Каналікуліт

Каналікуліт — це запалення слізного канальця. Це захворювання може бути помилково діагностовано як кон’юнктивіт, блефарит, дакріоцистит, мукоцеле або халязіон, що призводить до тривалого та неефективного лікування (Feroze K.B. et al., 2023).

Каналікуліт може розвинутися як у дітей, так і серед людей старшого віку, проте середній вік розвитку хвороби — 59 років. Пацієнти із запаленням слізного канальця становлять лише 2% всіх хворих із захворюваннями слізного апарату. Каналікуліт вражає нижню повіку частіше, ніж верхню, і в більшості випадків його діагностують у жінок, ніж у чоловіків (Swathi K. et al., 2012). Вважається, що переважання захворювання у жінок частково пов’язане з фізіологічними або гормональними змінами під час менопаузи, які можуть зумовлювати зниження як вироблення сльози, так і захисту від інфекцій.

Етіологія та патогенез каналікуліту
Залежно від причини розвитку захворювання розрізняють 2 види каналікуліту:

первинний — це запалення слізних канальців, що виникає внаслідок інфікування бактеріями чи вірусами;
вторинний — розвивається внаслідок встановлення оклюдера слізної точки або інтубації слізного канальця (Feroze K.B. et al., 2023).
Каналікуліт, як правило, розвивається внаслідок зараження слізних канальців. Хоча найчастіше захворювання спричинене бактеріальним патогеном, воно також може бути зумовлене грибковою або вірусною інфекцією. Найчастіше серед збудників ідентифікують Actinomyces israelii (анаеробні нитчасті грампозитивні бактерії). До інших менш поширених патогенів належать Candida albicans, Nocardia asteroides, Aspergillus, Herpes simplex virus та Varicella zoster virus.

Інфікування слізних канальців призводить до утворення невеликих дакріолітів або каменів, які є конкрементами, що складаються з гранул сірки. Наявність множинних дакріолітів зумовлює порушення відтоку слізної рідини. Вони можуть локалізуватися у слізних канальцях або поширюватися в загальний слізний канал ока та слізний мішок (Yen M.T. et al., 2023).

Симптоми та ознаки каналікуліту
Симптоми каналікуліту зазвичай проявляються на одному оці. Пацієнти скаржаться на тривале почервоніння очей, надмірну сльозотечу (епіфору) та виділення з назального боку ока, що варіюють від водянистих за консистенцією до коричневих слизово-гнійних виділень, стійких до лікування. Пацієнти можуть відмічати ці симптоми протягом декількох місяців.

Інші ознаки каналікуліту ока включають жовтуваті гранули, конкременти, або каміння, у слізному канальці. Як правило, наявність конкрементів вважається індикатором рецидиву захворювання і в такому разі необхідне їх хірургічне видалення, щоб запобігти подальшим епізодам хвороби. Вторинний каналікуліт проявляється ознаками запалення слізних канальців у вигляді запального утворення, що виступає зі слізної точки, утворення гранульом, кров’янистих виділень з ока, наявності дакріолітів, набряклості та еритеми шкіри повік. При виконанні іригації та зондування слізної точки можна локалізувати оклюдер, що мігрував, слізної точки у пацієнтів з вторинним каналікулітом (Feroze K.B. et al., 2023).

Діагностика каналікуліту
Діагноз «каналікуліт» встановлюють на підставі клінічних даних.

Біомікроскопія верхніх та нижніх слізних точок, медіального кута очної щілини, склепінь кон’юнктиви
В ураженому оці слізна точка опухла, червона і вивернута назовні. Зазвичай фіксують періканалікулярне запалення, що характеризується набряком слізного канальця у поєднанні з кон’юнктивітом. При натисканні на слізну точку або ділянку слізних канальців відзначають слизові виділення часто з твердими зернистими конкрементами. Однак сама ділянка слізного мішка зазвичай нормальна, без будь-яких змін (Yen M.T. et al., 2023).

При зондуванні слізних канальців виявляють додаткові діагностичні ознаки, такі як відчуття скрипу, що свідчить про наявність конкрементів у системі сльозовідтоку очей.

Культивування бактерій
Для ідентифікації збудника каналікуліту можуть бути необхідні виділення зі слізних точок, конкременти або мазок з кон’юнктиви.

Гістопатологічне дослідження
Гістопатологічне дослідження найчастіше проводять у разі виявлення значних конкрементів. У них можуть бути виявлені бактерії Actinomyces israelii або вони можуть складатися зі стерильної некротичної тканини. При вторинному каналікуліті під час дослідження екструдованого стороннього тіла можна виявити запальну реакцію на його краях (Feroze K.B. et al., 2023).

Лікування каналікуліту

Консервативна терапія каналікуліту включає застосування антибіотиків, бужування (розширення) слізних точок або іригацію слізних канальців антибіотиками.

За допомогою медикаментозного лікування антибактеріальними препаратами можна лише тимчасово зменшити вираженість симптомів каналікуліту, рецидиви чи хронічний перебіг захворювання є звичайним явищем. Обструкція слізних канальців може перешкоджати дії антибіотиків, особливо при виявленні конкрементів та каміння, оскільки вони можуть бути осередком інфекції (Zaveri J. et al., 2014).

Санація канальців у вигляді каналікулотомії — це основний спосіб лікування хвороби і він ефективніший, ніж консервативні заходи.

До основних варіантів хірургічного втручання належать: дилатація слізних точок або пунктопластика з вишкрібанням, каналікулотомія, каналікулопластика з інтубацією (Kim U.R. et al., 2015). Каналікулотомія — це безпечна та ефективна процедура при лікуванні каналікуліту. Під час проведення цієї операції виконується розріз на задній стінці слізного канальця та видалення каміння, конкрементів, некротичного епітелію та інших залишків, а потім промивання розчином антибіотика.

Збудники каналікуліту Actinomyces israelii чутливі до пеніцилінів, цефалоспоринів, фторхінолонів (ципрофлоксацину). Хірургічне втручання слід поєднувати із місцевим застосуванням крапель антибіотиків. Пероральні антибіотики зазвичай менш ефективні. Після операції пацієнтам слід застосовувати цефазолін (у формі крапель) протягом 1 міс (Roque M.R. et al., 2021).

Профілактика каналікуліту
Не існує специфічних мір профілактики каналікуліту, але щоб знизити ризик розвитку цього захворювання потрібно ретельно стежити за гігієною очей і при перших симптомах хвороби негайно звернутися до лікаря-офтальмолога.