Карієс молочних зубів

Карієс молочних зубів – це руйнування емалі та дентину, спричинене дією карієсогенних факторів на тлі незрілості та низької мінералізації зубних тканин у дітей. Початкові стадії проявляються білими плямами на емалі, пізні – каріозною порожниною, заповненою некротизованим дентином. У міру прогресування карієсу з’являються скарги на біль, пов’язаний з хімічними та температурними подразниками. Для діагностики використовують візуальний огляд рентгенографії, люмінесцентне просвічування. Лікування проводиться неінвазивними (фторування, ICON, сріблення) та інвазивними методами (препарування зуба).

Карієс – найпоширеніше захворювання дитячої стоматології. У віці 1,5 років ураження хоча б одного молочного зуба виявляється у 10% дітей, до 5-річного віку частота патології досягає 70%. Різкий стрибок карієсу у 3-4-річних дітей пояснюють зміною смакових уподобань та розширенням кола продуктів, активним спілкуванням з однолітками, яке пов’язане з ризиком передачі карієсогенних бактерій. До того ж, з 3-річного віку малюки починають чистити зуби самостійно, тому гігієна ротової порожнини часто буває недостатньою.

Молочні зуби сильніше схильні до карієсу, ніж постійні, що пояснюється їх анатомо-фізіологічними особливостями. Для них характерна тонка емаль із низькою мінералізацією, широкі дентинні канальці, великий об’єм зубної порожнини. Розвитку хвороби сприяє незрілість імунної системи, схильність до швидкої генералізації будь-яких патологічних процесів. Інші фактори ризику раннього дитячого карієсу:

• Карієсогенна флора. Провідна роль формуванні хвороби відводиться бактерії Streptoccocus mutans, яка передається від батьків, старших братів і сестер при поцілунках, спільному прийомі їжі. Негативний вплив мають лактобактерії, які продукують молочну кислоту та сприяють прогресу каріозного процесу.
• Погана гігієна зубів. Багато батьків не бачать зв’язку між здоров’ям молочних та постійних зубів, тому не приділяють належної уваги догляду за ротовою порожниною в ранні роки життя дитини. Це сприяє надмірному відкладенню бактеріального нальоту та частинок їжі, що з часом викликає ураження емалі.
• Надлишок цукру в їжі. Газовані напої та солодощі містять велику кількість легкоферментованих вуглеводів, які необхідні для життєдіяльності патогенних бактерій. Цукор стає субстратом для вироблення органічних кислот, що викликають демінералізацію емалі.
• Дефіцит фтору. Мінерал незамінний для підвищення міцності емалі та її стійкості до дії карієсогенної флори. Він входить у хімічну реакцію з гидроксиапатитом, створюючи його стабільну форму – фторапатит. При нестачі цієї речовини зубні тканини стають м’якими та пористими, легко руйнуються під впливом кислот.
• Обтяжений антенатальний анамнез. Особливості внутрішньоутробного розвитку впливають на ступінь резистентності молочних зубів до карієсогенних факторів. У групі ризику знаходяться діти, народжені від матерів із цукровим діабетом та іншими хронічними захворюваннями. У недоношених немовлят хвороба зустрічається частіше через недостатню мінералізацію емалі.

Поразка тимчасових зубів відповідає стадійності їх прорізування. У дітей першого року життя хвороба виникає на різцях верхньої щелепи – «пляшковий карієс». Після дворічного віку до захворювання більш схильні моляри, причому руйнація відбувається в області ямок на жувальній поверхні і в пришийковій зоні. Ці ділянки мають найменшу мінералізацію і на них накопичується велика кількість зубних відкладень. Нижні різці найбільш стійкі до карієсу.

Залежно від ступеня ураження твердих тканин карієс буває поверхневим, середнім та глибоким. За клінічним перебігом виділяють гостру та хронічну форму захворювання, до окремої групи відносять вторинні (рецидивні) осередки після проведеного лікування. У дитячій стоматології використовують спеціальну класифікацію з локалізації ураження, згідно з якою виділяють 3 типи карієсу молочних зубів:

• I тип – проявляється одиничними осередками на верхньощелепних різцях чи тимчасових молярах.
• II тип – діагностується при одночасному пошкодженні піднебінної та вестибулярної поверхні верхньощелепних зубів.
• III тип – Визначається при множинному карієсі на більшості зубів ротової порожнини, у тому числі на нижньощелепних різцях.

Багато дітей не пред’являють жодних скарг, тому карієсу молочних зубів визначається лише під час огляду ротової порожнини. На початковій стадії з’являється невелика біла пляма на емалі. Якщо процес поширюється на глибше розташовані тканини, формується каріозна порожнина. Дефект набуває коричневого відтінку, в ньому можуть накопичуватися дрібні частинки їжі. При запущеному процесі з рота з’являється неприємний запах, мова обкладена сіруватим або жовтуватим нальотом.

При середньому та глибокому карієсі діти повідомляють про зубний біль. Конкретні скарги вдається визначити у віці 3-4 років і більше, тоді як діти ще не здатні правильно описати свої відчуття. Найчастіше дискомфорт з’являється під час їжі, коли дитина вживає надто солодку, кислу чи гарячу їжу. У молочних зубах є нерви, тому при запаленні пульпи можливі гострі болі, які потребують негайної допомоги.

Карієс молочних зубів відрізняється агресивною течією. За кілька місяців руйнується значна частина дентину, процес поширюється сусідні зубні одиниці. Зважаючи на недостатню увагу до здоров’я тимчасових зубів та нездатність малюків чітко визначити свої скарги, хвороба найчастіше діагностується на запущеній стадії. У важких випадках виникає пульпіт – запалення судинно-нервового пучка, яке може переходити на періодонт.

