Інтертриго (Попрілості)

Інтертриго – це еритематозно-ерозивне ураження поверхневих шарів епідермісу у природних шкірних складках тіла. Захворювання викликане грибковими або бактеріальними збудниками на тлі постійного тертя поверхонь, що стикаються. Інтертриго проявляється ділянками гіперемії, мокнутих та висипань, які супроводжуються свербінням, болем та дискомфортом у пацієнта. Діагностика хвороби включає фізикальний огляд, аналіз мазка на бактерії та грибкову інфекцію, біохімічні та імунологічні дослідження. При інтертриго проводиться місцева обробка уражених ділянок протимікробними, антисептичними, підсушуючими та ранозагоювальними засобами.

У практичній дерматології інтертриго також називають попрілістю, підкреслюючи провідні патогенетичні особливості розвитку хвороби. Це одна з найчастіших шкірних поразок у всіх вікових групах населення. Зважаючи на повсюдну зустрічальність проблеми та рідкісну звертання до лікарів, точну поширеність інтертриго не встановлено. При цьому захворювання супроводжується множинними суб’єктивними та об’єктивними симптомами, що знижують якість життя пацієнта, тому потребує комплексного підходу до лікування.

У розвитку патології мають значення два основні етіологічні фактори: механічне тертя шкірних покривів у складках та приєднання патогенних або умовно патогенних збудників, здатних уражати епідерміс. Ізольовані неінфекційні попрілості трапляються досить рідко. До типових збудників шкірного захворювання відносять такі групи інфекцій:

• Мікози. Найбільш поширеним етіологічним фактором визнані дріжджоподібні гриби роду Candida, які є аеробними комменсалами та постійно присутні на шкірі. Другою за частотою групою збудників інтертриго виступають різні представники дерматофітів.
• Бактеріальні інфекції. Поверхневе запалення епідермісу нерідко спровоковане стафілококами та стрептококами. Можливе зараження мацерованих ділянок шкірного покриву ззовні або активація умовно-патогенних форм, які у невеликих кількостях є у складі нормальної мікрофлори.

Фактори ризику

Інтертриго найчастіше зустрічається у групі пацієнтів з ожирінням, цукровим діабетом, первинними та вторинними імунодефіцитами. Імовірність появи попрілостей підвищується в теплу та спекотну пору року, при проживанні в регіонах з підвищеною вологістю, носінні одягу та взуття із синтетичних матеріалів. Локальний гіпергідроз та недотримання гігієни також сприяє натирання та запалення шкірних складок.

Поява інтертриго на шкірі інтимної області характерна для пацієнтів з неврологічними захворюваннями, які страждають на нетримання сечі та калу. У групі ризику перебувають хворі на геморой, анальні свищі. Розвитку попрілостей схильні пацієнти з тимчасовим або постійним обмеженням рухливості, які перебувають у лежачому положенні, не отримують достатнього гігієнічного догляду для підтримки чистоти тіла.

Ключовим фактором розвитку інтертриго та приєднання інфекції визнано порушення шкірного бар’єру. У природних складках, як і інших ділянках тіла, спостерігається фізіологічна активність сальних і потових залоз. Однак на відміну від відкритих ділянок шкіри секрет накопичується і створює живильне середовище для розвитку бактерій. Постійна вологість шкіри сприяє її натирання при рухах, що посилює симптоми.

До типових локалізацій патологічного процесу відносять пахвові, пахвинні, міжягодичні складки, область між пальцями кистей і стоп. Пацієнти з ожирінням страждають від попрілостей між складками на животі, під шкірно-жировим фартухом передньої черевної стінки. Жінки з великими молочними залозами стикаються з проблемою інтертриго в ділянці під грудьми, особливо при носінні неправильно підібраної спідньої білизни.

Незалежно від розташування осередку дерматозу, він розвивається за однаковими закономірностями. Спочатку виникає почервоніння та набряклість шкіри. При цьому людина відчуває печіння, болючість та дискомфорт при дотику шкірних складок. При прогресуванні захворювання у зонах гіперемії з’являються яскраво-червоні ерозії, мікротріщини, ділянки мокнути. У важких випадках спостерігається відшарування епідермісу, формування глибоких ерозій.

Тип висипань при інтертриго залежить від збудника, що його викликав. Для бактеріальних інфекцій характерні дрібні гнійничкові елементи, що розташовуються на запаленому та набряковому підставі. Зрідка виникає нагноєння тріщин, з яких при натисканні з’являється каламутне відокремлюване. При грибковому ураженні на шкірі видно білі плівки та частки, при відділенні яких відкриваються ерозії, поверхневі кровотечі.

