Каротидна хемодектома

Каротидна хемодектома – пухлина з тканини каротидного гломусу, що знаходиться в області біфуркації сонної артерії. Найчастіше протікає доброякісно, ​​рідше спостерігаються інфільтративне зростання та метастазування. Характерна мізерна клінічна симптоматика, єдиним проявом каротидної хемодектоми може бути наявність пухлиноподібної освіти в ділянці шиї. Можливі неприємні відчуття при ковтанні та поворотах голови, запаморочення, головний біль, зміна голосу та короткочасні непритомні стани при натисканні на пухлину. Діагноз встановлюється на підставі скарг, даних огляду, результатів УЗД, КТ, МРТ та інших досліджень. Лікування оперативне.

Каротидна хемодектома – новоутворення, що походить з нейроендокринних клітин, що локалізується на бічній поверхні шиї, в ділянці загальної сонної артерії. Належить до групи пухлин АПУД-системи. Діагностується рідко. Ознаки малігнізації, за різними даними, виявляються у 6-25% випадків. Зазначається відсутність кореляції між морфологічною структурою клітин каротидної хемодектоми та її клінічними проявами. Можливий сприятливий перебіг за наявності гістологічних ознак злоякісності. Як основний критерій малигнізації розглядають особливості симптоматики (швидке зростання, рецидивування та метастазування).

Причини розвитку каротидної хемодектоми невідомі. Патологія може виникати у будь-якому віці, проте найчастіше вражає пацієнтів 20-60 років. Переважають хворі на жіночу стать. Зазвичай пухлина виявляється з одного боку, рідше буває двосторонньою. Захворювання може виявлятись у близьких родичів. Для доброякісних каротидних хемодект характерно повільне прогресування, описані випадки, коли подібні пухлини існували протягом 30 і більше років. При зловмисності прогноз невизначений – одні пацієнти живуть роками і навіть десятиліттями, інші гинуть за кілька років від багатьох метастазів. Лікування здійснюють фахівці в галузі онкології, судинної хірургії та нейрохірургії.

Патологічна анатомія каротидної хемодектоми

Каротидна хемодектома є рихле і м’яке, рідше щільне кругле або овальне пухлиноподібне утворення розміром від 0,5 до 5 і більше сантиметрів. Походить з каротидної залози (сонного гломусу) – параганглія, клітини якого беруть участь у регуляції кров’яного тиску та вуглеводного обміну. Розташовується в галузі біфуркації сонної артерії. Розрізняють чотири варіанти взаємин між сонною артерією та каротидною хемодектомою: пухлина локалізується між внутрішньою та зовнішньою гілками сонної артерії; оточує внутрішню гілку сонної артерії; оточує зовнішню гілку сонної артерії; охоплює зону біфуркації та обидві гілки сонної артерії.

Каротидна хемодектома часто “розсуває” гілки сонної артерії, збільшуючи кут біфуркації. Спостерігається інфільтрація адвентиції прилеглої частини судини, що ускладнює оперативне відділення пухлини та суттєво підвищує ризик хірургічного втручання. Каротидна хемодектома щільно прилягає до під’язикового, язикоглоточного і блукаючого нерва, проте проростання параневрію відсутнє. Пухлини великого розміру поширюються в щелепний простір. Гігантські новоутворення можуть підніматися вщент черепа і спускатися в середостіння.

Злоякісні каротидні хемодектоми вростають у м’язову тканину стінки сонної артерії. Згодом судина втрачає еластичність і перетворюється на жорстку трубку. Можливе проростання прилеглих анатомічних структур, метастазування в кістки, регіонарні лімфатичні вузли та віддалені органи. При прогресуванні процесу утворюється конгломерат, що включає прилеглі нерви, внутрішню яремну вену, горлянку і грудино-ключично-соскоподібний м’яз. Колір доброякісних каротидних хемодект на розрізі рожево-коричневий, злоякісних – з сіруватим відтінком. У процесі мікроскопічного дослідження виявляються великі округлі чи полігональні клітини. Клітини з’єднуються в клубочки, що лежать у стромі. При малігнізації виявляється клітинна атипія.

У трьох із чотирьох пацієнтів хвороба роками протікає безсимптомно чи малосимптомно. Приводом для звернення до онколога стає виявлення пухлиноподібної освіти на бічній поверхні шиї або збільшення розміру пухлини, що давно існує. Рідше хворі з каротидною хемодектомою пред’являють скарги на неприємні відчуття при ковтанні або поворотах голови, болючість при натисканні, болі, що іррадіюють у голову, обличчя та вухо. Можуть спостерігатися головні болі та запаморочення, зумовлені зменшенням просвіту сонної артерії. При зростанні каротидної хемодектоми виникають прогресуючі неврологічні порушення через здавлення довколишніх нервів.