Передчасна втрата молочних зубів має віддалені наслідки здоров’я порожнини рота. У дитини порушується прорізування постійних зубних одиниць, є ризик пошкодження зачатків при глибокому каріозному руйнуванні тканин. Дефекти зубного ряду викликають проблеми з жуванням та розвитком мови. Якщо зуб відсутній на видимій ділянці щелепи, дитина соромиться свого дефекту, піддається глузуванням однолітків, що негативно позначається на його самооцінці.

Плями на емалі та інші дефекти молочних зубів – привід звернутися до дитячого стоматолога. Початкові етапи карієсу діагностуються під час візуального огляду зубного ряду. Для уточнення діагнозу застосовується спеціальне фарбування (карієс-детектори), які чітко визначають межі ураження емалі. За показаннями проводиться розширене обстеження із застосуванням інструментальних методів, таких як:

• Рентгенографія зубів. Рентгенологічні знімки інформативні виявлення всіх типів каріозних порожнин, зокрема прихованих на контактних поверхнях зубів чи важкодоступних відділах щелепи. За наслідками дослідження визначають глибину каріозного ураження, підбирають необхідний обсяг лікування.
• Люмінесцентна діагностика Швидкий та безпечний спосіб обстеження, під час якого зуби просвічують ультрафіолетовим випромінюванням. Здорова емаль і дентин дають рівне блакитне світло, в осередках демінералізації інтенсивність свічення підвищується. Якщо використовується метод трансілюмінації, уражені тканини мають коричневий відтінок.

Диференційна діагностика

При постановці діагнозу виключають некаріозні ураження молочних зубів: гіпоплазію та гіперплазію твердих тканин, токсичний вплив медикаментів (тетрациклінові зуби). У жителів ендемічних осередків диференціальна діагностика проводиться з флюорозом – ураженням емалі внаслідок надлишку фтору у питній воді. За наявності каріозної порожнини необхідно диференціювати середній та глибокий карієс для правильного вибору терапевтичної тактики.

Неінвазивні методи

При наданні стоматологічної допомоги застосовують пацієнт-орієнтований підхід, який максимально відповідає інтересам дитини, не потребує тривалих та хворобливих маніпуляцій. При карієсі молочних зубів важливо зупинити руйнування тканин. Ідеальна реставрація форми та естетики уражених зубних одиниць менш значуща, оскільки через кілька років вони змінюються незмінними.

У сучасній дитячій стоматології віддають перевагу неінвазивним методам, щоб уникнути препарування каріозної порожнини і знизити ризик розвитку стоматофобії у маленького пацієнта. Такий принцип виправданий на початкових стадіях, коли патологічний процес вражає емаль, поширюється не більше поверхневих шарів зубного дентину. Основні напрямки лікування:

• Фторування. Ремінералізуюча терапія фторвмісними препаратами – найпоширеніший метод, який має велику доказову базу. У дітей віком до 6 років використовуються фторидні лаки для покриття емалі, у старшому віці дозволені спеціальні гелі та розчини. Для ефективної терапії потрібно курс лікування з 3-5 процедур.
• Інфільтрація ICON. Уражена карієсом емаль обробляється спеціальним полімером, який заходить у пори та запечатує їх, перешкоджаючи проникненню бактерій та кислот. ICON зупиняє процес демінералізації, дозволяє зберегти зуб до зміни прикусу.
• Срібло. Обробка каріозних плям розчином нітрату срібла проводиться для запечатування емалі та профілактики прогресування хвороби. Срібло ефективне тільки на початкових стадіях карієсу. Методика має важливий недолік – забарвлює зуби у чорний колір, тому в сучасній стоматології вона застосовується вкрай рідко.

Традиційні інвазивні методи

При глибокому каріозному процесі потрібно препарування порожнини та видалення уражених зубних тканин. По можливості, у дитячій практиці застосовуються мінімально інвазивні процедури: атравматична реставраційна терапія (ART), методика хіміко-механічного препарування. Якщо таке лікування протипоказане, виконують класичне препарування за допомогою бормашини. Для знеболювання застосовують місцеву анестезію, седацію, наркоз.

Другий етап лікування – відновлення зубної коронки пломбувальними матеріалами. Для дітей застосовують композитні пломби, які відповідають усім стоматологічним вимогам: вони безпечні, гіпоалергенні, мають достатню міцність та прийнятну вартість. При ускладненому карієсі, препаруванні великої порожнини та екстирпації пульпи доцільною є реставрація молочного зуба спеціальною дитячою коронкою.

Найкращі результати досягаються при поверхневому карієсі, коли процес вдається зупинити ремінералізацією без неприємних для маленького пацієнта маніпуляцій. При середньому та глибокому ураженні необхідний великий обсяг стоматологічних процедур. Однак віддалений прогноз є сприятливим, за винятком множинного глибокого карієсу, який супроводжується ураженням зачатків постійних зубів.

Щоб знизити ризик руйнування емалі, обмежують вживання солодощів, особливо газування, льодяників, жувальних ірисок. Чищення зубів проводиться щонайменше двічі на день, для дітей дошкільного віку – у присутності батьків. Оскільки нові осередки карієсу виникають швидко, частота оглядів у стоматолога – 1 раз на 3-6 місяців. Під час візиту проводиться візуальна діагностика ротової порожнини, за свідченнями виконується професійна гігієна зубів.