Карциноїд яєчника

Карциноїд яєчника – це пухлина жіночих гонад, схильна до продукування гормонів та гормоноподібних речовин. Саме їх синтезом обумовлені різні синдроми (частіше карциноїдний), які нерідко є єдиними зовнішніми проявами хвороби. Діагноз встановлюється на підставі даних анамнезу, результатів променевих методів візуалізації, лабораторних досліджень (морфологічного, імуногістохімічного, аналізів крові та сечі на маркери). Основний метод лікування карциноїду хірургічний. Залежно від типу новоутворення його гормональної активності може застосовуватися фармакотерапія.

Карциноїд яєчника – доброякісна або злоякісна оваріальна неоплазія, що відноситься до нейроендокринних пухлин (НЕО). Захворювання реєструється у пацієнток 14-80 років, найчастіше зустрічається у віці пери- та постменопаузи. Первинний карциноїд яєчника – рідкісне, зазвичай одностороннє утворення, що становить до 1,7% у структурі ендокринних пухлин. Серед усіх новоутворень гонад частка карциноїду становить менше ніж 0,1%. Яєчникова локалізація найпоширеніша серед НЕО жіночих статевих органів.

Етіологія карциноїду яєчника поки що не з’ясована. Більшість пацієнток не вдається виявити загальні причини, що призводять до розвитку неоплазії. Встановлено зв’язок окремих випадків карциноїду з генетичними факторами – мутаціями, що передалися у спадок або виникли вперше. До факторів ризику належать:

• Множинна ендокринна неоплазія (МЕН). Оваріальний карциноїд виникає при синдромі МЕН-1 (першого типу), пов’язаному з мутацією гена-супресора MEN1. Синдром характеризується виникненням НЕО околощитовидних залоз, травного тракту, аденогіпофіза. До групи ризику належать жінки із встановленим МЕН-1, їхні доньки, матері, рідні сестри.
• Ізольований карциноїд яєчника у родичок. На думку ряду авторів, існує нерізко виражений зв’язок виникнення оваріального карциноїду з наявністю аналогічного новоутворення у найближчих кровних родичок. Мутація, відповідальна за пухлинне зростання, невідома, як і ознака її наслідування.

Оваріальні НЕО є новоутворення з різних тканин тератоми яєчника (дермоїдної кісти). Їхні розміри варіюються від мікроскопічних до 15-20 см. Механізм розвитку карциноїдів невідомий. Загальна риса, що поєднує ці пухлини – здатність до синтезу біологічно активних сполук, надлишок яких у крові призводить до розвитку певної симптоматики з боку різних органів та систем.

В даний час відомо більше 30 сполук, що продукуються різними видами НЕО (серед них серотонін, тахікініни, гістамін). Функціональна активність (вироблення гормонів, гормоноподібних речовин) неоплазії може суттєво відрізнятись у кожному конкретному випадку. Від походження карциноїду залежить клінічна картина захворювання, прогноз лікування, результат.

За ступенем злоякісності виділяють 3 класи карциноїду: І, ІІ клас – щодо доброякісні високодиференційовані пухлини, ІІІ – злоякісні, що мають низьке диференціювання. За мікроскопічною будовою, особливостями секреції розрізняють такі типи карциноїду яєчника:

• Інсулярний. Найпоширеніший вид карциноїду. Неоплазія розвивається з епітелію органів дихання, травного тракту у складі зрілих оваріальних тератом. Має сприятливий прогноз, у третині випадків супроводжується карциноїдним синдромом (при пухлинах розміром понад 7 см відзначається у 66% пацієнток).
• Трабекулярний. Високодиференційована оваріальна НЕО, що рідко супроводжується карциноїдним синдромом. Перебіг хвороби, як правило, носить доброякісний характер із сприятливим прогнозом (метастазування є великою рідкістю).
• Струмальний (Оваріальна тока, яєчниковий зоб). Неоплазія містить включення тканини щитовидної залози, має специфічну симптоматику, зумовлену підвищеним синтезом тиреоїдних гормонів. Відрізняється щодо сприятливим прогнозом (особливо ранніх стадіях), малигнизируется в 10-20% випадків.
• Муцинозний. Рідкісний вид карциноїду яєчника (1,5% у структурі НЕО жіночої репродуктивної сфери). Його клітини містять муцин та нейроендокринні гранули. Ця пухлина більш агресивна, ніж перераховані вище, відрізняється схильністю до лімфогенного, гематогенного метастазування.
• Змішаний тип. Змішані карциноїди складаються з двох і більше компонентів (зазвичай аденокарциноми та плоскоклітинного раку). До них відносять дрібноклітинну карциному легеневого типу, недрібноклітинну нейроендокринну карциному. Їх відрізняє високий рівень злоякісності, агресивність, поганий прогноз (часто незалежно від стадії захворювання).