Захворювання приносить пацієнту постійний дискомфорт. Оскільки при рухах тертя шкіри у складках посилюється, ходьба, виконання побутових справ та професійна діяльність супроводжуються хворобливими відчуттями. Виникають проблеми з підбором одягу, який не натирав би вже роздратовані поверхні і не посилював суб’єктивну симптоматику інтертриго. До того ж мокнути та мацерація шкіри супроводжуються неприємним запахом від тіла.

Головна небезпека нелікованого інтертриго – поширення інфекційних агентів углиб шкіри і далі до м’яких тканин з розвитком флегмони. Неадекватний гігієнічний догляд, ігнорування лікувальних заходів, наявність супутніх захворювань — усе це сприяє ускладненому перебігу попрілостей, їх тривалому існуванню та частому рецидивуванню. Хворі на імунодефіцити перебувають у групі ризику гематогенної дисемінації інфекції.

Ділянки запалення та мокнення на шкірних покривах – привід для консультації лікаря-дерматолога. При первинному огляді пацієнта визначається характер та локалізація патологічних елементів, наявність ендокринних захворювань та інших факторів ризику. При надлишку ваги виконується антропометричні виміри. Повна діагностична програма при підозрі на інтертриго включає:

• Дерматоскопію. Прицільне обстеження ураженої шкіри з багаторазовим збільшенням дає дерматологу інформацію про наявність запалень та ерозій, що дозволяє виключити загострення хронічних форм дерматозу, які мають специфічні ознаки. Додатково виконується люмінесцентна діагностика з лампою для виявлення мікозів.
• Мікробіологічні дослідження. Для мікроскопії і бакпосева використовується мазок із поверхні ерозії чи зіскрібок шкірного покриву. Діагностика необхідна для проведення дифдіагностики між бактеріальною та грибковою інфекцією, визначення точного виду патогенного збудника, вивчення його чутливості до протимікробних препаратів.
• Аналізи крові. При тривалому і поширеному інтертриго необхідно виключити супутні проблеми. Для цього призначається клінічний та біохімічний аналізи крові, дослідження рівня глюкози натще та глюкозотолерантний тест, за показаннями проводиться розширений гормональний профіль. Деяким пацієнтам призначають імунограму.

Диференційна діагностика

Інтертриго необхідно відрізняти від інших типів дерматозів, які можуть бути розміщені в шкірних складках. Диференціальну діагностику проводять з атопічним дерматитам, екземою, червоним плоским лишаєм. У поодиноких випадках потрібно виключення ексудативної форми псоріазу. У дитячій дерматології виконується диференціація інтертриго з пелюшковим дерматитом, імпетиго, шкірними проявами харчової алергії.

Терапія попрілостей проводиться з урахуванням ступеня тяжкості, етіологічного фактора та клінічної форми захворювання. Провідну роль відіграє етіотропне лікування грибкової інфекції за допомогою місцевих антифунгальних препаратів, усунення бактеріального запалення, яке потребує застосування місцевих протимікробних засобів. Препарати системної дії призначаються рідко, переважно при тяжкій формі хвороби, у пацієнтів з порушеним імунним статусом.

Важливим моментом терапії вважається вибір лікарської форми. У періоді активного запалення показані максимально гігроскопічні та легкі текстури, які діють у верхніх шарах епідермісу і мають підсушуючу властивість. В основному використовують аерозолі, гелі, розчини та присипки. Після ліквідації ерозій та мокнути доцільно застосування ранозагоювальних кремів та мазей, які мають більш щільну основу.

Обов’язковою умовою ефективної терапії інтертриго є суворе дотримання гігієни. Пацієнтам необхідно приймати душ двічі на день, носити білизну з бавовняних тканин, вибирати одяг вільного крою, який не стосується уражених зон шкіри. На період лікування слід відмовитися від прийняття ванн, нанесення щільних косметичних кремів та олій на ділянки з попрілістю. Крім медикаментозного лікування проводиться курсове УФО.

Інтертриго успішно лікується при своєчасному зверненні до лікаря та дотримання рекомендацій. Для покращення прогнозу з’ясовують провокуючі фактори, проводять корекцію імунного, гормонального та соматичного статусу. Профілактика попрілостей включає загальні гігієнічні заходи, використання аптечних антиперспірантів та ботулінотерапії при локальному гіпергідрозі, раціональний догляд за шкірою у людей з ожирінням, лежачих хворих.