Кандидоз легень

Кандидоз легень – інвазивне ураження легеневої тканини дріжджоподібними грибами роду Candida, які проникають у респіраторний тракт переважно з ендогенних вогнищ мікозу. Грибкова інфекція проявляється сильним кашлем зі мізерним мокротинням, кровохарканням, субфебрилітетом, задишкою, болем у грудях, слабкістю, розвитком бронхоспазму, плевриту, дихальної недостатності. Для підтвердження діагнозу показано проведення рентгенографії органів грудної клітки, мікроскопії мокротиння, культурального та серологічного досліджень. Терапія включає антимікотичні препарати, адаптогени, вітаміни, імуномодулятори, бронхо- та муколітики, антигістамінні засоби.

Кандидоз (кандидамікоз) легень – дріжджова грибкова інфекція, що розвивається у легеневій паренхімі на фоні імунної недостатності. У пульмонології кандидозна ураження легень зустрічається в різних клінічних варіантах: у формі кандидозної пневмонії (осередкової, лобарної, хронічної); міліарного кандидозу легень; посткандидозного пневмофіброзу; кавернізуючих видів кандидозу та вторинної кандида-інфекції туберкульозних каверн; мікоми легені, викликаної грибами Candida. Ізольована форма кандидозу легень розвивається рідше, ніж прояв генералізованої форми та кандидасепсису. Кандидоз легень зустрічається у пацієнтів усіх вікових груп – від дітей періоду новонародженості до людей похилого віку.

Збудником кандидозу легень виступають дріжджоподібні грибки роду Candida (частіше C. albicans) – умовно-патогенні мікроорганізми, які в нормі присутні на поверхні слизових оболонок травного тракту, статевих органів, порожнини рота, верхніх дихальних шляхів. Кандиданосійство виявляється у 30-80% практично здорових людей. Екзогенне ураження легень кандидами можливе, але не є етіологічно значущим. Найчастіше кандидозу легень домінуюча роль належить ендогенному джерелу інфекції. У легеневу тканину гриби Candida проникають шляхом аспірації секрету ротової порожнини, трахеї, бронхів або вмісту шлунка (первинно), а також за рахунок лімфогематогенного поширення з вогнищ кандидозу в шлунково-кишковому тракті, статевих органах (вторинно).

Набуття патогенності та колонізація кандидами тканин та органів відбувається в умовах ослаблення загальної та місцевої резистентності організму. Сприятливим фоном для розвитку кандидозу легень є імунокомпрометовані стани (ВІЛ-інфекція, СНІД, нейтропенія), ендокринні порушення (цукровий діабет, наднирникова недостатність, гіпопаратиреоз), тяжка соматична або інфекційно-запальна легенева патологія (бактерії) легень), хвороби крові. Імуносупресії сприяють тривалому лікуванню антибіотиками, системними кортикостероїдами, імунодепресантами, цитостатиками, променевою та хіміотерапією, хронічною нікотиновою та алкогольною інтоксикацією.

При кандидозі легень розвиваються ексудативно-некротичні (на ранній стадії) та туберкульоїдно-гранулематозні (на пізній стадії) тканинні реакції. Спочатку в легеневій тканині виникають невеликі запальні вогнища з некрозом у центрі, оточені внутрішньоальвеолярним випотом фібрину та геморагіями. Найбільше вогнищ запалення організується у середніх і нижніх відділах легких. Можуть уражатися просвіти дрібних бронхів, у яких з’являються нитки гриба і лейкоцитарний рясний ексудат. Легко проростаючи стінки бронхів, кандида викликають їхній некроз. Результатом гострого кандидозу легень може стати нагноєння вогнищ з формуванням гнійних порожнин, виразкою та утворенням каверн; розвитком наступної продуктивної тканинної реакції, грануляцій та фіброзу легень. Особливість кандидозної гранульоми полягає у відсутності казеозу та наявності фрагментів грибів та клітинного детриту в її центрі та лімфоцитів по периферії.

Кандидоз легень може протікати гостро, з вираженими симптомами (в т.ч., у вигляді прогресуючого деструктивного процесу або важкого септичного стану), але частіше характеризується млявою затяжною течією та періодично загостреннями.

Прояви кандидозної пневмонії схожі з симптомами бактеріального або вірусного запалення легенів та характеризуються сильним кашлем, сухим або з незначним виділенням харкотиння; нерідко – кровохарканням, субфебрильною або фебрильною температурою, задишкою, болем у грудях. Хворі пред’являють скарги на загальний тяжкий стан – нездужання, слабкість, рясне нічне потовиділення та втрату апетиту. Грибкова пневмонія часто ускладнюється розвитком плевриту з утворенням великої кількості безбарвного або злегка забарвленого кров’ю випоту. При міліарній формі кандидозу легень болісний кашель зі скудним слизово-кров’янистим мокротинням поєднується з бронхоспастичними нападами на видиху. При розвитку кандидозу легень на тлі антибактеріального лікування первинного захворювання (бактеріальної пневмонії, туберкульозу та ін.) після невеликого періоду клінічного покращення стан хворого знову погіршується через активацію мікотичного запального процесу у легенях.

