Кардіалгія

Кардіалгія – це синдром, який включає наявність болів у серцевій ділянці (лівій половині грудної клітки). Стан не є самостійною нозологічною одиницею, що зустрічається при патологіях різних органів. Для кардіалгії характерні болі ниючого, що давить, стискає або пульсуючого характеру. Больові відчуття зберігаються від кількох хвилин до кількох днів. Для діагностики використовують ЕКГ, Ехо-КГ, рентгенографію та КТ, неврологічне обстеження. Лікування підбирається з урахуванням причин синдрому: призначаються антиангінальні, вазоактивні, протизапальні препарати. Для терапії психогенних форм показані нейрометаболіти, антидепресанти.

Термін «кардіалгія» утворений поєднанням грецького слова «kardia» (серце) та латинського кореня «algia» (біль). Синдром поширений у клінічній практиці – близько 22% звернень до лікаря первинної ланки складають пацієнти зі скаргами на біль у ділянці серця різного характеру. Спектр захворювань, що маніфестують кардіалгією, налічує кілька десятків нозологічних форм. Стан частіше зустрічається в осіб середнього та похилого віку, але останніми роками намітилася тенденція до омолодження кардіалгічного синдрому.

Кардіалгічний синдром розвивається при різних захворюваннях терапевтичного та неврологічного профілю. Біль виникає як при безпосередньому ураженні серця та прилеглих магістральних судин, так і внаслідок патології інших анатомічних структур грудної та черевної порожнин. Основні причини, які провокують больовий синдром у прекардіальній ділянці:

• Органічні серцево-судинні захворювання. До основних нозологічних одиниць, що виявляються кардіалгіями, відносять ІХС, ураження серцевої стінки (міокардити, перикардити) та інфаркт міокарда. Болями у серці маніфестують вади серця, пролапс мітрального клапана, тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА).
• Неврологічні хвороби. Однією з найчастіших причин є нейроциркуляторна дистонія, яка спричиняє до 30% усіх епізодичних кардіалгій. Синдром також зустрічається при міжреберній невралгії та органічних ураженнях центральних нервових структур.
• Патології хребта. Найчастіше біль у проекції серця непокоїть пацієнтів з остеохондрозом шийних або грудних хребців, який супроводжується пошкодженням нервових корінців. Кардіалгії відзначаються при м’язово-тонічному та міофасціальному синдромі.
• Захворювання легень та плеври. Поява болю, що імітує серцеві, пояснюється близьким розташуванням легеневої паренхіми по відношенню до серця та загальною іннервацією. Кардіалгічні прояви розвиваються при гострих запальних процесах (плевритах), іноді при новоутвореннях.
• Поразка органів шлунково-кишкового тракту. До появи болю в серці призводять порушення роботи органів верхнього поверху черевної порожнини, які розташовані близько до діафрагми та серцевої сумки. Найчастіші етіологічні чинники: діафрагмальна грижа, рефлюкс-езофагіт, панкреатит.

Фактори ризику

Основні фактори ризику кардіалгії, загальні для всіх етіологічних варіантів синдрому, включають:

• тривала психоемоційна напруга, розумова та фізична перевтома, що провокує розвиток серцево-судинних та неврологічних захворювань;
• шкідливі звички;
• вплив професійних шкідливостей;
• погана екологічна ситуація.

Для кардіалгій при ураженні серця мають значення фактори ризику, що не модифікуються, — обтяжена спадковість, вік старше 40-45 років, чоловіча стать.

Патогенетичні особливості кардіалгії різняться залежно від етіології синдрому. Болі при ІХС викликані короткочасним порушенням кровопостачання ділянки міокарда, їх інтенсивність та тривалість корелює зі ступенем оклюзії коронарних судин. Кардіалгічний синдром при запальних захворюваннях серця обумовлений накопиченням прозапальних цитокінів, безпосереднім ушкодженням структур міокарда чи перикарда.

Серцеві болі внаслідок неврологічних причин зумовлені підвищеною збудливістю симпатичних гангліїв, що розташовані біля хребетного стовпа. Механізм розвитку кардіалгій при остеохондрозі пов’язаний із подразненням задніх корінців симпатичних нервових волокон, ситуація посилюється при прогресуванні вертебро-вісцеральних порушень.

Виділити окремі підгрупи синдрому складно, що з різноманіттям причин і патогенетичних механізмів, особливостями клінічної картини. У сучасній кардіології використовують класифікацію кардіалгій за етіологічним принципом, згідно з якою виділяють такі форми:

• Ішемічні кардіалгії. Виникають при атеросклеротичних змін судин, типовіші для хворих старше 50-55 років. Характеризуються постійним прогресуючим перебігом.
• Кардіалгії при патології серця та судин. Наявність синдрому залежить від віку. Для цього варіанта кардіалгії типовими є поліморфні електрокардіографічні прояви, наявність органічного ураження.
• Вертеброгенні кардіалгії. Зумовлені тривалими патологіями хребта. Зазвичай синдром проявляється і натомість специфічних симптомів патології опорно-рухового апарату.
• Психогенні кардіалгії. За різними даними становлять від 37 до 41% всіх випадків кардіалгічного синдрому. Найчастіше болючі відчуття поєднуються з вегетативними та психоемоційними розладами.
• Кардіалгії при поразці ЦНС. Характерні для пацієнтів молодого та середнього віку. Патологія служить одним із клінічних проявів сирингомієлії, розсіяного склерозу та гострих енцефалітів.
• Кардіалгії при хворобах органів дихання. Відзначаються у 5-10% хворих на пульмонологічний профіль, що вимагає ретельної диференціальної діагностики.

