депресивних розладів та інших серйозних психічних проблем.

Методи психотерапії орієнтовані зміну патологічних патернів поведінки пацієнта, навчання контролю своїх думок і вчинків. Велику увагу приділяють виявленню та вирішенню внутрішньоособистісних та внутрішньосімейних конфліктів, які підштовхнули підлітка до інтернет-адикції. Цих цілей досягають за допомогою когнітивно-поведінкової, раціональної, психоаналітичної та інших видів психотерапії.

Щоб допомогти дитині боротися з адикцією, потрібно по можливості усунути всі фактори, що провокують. Проблеми з однокласниками вимагають участі педагогів та шкільного психолога, щоб розібратися у суті конфлікту, підтвердити чи виключити ознаки буллінгу. Найчастіше фахівці призначають сімейну терапію та індивідуальні сеанси для батьків, якщо є ознаки неправильного чи відсутнього виховання підлітка.

Інтернет-залежність не викликає незворотних змін у психічних процесах та успішно піддається корекції об’єднаними зусиллями психологів, батьків та самого підлітка. Однак потяг до ескапізму та адиктивної поведінки може стати причиною повторення симптомів, виникнення різних видів нехімічної (гемблінг, любовна залежність) або хімічної залежності (алкоголізм, токсикоманія, наркоманія).

Для профілактики інтернет-адикції батькам потрібно звертати увагу, скільки годин підліток проводить за комп’ютером, цікавитись його віртуальними друзями та сайтами, які він регулярно відвідує. Потрібно постаратися, щоб реальне життя дитини було цікавим і відповідало його уявленням: організувати відвідування спортивної секції, занять музикою та інших гуртків за інтересами, в межах розумного дозволяти прогулянки та посиденьки з однолітками.