Кальцинати молочних залоз

Кальцинати молочних залоз — ділянки звапніння м’яких тканин грудей, що виникли на фоні або внаслідок інших захворювань. Клінічно нічим не виявляються, промацуються у виняткових випадках: при великих розмірах (більше 1 см) та підшкірному розташуванні. Для діагностики використовують мамографія, яку при необхідності доповнюють біопсією. Вибір лікарської тактики залежить від основного захворювання, через яке виникла кальцинація тканин. З урахуванням виявленої патології застосовуються різні підходи: від динамічного спостереження до призначення гормональних, протизапальних, хіміотерапевтичних засобів, виконання операцій та опромінення.

Зазвичай відкладення кальцію на одній чи обох молочних залозах виявляються випадково при планової мамографії. Самі по собі вони не загрожують здоров’ю та життю жінки, проте свідчать про перенесені чи існуючі патологічні процеси. У 80% випадків кальцинати мають запальне, метаболічне, дисгормональне чи інволютивне походження, а у 20% утворюються внаслідок розвитку злоякісних неоплазій. З підвищенням якості диспансеризації та кількості мамографій, що проводяться, виявленість кальцифікатів у грудних залозах збільшилася. Актуальність якісного обстеження при виявленні кальцинатів безпосередньо пов’язана з онкологічною складовою проблеми.

Звапніння тканин грудей відбувається при поєднанні локальних морфологічних змін запального, неопластичного або некротичного характеру та підвищеного вмісту кальцію в рідких середовищах організму. На думку деяких фахівців у сфері мамології, кальцифікація тканин може бути не тільки результатом патологічних процесів, а й виконувати захисну функцію, попереджаючи пошкодження розташованих поруч тканин. Найчастіше до утворення кальцинатів наводять такі причини:

• Застій молока при лактації. 100 г жіночого молока міститься до 32 мг кальцію; pH становить від 6,8 до 7,4, а рівень кислотності у нормі не перевищує 3-6°Т. При лактостазі починаються процеси молочнокислого бродіння, виникає локальний ацидоз, що сприяє випаданню солей кальцію.
• Захворювання молочних залоз. У пацієнток з маститами, мастопатіями та іншими патологіями грудей у ​​м’яких тканинах змінюється метаболізм, найчастіше формується кисле середовище, сприятливе для осадження солей кальцію. Крім того, при раку молочних залоз виникає симптоматична гіперкальціємія.
• Інволюція грудних залоз. При патологічному фіброзно-кістозному перебігу інволютивних процесів у тканинах грудних залоз виникають порожнисті утворення з рідиною всередині. У деяких випадках їх стінки звапніються або з вмісту випадає нерозчинний осад.
• Гіперкальціємія. Одним із ускладнень підвищеного вмісту кальцію в крові є осадження у тканинах. Його рівень підвищується при деяких ендокринних та обмінних захворюваннях (гіперпаратиреозі, гіпертиреозі та ін), неконтрольованому прийомі вітамінів A і D, препаратів кальцію, ряді злоякісних пухлин.

Механізм звапніння тканин заснований на здатності солей кальцію до осадження в умовах локального ацидозу. Внаслідок порушення вуглеводно-ліпідного обміну та виснаження буферних систем при запальному процесі у вогнищі ушкодження накопичуються молочна, піровиноградна кислота, кетокислоти, підвищується осмотичний тиск. В результаті в зоні запалення затримується рідина, що надходить із клітин та судинного русла. При підвищеній концентрації кальцію у запальному або некротичному вогнищі з кислим середовищем відбувається осадження його солей у вигляді кальцинатів різної форми та розмірів.

При визначенні типу кальцинатів молочної залози враховують їх кількість, розподіл у тканинах, походження, розміри та форму. Найчастіше відкладення кальцію бувають множинними, рідше – поодинокими. Вони можуть формуватися в скупчення діаметром не більше 1 см або дифузно розсіюватися в залізистій тканині. Залежно від обсягу ураження кальцинати бувають сегментарними, що вражають одну часточку, та регіонарними, що захоплюють дрібну частку. Іноді у патологічний процес залучається вся залоза. Одним із найважливіших критеріїв класифікації є локалізація. Існують такі види кальцієвих утворень:

• Протокові. Розташовані у молочних протоках. Найчастіше виникають після перенесеного лактостазу, при ектазії проток та інтрадуктальному раку молочних залоз.
• Долькові. Формуються у залізистих часточках. Характерні для аденозу, фіброзно-кістозного варіанта мастопатії та звапніння кіст при патологічній інволюції.
• Стромальні. Утворюються у сполучній тканині. Зазвичай є одиничними та виникають при фіброаденомах, кістах, ліпомах, атеросклерозі судин.

Форма та розміри кальцинатів залежать від захворювання, на тлі якого вони виникли, та локалізації. Так, протокові звапніння можуть бути червоподібними, лінійними (гольчастими) і переривчастими (точковими), більш характерними для внутрішньопротокового раку. Долькові утворення нагадують за формою півмісяць, чашу або уламки яєчної шкаралупи; стромальні мають вигляд крупи, попкорну, овалу або є безформними. Мікрокальцинати частіше зустрічаються при злоякісних неоплазія, макроутворення – при доброякісних процесах.

