Кардіоцеребральний синдром

Кардіоцеребральний синдром – це порушення роботи головного мозку, які спричинені його недостатнім кровопостачанням на фоні серцево-судинних захворювань. Основні причини синдрому: ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність. Патологія проявляється прогресуючим зниженням когнітивних функцій, психоемоційною нестабільністю, епізодами запаморочення та непритомності. Діагностика заснована на даних ЕКГ, УЗД серця та брахіоцефальних судин, МРТ головного мозку, ангіографії. Лікування включає патогенетичні препарати для корекції неврологічних функцій та роботи кардіоваскулярної системи.

Серце та головний мозок – взаємопов’язані органи-мішені при судинних захворюваннях, тому в клінічній практиці зустрічається їх поєднане ураження. Вивчення кардіоцеребральної патології як комплексного порушення розпочалося з 1960-х років. ХХ століття, пізніше було сформовано особливий напрямок медицини – кардіоневрологія, яка займається цими станами. Кардіоцеребральний синдром (КЦС) широко поширений: більше 90% хворих на ІХС у віці 60-85 років мають церебральний атеросклероз та відповідні неврологічні симптоми.

Основний етіологічний фактор – ішемічна хвороба серця (ІХС), що виникає у 15-20% дорослого населення. При стабільній стенокардії спостерігається хронічний кардіоцеребральний синдром, інфаркт міокарда – гостре порушення мозкового кровообігу (ОНМК). Інші кардіоваскулярні причини захворювання: хронічна серцева недостатність (СН), артеріальна гіпертензія, бактеріальний ендокардит, кардіогенні синкопе. Розвитку КЦС сприяють фактори ризику:

• Стать та вік. Атеросклероз – типове захворювання старших вікових груп, яке найчастіше поводиться після 50-55 років. У групі ризику перебувають чоловіки, у яких найчастіше зустрічаються ураження магістральних артерій, причому виражені ознаки патології виникають у середньому на 10 років раніше, ніж у жінок.
• Дисліпідемія. Зниження рівня «хороших» ліпопротеїдів високої щільності (ЛПЗЩ) у 4 рази збільшує ризик розвитку когнітивної дисфункції у літніх пацієнтів із серцево-судинними патологіями. Підвищення числа “поганих” ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності збільшує ймовірність появи ІХС.
• Гіпертонія. Артеріальна гіпертензія сприяє більш ранньому розвитку та швидкому прогресуванню церебрального атеросклерозу, порушення кровообігу головного мозку, внаслідок чого швидко розвивається кардіоцеребральний синдром. Однак хронічна гіпотензія не менш небезпечна, оскільки вона асоційована з утворенням «німих» ішемічних змін у мозку.
• Порушення ритму. Фібриляція передсердь – одна з найчастіших аритмій у похилому віці, яка пов’язана із ризиком тромбоемболії церебральних судин. Близько 50% кардіоемболічних інсультів виникають внаслідок цього порушення ритму, причому у людей 80-90 років ризик захворювання зростає в 5 разів порівняно з 60-річними пацієнтами.
• Прийом нітратів. Нітрати призначаються як одна з основних груп препаратів при серцево-судинних хворобах, оскільки вони позитивно впливають на кровопостачання міокарда. Однак ліки сприяють шунтуванню крові із загальної сонної артерії в інтракраніальні вени, погіршують кровопостачання кори головного мозку та сприяють розвитку енцефалопатії.

Кардіоцеребральний синдром при гострій ішемії міокарда починається з подразнення кардіорецепторів наростаючою гіпоксією. При цьому виникає інтракардіальний рефлекс, у кров потрапляють продукти метаболізму, які ще більше погіршують роботу серця, викликають критичне зниження ударного та хвилинного об’єму кровообігу. Такі зміни у поєднанні з падінням артеріального тиску призводять до зниження церебрального кровотоку, спазмів судин, ішемії мозкової тканини.