Кардіалгія характеризується широким спектром болючих відчуттів. Пацієнти описують свої болі як ниючі, поколюючі, що давлять або стискають. Рідше зустрічаються інтенсивніші відчуття — пульсуючі або пекучі, які характерні для органічних уражень судин та серця. Для кардіальних причин типова поява болю при швидкій ходьбі, підніманні сходами. Кардіалгія виникає раптово, припиняється, як тільки хворий зупиняється.

Для психогенної кардіалгії характерні «мігруючі» болі різного характеру. Симптоми провокуються сильним психоемоційним потрясінням, тривогою, переляком. Больові відчуття тривають від кількох хвилин до півгодини, їм може передувати неприємне серцебиття. Рідко біль іррадіює у ліве підребер’я або лопатку. Іноді кардіалгія проявляється при панічній атаці.

При кардіалгії вертеброгенного походження простежується чітка залежність появи болю та загострень основної патології. Больовий синдром провокується різкими поворотами або нахилами тулуба, навантаженням на хребет. Кардіалгія посилюється при кашлі або чханні, напруженні. Болі можуть бути короткочасними стріляючими або тривалими ниючими. Хворі також відчувають неприємну напругу м’язів передньої грудної стінки та спини.

Часті та сильні напади кардіалгії свідчать про серйозну патологію, яка за відсутності медичної допомоги закінчується гострими серцево-судинними кризами. Найбільш небезпечний інфаркт міокарда, який призводить до смерті в 20-40% випадків. Другим за частотою є інсульт (5 випадків на 1000 населення), при якому також високі рівні смертності та інвалідизації.

Не менш небезпечні кардіалгії, спричинені екстракардіальними причинами. Тривале протікання пневмонії або плевриту під маскою серцевого болю пов’язане з ризиком розвитку гострої дихальної недостатності, абсцесу або деструкції легеневої тканини. Якщо кардіалгічний синдром обумовлений рефлюкс-езофагітом, без терапевтичного контролю виникають ерозивні та виразкові ураження стравоходу, формуються рубці, що ускладнюють проходження їжі.

Кардіалгія є міждисциплінарною проблемою та потребує обстеження кількома фахівцями. Первинною діагностикою займається терапевт-кардіолог, який за необхідності дає направлення до невролога, пульмонолога, інших профільних лікарів. Початковий етап обстеження включає фізикальний огляд, вимірювання артеріального тиску, аускультацію серцевих тонів. Для з’ясування причин кардіалгії проводяться спеціальні дослідження:

• ЕКГ. Електрокардіографія – перший та основний метод діагностики кардіологічних причин серцевого болю. Зміни на кардіограмі залежать від конкретного захворювання: спостерігаються зміни вольтажу та форми зубців, екстрасистоли, відхилення серцевої осі. У скрутних ситуаціях застосовують добове моніторування Холтером.
• УЗД. Ехокардіографія (Ехо-КГ) дозволяє виявити органічні патології – потовщення міокарда, зниження серцевого викиду, аномалії в анатомічній будові клапанів. При підозрі на гастроентерологічну причину кардіалгії виконується УЗД стравоходу та кишечника.
• Рентгенологічні дослідження. На оглядовій рентгенограмі ОГК лікар може виявити розширення та зміну конфігурації тіні серця, осередки затемнення в легенях або випіт у плевральній порожнині. Для підтвердження вертеброгенної кардіалгії показано рентгенографію або КТ хребта.
• Лабораторні аналізи. Вивчається ліпідний профіль крові, у якому часто підвищені рівні холестерину, тригліцеридів та ЛПНЩ. Для усунення гострого запального процесу роблять клінічний аналіз крові, дослідження на острофазові показники.
• Додаткові методи. Дисфункцію вегетативного відділу нервової системи виявляють у ході комплексного неврологічного обстеження. Оцінка стану судин, що постачають серце, проводиться за допомогою коронарної ангіографії.

В основному при кардіалгії використовується медикаментозне лікування, схему якого підбирають індивідуально після встановлення остаточного клінічного діагнозу. Психогенні варіанти кардіалгічного синдрому успішно лікуються методами психотерапії, аутогенного тренування. При вертеброгенних формах призначають мануальну терапію та фізіотерапію. Основні групи ліків, що застосовуються при кардіалгії:

• Антиангінальні засоби. Усувають ішемію міокарда та пов’язаний з нею кардіалгічний синдром. З урахуванням потреб пацієнта підбираються медикаменти короткої дії для усунення больових нападів та пролонговані форми.
• Вазоактивні препарати. Засоби використовуються в комплексній терапії ішемічних станів для посилення кровопостачання серцевого м’яза та головного мозку, розширення периферичних судин. Додатково показані препарати, що покращують реологічні властивості крові.
• Нестероїдні протизапальні засоби. Прийом медикаментів із групи селективних інгібіторів ЦОГ-2 сприяє зменшенню больового синдрому. Ліки найбільш ефективні при вертеброгенній кардіалгії, міокардитах.
• Антидепресанти. Застосування засобів, що впливають на настрій, має хороший клінічний результат у пацієнтів, які страждають на психогенні форми кардіалгії, у тому числі з маскованою депресією. При психоемоційних розладах рекомендовано седативні засоби, малі транквілізатори.
• Вітамінні комплекси. Препарати вітамінів групи В покращують трофіку та забезпечують енергетичну підтримку міокарда. Активні коферментні форми цих речовин позитивно впливають нервові волокна, тому показані при міжреберному варіанті невралгії.

Прогноз визначається основним захворюванням або станом, що спричинило прояви кардіалгії. При своєчасній діагностиці та усуненні першопричини біль у серці зникає. Прогноз сприятливий і при больовому синдромі, зумовленому серцево-судинними захворюваннями. Правильна медикаментозна схема лікування покращує якість життя пацієнтів. Профілактика кардіалгії включає неспецифічні заходи щодо нормалізації способу життя.