Ювенільна кіста молочної залози

Ювенільна кіста молочної залози – це кістозне утворення особливої ​​структури, яке виникає у дівчаток-підлітків і мимоволі зникає до закінчення пубертатного періоду. Патологія спричинена дисгормональними порушеннями. Ювенільні кісти проявляються болем у ураженій ділянці грудної залози, почервонінням та набряклістю тканин. Симптоми посилюються перед менструальною кровотечею. Діагностика включає УЗД молочної залози, тонкоголкову пункційну біопсію, дослідження гормонального профілю. Тактика лікування визначається особливостями перебігу хвороби: від динамічного спостереження до хірургічного втручання.

Ювенільні кісти молочної залози відносять до групи дисгормональних дисплазій, що виникають на фоні змін гормонального тла у підлітковому віці. Вони становлять близько 6% всіх випадків звернення дівчат до 18 років до мамолога з приводу хворобливості та ущільнення у грудях. Незважаючи на сприятливий прогноз та схильність до самостійного зникнення, ювенільні кісти становлять значну проблему у практичній мамології. При неправильному підборі лікування є ризик порушення структури залізистої тканини і проток, які можуть призвести до серйозних ускладнень у дорослому віці.

Основний етіологічний фактор ювенільних кіст – гормональний дисбаланс, який проявляється різкими змінами рівня гонадотропних гормонів гіпофіза та статевих гормонів, що синтезуються периферичними ендокринними залозами. Імовірність захворювання зростає при передчасному статевому розвитку, нерегулярному менструальному циклі, гіперменореї. До факторів ризику також належать дисфункцію щитовидної залози, аденоми гіпофіза, цукровий діабет.

Клінічні дослідження показують, що ювенільні кісти молочної залози (МР) частіше виникають у пацієнток із обтяженим соматичним анамнезом. У багатьох дівчаток-підлітків при обстеженні виявляють ознаки хронічного тонзиліту, функціональних патологій ШКТ та гепатобіліарної системи, нейроциркуляторної дистонії. Негативний вплив на розвиток молочних залоз надають гіповітаміноз А і Д, психоемоційні фактори, хронічний стрес.

Молочні залози починають збільшуватись у препубертатній фазі статевого дозрівання, яка відбувається у 8-10 років. Далі відбувається кілька періодів прискореного зростання, під час яких формуються судини, стромальна тканина, жировий компонент. З 15 років у МР збільшується частка залізистої тканини. Зростання грудних залоз у дівчаток контролюється гормонами гіпофіза, надниркових залоз та яєчників, гормоноподібними факторами та біоактивними речовинами.

Важливу роль на початковому етапі формування МР відіграють естрогени, які забезпечують розвиток судинної мережі, сполучнотканинних перемичок, протокового та альвеолярного епітелію. Далі посилюється вплив гестагенів, які сприяють розростанню залізистої тканини, збільшенню числа альвеол та часточок. Соматотропін та пролактин стимулюють диференціювання клітин, збільшують концентрацію тканинних рецепторів.

Для правильного формування вторинних статевих ознак необхідний баланс усіх вищезгаданих факторів. Однак у дівчаток нерідко спостерігаються порушення нормального статевого дозрівання, що призводить до патологічних дисгормональних процесів. Розвиток ювенільних кіст пов’язують із підвищенням рівня естрогенів в організмі та посиленням чутливості залозистих тканин до цього гормону, внаслідок чого порушується диференціювання тканин та утворюються порожнини.

Найчастіше кістозні утворення молочних залоз розташовуються в ареолярній ділянці. На початкових етапах, коли розміри кісти мінімальні, хвороба протікає безсимптомно. Поступово порожнина збільшується у розмірах, викликає тупі болі, що мають чітку локалізацію. Больові відчуття посилюються перед початком менструації. При самообстеженні пацієнтка виявляє болісне ущільнення поблизу соска, яке має еластичну консистенцію і зміщується при натисканні.

Ювенільні кісти молочної залози зрідка викликають запальний процес. У цьому випадку шкіра над кістозною повністю набуває яскраво-рожевого відтінку, стає гарячою на дотик і набрякає. При інфікуванні порожнини виникають інтенсивні пульсуючі, смикаючі або пекучі болі в молочній залозі, які посилюються при дотику. Також з’являється виражена набряклість, через яку змінюється конфігурація сосково-ареолярного комплексу.