Хронічний КЦС обумовлений тривалими розладами кровообігу в судинах мозку. Значним фактором ризику називають підвищення здатності згортання крові, яке обумовлено надмірним виробленням протромботичних і прозапальних цитокінів. Формування множинних тромбозів церебральних судин погіршує кровотік і викликає стоншення кортикального шару. Важливу роль відводять активації нейрогуморальних систем, аутоімунних реакцій.

Типовий прояв гострого кардіоцеребрального синдрому – ознаки ОНМК у пацієнтів із інфарктом міокарда. При некрозі серцевого м’яза порушення церебрального кровотоку представлені транзиторною ішемічною атакою, симптоми якої зникають протягом 24 годин, або ішемічним інсультом. З урахуванням локалізації та розмірів вогнища ураження у хворих спостерігаються паралічі, розлад сприйняття та відтворення мови, погіршення поверхневої чутливості.

Хронічна форма кардіоцеребрального синдрому представлена ​​клінічною картиною дисциркуляторної енцефалопатії. Виникають скарги на поступове зниження пам’яті та уваги, складності під час виконання професійних чи побутових завдань. Хворому складно зорієнтуватися у знайомій місцевості, знайти необхідний маршрут громадського транспорту, дістатися додому після прогулянки чи похід у магазин. Поступово приєднуються проблеми із самообслуговування, неохайність у питаннях гігієни.

Для кардіоцеребрального синдрому характерні напади запаморочення та потемніння в очах. Зрідка виникає раптова втрата свідомості зі втратою м’язового тонусу, через що людина різко осідає на підлогу. Порушення кровопостачання мозку загрожує появою аномальної електричної активності та судомних нападів. При прогресуванні хвороби найчастіше розвиваються тазові дисфункції – нетримання сечі, газів та калу.

При КЦС спостерігається хитка та нестійка хода, втрата рівноваги, випадкові падіння. У багатьох хворих виникає тремтіння та слабкість у кінцівках. Ситуація посилюється внаслідок чутливих порушень, які ускладнюють відчуття зчеплення ніг із підлогою та визначення пози тіла у просторі. Характерні психоемоційні розлади: безпричинна агресивність, дратівливість, сварки з близькими, або апатія, депресія, тривожність.

Коморбідні стани – найскладніша проблема у кардіології та неврології. Порушення функції головного мозку та патології серця мають взаємний обтяжуючий вплив, погіршують віддалений прогноз, різко знижують якість життя людини та її самостійність у побутових питаннях. При ураженні судин голови та шиї атеросклерозом у пацієнтів розвивається більш тяжка клінічна картина ІХС, зростає ризик життєзагрозливих кардіоваскулярних подій.

Статистичні дослідження показують, що наявність серцевої недостатності підвищує ризик розвитку ОНМК у 4 рази у чоловіків та у 3 рази у жінок. Поєднання СН із низькою фракцією викиду та фібриляції передсердь збільшує ризик гострого КЦС у 5,5 раза. При кардіоцеребральному синдромі ймовірність появи депресії в 5 разів вища, ніж у популяції, причому жінки страждають частіше за чоловіків. Близько 50% пацієнтів мають різні види неврозів.

Пацієнти з ознаками кардіоцеребрального синдрому найчастіше потрапляють на первинну консультацію до лікаря-неврологи, після чого направляються на додаткове обстеження до кардіолога. Збір скарг, з’ясування давності та черговості появи симптомів, вивчення медичної історії пацієнта відіграють найважливішу роль у постановці попереднього діагнозу. Щоб визначити поєднані патології кардіоваскулярної та нервової системи, призначаються такі методи дослідження:

