Каплевидний псоріаз

Каплевидний псоріаз – Різновид псоріазу, відмінними особливостями якої є відсутність ураження нігтьових пластинок і спонтанне непередбачуване поширення шкірних висипань, пов’язане з наявністю інфекції в організмі. Первинний елемент є рожевою краплеподібною папулою. Поява папули супроводжується свербінням. Спочатку висип локалізується на тулубі і кінцівках, але надалі поширюється по всьому шкірному покриву за винятком долонь і підошв. Захворювання клінічно діагностують при виявленні псоріатичної тріади, використовують дані гістології. Найбільш ефективними методами лікування є ПУВА-терапія та плазмаферез.

Каплевидний псоріаз – форма лускатого лишаю аутоімунного забарвлення з хронічним перебігом, що досить рідко зустрічається. Дерматоз не має гендерних або расових відмінностей, не має точної сезонності, неендемічний. Найчастіше краплеподібний псоріаз діагностують у дітей шкільного віку, у молодих чоловіків та жінок. У світі понад 4% населення страждають на псоріаз, на частку краплеподібного припадає близько 2 млн. чоловік. Каплевидний псоріаз органоспецифічний, часто поєднується з соматичною патологією, гострими або хронічними інфекціями, що загострилися. Передбачається, що такі поєднання зумовлені порушенням захисних властивостей шкіри та легким проникненням в організм інфекційних агентів, які є одним із головних тригерів у пусковому механізмі розвитку захворювання.

Вважається, що дисемінований краплеподібний псоріаз вкорочує життя жінки на 3 роки, чоловіка – на 1,5 роки. Причиною скорочення терміну життя стають аутоімунні порушення. На розвиток краплеподібного псоріазу несприятливо впливають шкідливі звички, особливо куріння та високий атерогенний профіль харчування. Викурювання пачки сигарет щодня збільшує ризик розвитку краплевидного псоріазу вдвічі. Вживання великої кількості риби (природного джерела поліненасичених жирних кислот) зменшує ймовірність виникнення захворювання в 3 рази. Актуальність проблеми пов’язана з тяжким перебігом псоріатичного процесу, що істотно погіршує якість життя пацієнтів.

Переважна більшість дерматологів вважає основною причиною розвитку краплеподібного псоріазу перенесену інфекцію будь-якої етіології: грип, ангіну, пневмонію, гострі респіраторні захворювання верхніх дихальних шляхів, кандидоз слизових. На користь інфекційної теорії свідчить знаходження патогенних збудників у зіскрібку з краплеподібної бляшки. Інфекційне захворювання або призводить до дебюту патології, або загострює перебіг інших форм псоріазу та стимулює їх трансформацію у краплеподібний псоріаз. Фоном патологічних змін стає стрес, перевтома, зниження імунітету, спадкова схильність чи поєднання кількох перелічених чинників. Незважаючи на те, що в зіскрібках з бляшок визначається патогенний збудник, краплеподібний псоріаз не є інфекційним захворюванням, не контагіозен.

У патогенезі розвитку краплевидного псоріазу провідна роль належить аутоімунних реакцій. Наявність інфекції активує гени, відповідальні розвитку хвороби, стрес впливає на нейропептиди, здатні стимулювати кератиноцити, які, своєю чергою, виділяють цитокіни. Цитокіни активують лімфоцити імунної системи та гістіоцити сполучнотканинної складової шкіри, що залучають еозинофіли. Виділяють три стадії розвитку краплеподібного псоріазу: сенсибілізації, латентного існування та ефекторну. У першій фазі запускається механізм реакції антиген-антитіло, де антигеном виступають патогенні мікроорганізми, що впроваджуються в шкіру, а антитілами – клітини імунної та ретикулоендотеліальної системи. У другій фазі відбувається латентне накопичення антитіл, що виробляються дермальними клітинами та лімфоцитами імунної системи. Антитіла через надлишок пов’язують не тільки сторонні частки, а й ендогенні структури шкіри.

Нарешті, у третій фазі починається маніфестний висип первинних елементів на поверхні шкіри. Час початку заключної фази неможливо передбачити, оскільки тривалість латентного періоду залежить від вірулентності збудника або цитотоксичності іншого патогенного початку, його кількості та опірності організму. Слід зазначити, що у разі краплеподібного псоріазу генетична схильність не відіграє вирішальної ролі, оскільки генів, відповідальних розвиток каплевидного псоріазу, багато, а генетична передача будь-якої форми псоріазу не підпорядковується законам Менделя. Вважати краплеподібний псоріаз генодерматозом не можна, можна говорити лише про генетично обумовлене гетерогенне захворювання.