За наявності кальцієвих відкладень у тканинах грудей якихось специфічних симптомів у переважній більшості випадків відсутні. Здебільшого кальцинати стають випадковою знахідкою при мамографії. Пацієнтки зазвичай не пред’являють будь-яких скарг або відзначають клінічні прояви, характерні для основного захворювання, – біль, дискомфортні відчуття в одній або двох молочних залозах, виділення із сосків, ущільнення різних розмірів та консистенції. За наявності великих (більше 1 см) включень, які розташовані ближче до поверхні шкіри, вони можуть промацуватися у вигляді щільних безболісних утворень. Однак такі конкременти у молочних залозах трапляються вкрай рідко.

Кальцинати в грудній залозі не становлять будь-якої загрози здоров’ю та якості життя жінки. Ризик виникає тільки в тих випадках, коли пацієнтка з відкладенням кальцію в протоках планує народити дитину та годувати її грудьми. У подібних ситуаціях збільшується ймовірність виникнення лактостазу та післяпологових маститів. У жінок із тривожно-іпохондричним типом реагування при виявленні в тканині молочної залози кальцинатів може розвинутися канцерофобія. Основна небезпека для пацієнток пов’язана із захворюванням, що призвело до формування відкладень кальцію, особливо якщо йдеться про злоякісні неоплазії.

При виявленні в грудях кальцинатів діагностичний пошук спрямований на оцінку їх розмірів, форми і місця локалізації, а також виявлення причин, що призвели до відкладення солей кальцію в молочній залозі. Для цього він призначається комплексне лабораторно-інструментальне обстеження. Найбільш цінні дані для встановлення правильного діагнозу дають такі методи, як:

• Мамографія. Основною метою дослідження є отримання попередніх висновків щодо походження кальцинатів. На рентгенівському знімку відкладення зазвичай мають однакові розміри, структуру, чіткі контури та форму, характерну для часточкових та стромальних утворень. Підозрілими в плані злоякісного процесу вважаються множинні мікрокальцинати та утворення з розпливчастими межами, що нагадують шматочки вати.
• Цитологічне дослідження біоптату. Призначається за підозри, що кальцифікація тканин грудних залоз стала результатом злоякісного процесу. На гістологію відправляють фрагменти тканин, отримані методом біопсії пункції під рентген-контролем. Якщо двократна тонкоголкова біопсія виявилася неінформативною, показана трепанобіопсія, що дозволяє не тільки визначити морфологічну структуру, а й за необхідності виконати імуногістохімічне дослідження.

Як додаткові методи діагностики можуть бути рекомендовані УЗД, МРТ, КТ, сцинтиграфія молочних залоз, визначення рівнів онкомаркера CA 15-3, загального та іонізованого кальцію крові, естрогенів, ФСГ, ЛГ. Зазвичай складнощів з розпізнаванням виявленого кальцинату не буває, у поодиноких випадках проводиться диференціальна діагностика з фіброзно-кістозною мастопатією. Для визначення причин, що спричинили кальцинацію, до обстеження можуть залучатися онколог, ендокринолог.

Терапевтична тактика залежить від причин, що спровокували утворення кальцинатів. За відсутності клінічних проявів пацієнткам із великими стромальними утвореннями лікування не призначається, і рекомендується спостереження у мамолога. Поєднання кальцинатів із доброякісними пухлинами молочних залоз або патологічною інволюцією зазвичай потребує застосування комплексної медикаментозної терапії. Схема лікування таких жінок включає:

• Гормональні препарати. Вибір конкретних лікарських засобів – інгібіторів секреції статевих гормонів, естрогенів, гестагенів або їх комбінацій залежить від результатів дослідження гормонального фону. При відмові жінки від гормонотерапії застосовуються фітоестрогенні та гомеопатичні препарати.
• Нестероїдні протизапальні засоби. За більшості захворювань у тканинах молочних залоз зберігаються умови, що сприяють відкладенню кальцієвих солей. Тому при больовому синдромі чи інших ознаках запалення гормонотерапію поєднують із профілактичним курсом протизапального лікування.

Ефективна корекція дієти з обмеженням або винятком продуктів, що містять великі кількості кальцію, – молока та кисломолочних продуктів, деяких видів морських риб (наприклад, сардин), горіхів, мигдалю, кунжуту, бобових. Хірургічним шляхом кальцинати не видаляють через малу результативність, технічну складність та інвазивність операцій. Якщо до відкладення кальцію призвело злоякісне новоутворення молочної залози, відповідний метод лікування вибирає онколог-мамолог. При цьому з урахуванням стадії процесу та типу пухлини зазвичай виконують один з варіантів мастектомії з наступним призначенням гормональних препаратів, хіміо- та радіотерапії.

Прогноз залежить від основної патології, за якої виникли кальцинати молочних залоз, при безсимптомному перебігу та відсутності злоякісного процесу він є сприятливим. У профілактичних цілях рекомендується дотримуватись правил грудного вигодовування. При прийомі препаратів з кальцієм та вітаміном D важливо виключити тривале перебування на сонці та відвідування соляріїв, у літній період наносити на шкіру склади із сонцезахисними фільтрами. Для запобігання кальцифікації тканин грудей ефективними є своєчасне лікування гінекологічних захворювань, дисгормональних станів, ведення здорового способу життя з достатнім рівнем рухової активності, правильним режимом відпочинку та харчування.