• Ультразвукова діагностика. Ехокардіографія проводиться з метою оцінки скоротливості міокарда, вимірювання серцевого викиду, вивчення клапанного апарату та структури серцевих камер. УЗДГ брахіоцефальних судин використовують для діагностики церебрального атеросклерозу, визначення ступеня порушення кровотоку в інтракраніальних структурах.
• Електрокардіографія. ЕКГ показує зміну зубця Т (інверсія, згладженість, двофазність), зниження сегмента ST, поява зубця Q при інфаркті міокарда. За результатами електрокардіографії визначають екстрасистолію, фібриляцію передсердь, атріовентрикулярні блокади та інші аритмії, що сприяють розвитку кардіоцеребрального синдрому.
• МРТ мозку. Магнітно-резонансна томографія використовується вивчення структури кори великих півкуль, підкіркових ядер та інших відділів мозку. МРТ-знімки показують розширення периваскулярних просторів, удолі церебральної атрофії, зниження щільності нервової тканини (зливний лейкоареоз).
• Ангіографія. Церебральна ангіографія – найточніший метод дослідження структури мозкових судин, виявлення атеросклеротичних бляшок та тромбозу, оцінки кровообігу в нервовій тканині. Коронарографія проводиться для вивчення кровотоку у вінцевих артеріях серця, щоб визначити місце та ступінь звуження судини.
• Електрофізіологічні дослідження. Електроенцефалографія демонструє фокальні порушення як повільних хвиль тета- і дельта-ритму, зміна частоти основного ритму, патологічні реакцію зовнішні стимули. ЕФІ серця використовують для точного визначення виду аритмії, якщо ЕКГ та холтерівське моніторування недостатньо інформативні.

Консервативна терапія

Оскільки КЦС є поєднанням кількох патологій ЦНС і кардіоваскулярної системи, програма терапії підбирається індивідуально з урахуванням конкретних нозологічних форм. Специфічних ліків, здатних попередити чи зупинити розвиток синдрому, не існує. Суть лікування зводиться до максимально можливої ​​корекції функцій серця та судинної системи, щоб нормалізувати кровообіг у життєво важливих органах.

Фармакотерапія кардіоцеребрального синдрому включає антикоагулянти та антиагреганти, гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори. За показаннями використовують антиаритмічні ліки, серцеві глікозиди. При гострому тромбозі та тромбоемболії може знадобитися тромболітична терапія, яку призначають у перші години від появи симптомів. Для підтримки функціонування мозку проводять нейрометаболическую терапію.

Хірургічне лікування

При гострих порушеннях коронарного та церебрального кровотоку необхідна допомога судинних хірургів. Проводяться невідкладні заходи відновлення кровотоку в ураженому ділянці органу, щоб запобігти незворотні зміни тканин. При інфаркті міокарда виконується аортокоронарне шунтування, коронарна ангіопластика. При ішемічному інсульті (інфаркті мозку) показано інтервенційну тромбоекстракцію.

Реабілітація

Патології ЦНС при кардіоцеребральному синдромі часто мають незворотний характер, тому основні лікарські завдання – попередити погіршення стану та забезпечити пацієнту комфортне життя в ситуації, що склалася. Реабілітаційні програми включають когнітивні тренування, заняття з нейропсихологом та логопедом, масаж та вправи ЛФК. Якщо хворий потребує цілодобового догляду, потрібні послуги доглядальниці або проживання в пансіонаті.

Результат кардіоцеребрального синдрому залежить від багатьох факторів: ступеня когнітивної дисфункції, тяжкості захворювань серця, своєчасності початку лікування, наявності інфарктів та інсультів в анамнезі. Конкретні прогнози можна давати лише за результатами обстеження пацієнта та ретельного ознайомлення з його медичною історією. Оскільки КЦС переважно розвивається у літніх пацієнтів із коморбідною патологією, загальний прогноз сумнівний.

Профілактика полягає у попередженні та ранній діагностиці кардіоваскулярних хвороб. Для цього необхідно усунути фактори ризику серцевої патології, що модифікуються: нормалізувати вагу, дотримуватися здорового харчування з обмеженою кількістю солі та жирів, додати щоденну фізичну активність. Оскільки на початкових етапах патології серця протікають безсимптомно, людям віком понад 40 років рекомендують щорічний кардіологічний чек-ап здоров’я.