У дерматології прийнято класифікувати краплеподібний псоріаз за ступенем тяжкості з урахуванням поширеності ураження шкірних покривів. Розрізняють:

1. М’який краплеподібний псоріаз – Висипання представлені одиничними первинними елементами на площі, що займає менше ніж 3% шкірного покриву. Елементи з’являються гостро через 2-3 тижні після перенесеної інфекції та вимагають термінового звернення до лікаря. Локалізуються на тулубі та кінцівках, регресують з явищами гіперпігментації.
2. Помірний краплеподібний псоріаз – Висипання множинні, схильні до периферичного зростання, ураження шкірних покривів від 3% до 10%. Загальний стан порушено, відзначається свербіж шкіри, пацієнт потребує стаціонарної медичної допомоги. Елементи висипу можуть дозволитися самостійно або трансформуватися у дисеміновану форму.
3. Тяжкий краплеподібний псоріаз – Поширені висипання, що займають більше 10% покривів шкіри. Локалізуються повсюдно, серйозно порушують стан пацієнта, вимагають медичного втручання в умовах спеціалізованого стаціонару та лікування за індивідуальною програмою до повного регресу первинних псоріатичних елементів.

Захворювання має хвилеподібну течію, на зміну ремісії приходять рецидиви, особливо часті в осінньо-зимовий період. Клінічні прояви краплеподібного псоріазу виникають спонтанно. Первинним елементом є яскраво-червона папула краплеподібної форми від 3 до 10 мм у діаметрі, покрита сріблястою лусочкою. Папули ростуть по периферії, зливаються і перетворюються на бляшки. При травмуванні елементи схильні до виразки та трансформації в ексудативний псоріаз. Поява висипу супроводжується свербінням. Висип розташовується на тулубі та кінцівках – це типова локалізація первинних елементів краплеподібного псоріазу. Особа практично завжди залишається вільною, нігтьові пластинки не уражаються. Висип може дозволитися самостійно або трансформуватися в більш важкий різновид псоріазу. Зникнення висипу не є гарантією одужання.

При постановці діагнозу «крапкоподібний псоріаз» враховують дані про нещодавно перенесену інфекцію, скарги та наявність специфічної діагностичної тріади: стеаринової плями, термінальної плівки, кровотечі «краплі роси». В ОАК визначається підвищена ШОЕ та лейкоцитоз, за ​​даними біохімії виявляється наявність ревматоїдного фактора. Дітям, які перенесли стрептококову інфекцію, проводять серологічні проби з виявленням підвищеного титру антистрептолізину-О та антидезоксирибонуклеази, беруть мазок з носоглотки з бактеріологічним дослідженням на гемолітичний стрептокок.

Гістологія типова для краплинного псоріазу, морфологічні зміни свідчать про незрілість епідермальних клітин, знаходження у біоптаті Т-лімфоцитів та явищах гіперкератозу. Захворювання диференціюють з іншими різновидами псоріазу, рожевим лишаєм, вторинним сифілісом, лікарською токсикодермією, дерматитом та вірусною екзантемою.

Дерматоз резистентний до терапії, що проводиться, вимагає терпіння і від пацієнта, і від лікаря-дерматолога. Лікування комплексне, залежно від тяжкості процесу проводиться в амбулаторних або стаціонарних умовах. Насамперед здійснюють санацію вогнищ хронічної інфекції, лікують залишкові явища гострих форм ГРЗ та ГРВІ, коригують супутню соматичну патологію. Дерматолог підбирає індивідуальну програму антиатерогенного профілю харчування із вживанням поліненасичених жирних кислот. Одночасно проводять симптоматичну терапію. При краплеподібному псоріазі найефективніша ПУВА-терапія, яка призначається в малих дозах під наглядом лікаря. Використання плазмаферезу дозволяє знизити частоту рецидивів.

Лікарські препарати при краплеподібному псоріазі застосовують з різними цілями та відповідно до різних терапевтичних схем. Наприклад, гормональні мазі з урахуванням площі ураження шкірного покриву використовують лише короткими курсами; антибактеріальну терапію проти висіяного гемолітичного стрептококу проводять призначенням тривалих циклів антибіотикотерапії із застосуванням цефалоспоринів. Найдовшим за часом є прийом імуномодуляторів.

Показані вітамінотерапія (А, D, C, Е, група В) та препарати, що містять моноклональні антитіла. Якщо розростання первинних елементів значні та продовжують прогресувати, застосовують ретиноїди внутрішньо і мазі з кальцитріолом зовнішньо. Призначають седативну, протисвербіжну та антигістамінну терапію. Хороший ефект дають ванни з висівками. Прогноз щодо сприятливий з урахуванням хвилеподібного перебігу краплеподібного псоріазу та зниження якості життя пацієнтів.