У деяких пацієнтів в анамнезі виявляються падіння артеріального тиску та короткочасні непритомні стани при натисканні на пухлину. Можливі осиплість голосу, раптові напади слабкості, урідження ЧСС та лабільність артеріального тиску. Іноді у хворих з каротидною хемодектомою розвиваються психічні розлади на кшталт онкофобії. При пальпації визначається м’яке або щільне пухлиноподібне утворення, зазвичай розташоване вище кута нижньої щелепи. Верхній полюс вузла може не промацувати. Через тісний зв’язок із сонною артерією може виникати відчуття пульсації пухлини.

Діагноз встановлюється на підставі анамнезу, скарг, даних зовнішнього огляду та результатів інструментальних досліджень. Хворих з підозрою на каротидну хемодектому направляють на ультразвукове дуплексне сканування судин, що дозволяє оцінити структуру, розмір та ступінь васкуляризації новоутворення, а також визначити особливості розташування пухлини по відношенню до біфуркації та гілок сонної артерії. Мультиспіральна КТ інформативна щодо взаємовідносин між каротидною хемодектомою і сусідніми анатомічними структурами, може використовуватися щодо диференціальної діагностики з деякими іншими захворюваннями.

МРТ з контрастуванням дозволяє отримати інформацію про розташування та структуру каротидної хемодектоми, її зв’язок з прилеглими органами та стан регіонарних лімфатичних вузлів. На заключному етапі призначають селективну каротидну ангіографію визначення особливостей кровопостачання новоутворення. При необхідності ця процедура також може використовуватися з лікувальною метою – для емболізації судин, що живлять каротидну хемодектому. Остаточний діагноз виставляють з урахуванням результатів цитологічного дослідження зразка тканин, отриманого у процесі пункційної біопсії.

Диференціальну діагностику каротидної хемодектоми здійснюють з новоутвореннями щитовидної залози, слинних залоз, нервів, фасцій, м’язів і підшкірної жирової клітковини, з аневризмою сонної артерії, з неспецифічним лімфаденітом при хронічних захворюваннях порожнини рота і ЛОР. абосі, а також із метастатичним ураженням лімфатичних вузлів шиї.

Лікувальну тактику визначають залежно від особливостей клінічного перебігу хвороби. За відсутності швидкого зростання та ознак злоякісності хірургічне втручання не показано навіть за наявності значного косметичного дефекту, оскільки через тісний зв’язок каротидної хемодектоми з великими судинами будь-яка операція пов’язана з високим ризиком для пацієнта. При компресії органів шиї та хронічних порушеннях мозкового кровообігу, обумовлених тиском на артерії та зміною положення гілок сонної артерії, виконують видалення новоутворення. Судини зберігають, акуратно виділяючи їх із пухлинної маси.

У разі, коли виділення судини утруднене, роблять перев’язку зовнішньої сонної артерії. При тісній спаяності доброякісної каротидної хемодектоми з сонною артерією можливе часткове вилущування пухлини зі збереженням частини капсули, що прилягає до судин. При злоякісному процесі здійснюють видалення пухлини, резекцію біфуркації та гілок сонної артерії та заміщення уражених судин трансплантатом. При доброякісних новоутвореннях довколишні нерви зазвичай вдається зберегти. При злоякісних каротидних хемодектомах нерви січуть разом із зміненими тканинами.

Щоб мати можливість контролювати кровопостачання мозку, хірургічні втручання зазвичай виконують під місцевою анестезією. При великих новоутворення використовують інтубаційний наркоз. Враховуючи ризик розвитку масивної кровотечі, операції проводять після підготовки достатньої кількості крові, кровозамінників та протишокових препаратів. Радіотерапія та хіміотерапія при лікуванні каротидним хемодектом не використовуються через неефективність.

Прогноз при доброякісних новоутвореннях залежить від поширеності пухлини, її зв’язку з прилеглими анатомічними структурами та інших факторів. Злоякісні каротидні хемодектоми розглядаються як прогностично несприятливі. Тривалість життя визначається ступенем агресивності місцевого зростання новоутворення та швидкістю появи віддалених метастазів. Летальний результат може настати протягом кількох років чи десятиліть після встановлення діагнозу.