Кандидозна мікома легені протікає безсимптомно. Можливий розвиток латентних, «німих» форм кандидозу легень у пацієнтів з тяжкою патологією (захворюваннями крові та ін.), а також на ШВЛ. Стертість течії кандидозу легень маскує його під інші хронічні запальні патології дихальних шляхів. Тяжкий перебіг кандидозу легень спостерігається у дітей раннього віку – у них часто розвиваються гострі або септичні форми з високим ступенем летальності. У недоношених спостерігаються випадки інтерстиціальної пневмонії, пов’язані з інвазією грибів роду Candida.

У хворих на кандидоз легень нерідко відзначаються ознаки дисемінованого грибкового процесу з ураженням шкірних покривів, підшкірної клітковини, черевної порожнини, очей, нирок та ін. Летальність при кандидозній пневмонії може становити від 30% до 70% залежно від категорії хворих.

Діагностика кандидозу легень включає проведення рентгенографії та КТ легень, бронхоскопії, мікроскопії мокротиння, культурального та серологічного досліджень бронхоскопічного матеріалу та крові. Прояви кандидозу легень не патогномонічні, але можуть супроводжуватися кандидозним ураженням інших органів, анамнестичними відомостями про попередню кандиду-інфекцію. Аускультативна картина часто мізерна, без ясних симптомів, іноді вислуховуються сухі та вологі хрипи.

Рентгенологічно може виявлятися посилення легеневого малюнка в прикореневих зонах на ранній стадії, пізніше – дрібні дрібні інфільтрати з нечіткими контурами в нижніх і середніх частках. Визначаються реактивні зміни в легенях, лімфатичній системі кореня та середостіння; плевральний випіт, ділянки гнійного розплавлення (абсцеси). Характерно затяжна течія та відносно швидка зміна об’єктивних даних з боку легень та плеври (поява та зникнення тонкостінних порожнин, випоту), симптоматики (від хронічного бронхіту та пневмонії – до плевриту та абсцесу), а також результатів функціональних тестів.

При гострому кандидозі легень ниркові клітини та нитки псевдоміцелію кандид виявляються в секреті бронхів, препаратах легеневої тканини (у межах клітинного інфільтрату, усередині уражених альвеол, у міжальвеолярних перегородках). У крові є значний лейкоцитоз, лімфопенія, еозинофілія, різке підвищення ШОЕ. Посіви секрету бронхів на специфічні живильні середовища виявляють рясне обсіменіння грибами роду Candida (понад 1000 колоній в 1 мл). Підтверджує кандидозну природу захворювання на виділення культури кандид з крові (фунгемія).

Позитивні результати серологічної діагностики (РНГА, РСК, РНІФ, РП) та внутрішньошкірних проб з алергенами кандид не дають чітких відмінностей між кандиданосієм, хворим на кандидоз легень та іншими варіантами кандидозу. Важливою ознакою кандидозу легень є посилення клінічних проявів (повернення стійкої лихоманки) при призначенні антибіотикотерапії. Диференціальну діагностику інвазивного кандидозу легень проводять з бронхітом та бронхопневмонією іншої етіології, туберкульозом легень, поверхневим кандидозом трахеї та бронхів, іншими грибковими ураженнями легень, саркоїдозом, лімфогранулематозом та раком легень.

При кандидозі легень як базисне лікування призначається етіотропна терапія антимікотичними препаратами – системно та у вигляді інгаляцій. Рекомендовано пероральний прийом та внутрішньовенне введення флуконазолу, при низькій чутливості до нього кандид можлива заміна на каспофунгін, ітраконазол. За наявності нейтропенії, поєднанні кандидозу легень з іншими вісцеральними формами мікозу, дисемінованому процесі або кандидасепсисі виникає потреба у внутрішньовенному введенні та інгаляціях амфотерицину або мікогептину. Ефективне проведення інгаляцій з натрієвою сіллю леворину та ністатину, міконазолом, натаміцином під прикриттям бронхолітиків та місцевих анестетиків для профілактики бронхоспазму та побічних реакцій. Тривалість антифунгальної терапії становить щонайменше 2-х тижнів після зникнення симптомів кандидозу легень. При тяжких формах захворювання необхідні підвищені дози та повторні курси антимікотиків.

Щоб уникнути рецидивів кандидозу легень, показано усунення фонової первинної патології за рахунок корекції імунодефіцитного стану, ендокринопатії, гіповітамінозу та ін. Додатково призначаються місцеві мазі, що розігрівають, масаж. При виявленні змішаної природи кандида-інфекції до основної терапії додаються антибіотики.

При раціональній терапії ізольованих легких форм кандидозу легень прогноз є сприятливим; при генералізованих, септичних формах мікозу та запізнілому лікуванні можливий летальний кінець. Тяжкий хронічний перебіг кандидозу легень призводить до інвалідизації хворого. Заходами профілактики кандидозу легень є: своєчасне лікування хронічних інфекційно-запальних захворювань легень, ендокринних порушень, прийом антимікотиків під час антибактеріальної та гормональної терапії, здоровий спосіб життя та помірна фізична активність.