Для ювенільних кіст характерно двостороннє ураження молочних залоз, схильність до інфікування, нагноєння та крововиливів. За відсутності лікування, зниженого імунітету, наявності інтеркурентних захворювань можливе поширення інфекційно-запального процесу за межі кістозної порожнини. Найчастіше ускладнення виникає при випадковій травматизації кісти та призводить до гнійного запалення тканин молочної залози.

В окрему групу виділяють наслідки неадекватного та травматичного лікування. Необґрунтоване хірургічне втручання загрожує рубцевою деформацією молочних проток, внаслідок чого у дорослому віці у пацієнтки виникають проблеми з лактацією, можливий розвиток лактостазу та лактаційного маститу. Проблема ускладнюється при втягнутих сосках – деформації, що виникла в результаті запальних змін у кісті, розташованій поблизу ареоли.

При скаргах на ущільнення та болючість у молочній залозі дівчинці-підлітку знадобиться консультація дитячого гінеколога або вузькопрофільного лікаря-маммолога. Попередній діагноз встановлюється за результатами збору скарг та анамнезу, фізикального огляду, пальпації обох грудних залоз. Для з’ясування характеру об’ємної освіти та постановки точного діагнозу використовуються такі методи дослідження:

• УЗД молочної залози. Ювенільна кіста має вигляд округлої порожнини з тонкою та гладкою стінкою. При обережному натисканні УЗ-датчиком вона змінює свою форму та розміри. Порожнина заповнена гомогенним рідким вмістом, характер якого не вдається визначити при ультразвуковому скануванні.
• Пункційна біопсія. Інвазивне дослідження призначається при складностях у діагностиці, підозрі на внутрішньокістозний крововилив або скупчення гною. Тонкоголкова біопсія ювенільної кісти виконується під контролем ультразвуку, щоб уникнути травмування проток, що виводять, і зробити процедуру максимально безпечною.
• Лабораторні аналізи. Для визначення поточного гормонального фону призначають дослідження на естроген, гестагени, гонадотропні гіпофізарні гормони та пролактин. При підозрі на супутні ендокринні патології показано аналізи на тиреоїдні гормони, рівень мінералокортикоїдів та глюкокортикоїдів.

Диференційна діагностика

Враховуючи високу поширеність раку молочної залози та онкологічну настороженість лікарів, усі випадки об’ємного утворення у грудях вимагають виключення онкопатології. Диференціювати ювенільну кісту та аденокарциному допомагають результати інструментальних досліджень. Диференціальна діагностика також проводиться із доброякісними пухлинними новоутвореннями: фібромою, фіброаденомою, ліпомою.

Консервативна терапія

При виборі лікувальної тактики враховують високі шанси на мимовільне зникнення порожнинного утворення після завершення пубертатного періоду. Якщо ювенільні кісти протікають у неускладненій формі та не викликають виражених клінічних симптомів, обмежуються спостереженням. Пацієнтці потрібно буде регулярно приходити до лікаря для планового огляду та ультразвукової діагностики, щоб контролювати розміри порожнини, її структуру, клінічну динаміку.

Для зменшення неприємних симптомів призначаються НПЗЗ. Як місцеву терапію використовують пов’язки з протизапальними та розсмоктуючими компонентами. Гормонотерапія не рекомендована дівчаткам-підліткам із ювенільними кістами молочної залози. Таке лікування виправдане лише при порушеннях темпів статевого дозрівання, які зумовлені спадковими чи набутими ендокринними патологіями та потребують своєчасної корекції.

Хірургічне лікування

Найчастіше застосовують пункційну аспірацію, яка має лікувально-діагностичний характер. Малоінвазивне втручання не потребує наркозу, виконується швидко та без ускладнень. Видалення вмісту ювенільної кісти зменшує біль та сприяє ліквідації запалення. Якщо захворювання ускладнюється інфікуванням або нагноєнням порожнини, показано хірургічне втручання – розтин, промивання та дренування кістозної освіти.

При ювенільних кістах молочної залози результат сприятливий: вони зникають самостійно або після малоінвазивного лікування. Виняток становлять випадки ускладненого перебігу захворювання, особливо при несвоєчасному зверненні до лікаря. Оскільки хвороба пов’язана із природними гормональними коливаннями, заходи первинної профілактики не розроблені. Щоб вчасно виявити зміни, потрібно навчати дівчат-підлітків методом самообстеження грудей.