Оваріальний карциноїд не має специфічної симптоматики, протягом 10-15 років може існувати безсимптомно, його зовнішні прояви найчастіше схожі на симптоми інших захворювань. Нерідко хвороба дебютує задовго до виявлення пухлини рядом ознак різних асоційованих із пухлиною синдромів (ендокринних, ревматологічних, загальних паранеопластичних симптомів). Поштовхом до маніфестації часто є клімакс.

Найчастіше реєструється карциноїдний синдром. Його прояви – діарея, «припливи» (епізоди інтенсивного почервоніння обличчя, верхньої частини тіла з відчуттям жару, слабкості), виникнення телеангіектазій в області обличчя, ціаноз кінцівок. Іноді спостерігається синдром Мейгса (збільшення живота рахунок асциту, гидроторакс, що супроводжується задишкою, утрудненням дихання). Активно функціонуючий яєчниковий зоб призводить до синдрому тиреотоксикозу.

Для злоякісних форм спочатку характерні загальні прояви паранеопластичного синдрому – підвищення температури тіла, нічна пітливість, схуднення. Іноді відзначаються симптоми ревматологічних патологій (склеродермії, червоного вовчака, дерматоміозиту). У міру зростання пухлини будь-якого ступеня злоякісності розвиваються порушення менструації (альгодисменорея, менометрорагія), епігастральний дискомфорт, невизначені тазові болі.

Діагностика карциноїду яєчника утруднена через тривалу безсимптомну течію, відсутність патогномонічних симптомів, різноманіття ознак, що «маскуються» під захворювання, що не мають явного зв’язку з патологією гонад. У сучасній онкогінекології застосовуються такі обов’язкові методи:

• Клінічний огляд. Карциноїд можна запідозрити на підставі скарг, відомостей про наявність захворювання у найближчих родичок. Загальний огляд дозволяє виявити симптоми тиреотоксикозу, асциту. Гінекологічне дослідження виявляє наявність об’ємної освіти.
• Інструментальне дослідження. За допомогою УЗД яєчників можна визначити навіть дрібні новоутворення жіночих гонад, припустити їх характер. Для уточнення діагнозу використовують КТ, МРТ органів малого тазу.
• Аналізи сечі та крові. Призначають із метою біохімічної ідентифікації пухлини. Виконують дослідження рівня маркерів у сироватці або плазмі (хромограніну A, нейронспецифічної єнолази, соматостатину), визначають концентрацію серотоніну, метанефринів у добовій сечі.
• Пункція дугласового простору. Кульдоцентез із забором вмісту прямокишково-маткового поглиблення, цитологічним дослідженням біоптату є єдиним методом верифікації діагнозу на доопераційному етапі. Його основна цінність – можливість відрізнити доброякісну неоплазію від малігнізованої.

Остаточний діагноз виставляють поле операції, за результатами гістологічного та імуногістохімічного дослідження новоутворення. Карциноїд яєчників диференціюють з:

Лікування НЕО яєчників проводиться під керівництвом онкогінеколога із залученням у разі потреби ендокринолога, ендокринного хірурга, радіолога. Основним методом є операція, у деяких випадках до або після оперативного втручання проводять хіміотерапію. За потреби призначають фармакотерапію синдромів.

Консервативна терапія

Карциноїд яєчника – рідкісна пухлина, діагностувати її навчилися відносно недавно, тому єдині протоколи лікування поки що не розроблені. Консервативна терапія спрямована на усунення залишків пухлинної тканини, метастазів, полегшення загального стану хворих та включає:

• Поліхіміотерапію. Пацієнткам із злоякісним перебігом оваріальних НЕО показано ад’ювантну хіміотерапію (этопозид у поєднанні з препаратами платини, протипухлинними антибіотиками, циклофосфамідом). За наявності випоту в черевну та плевральну порожнини хіміотерапію проводять до операції.
• Радіодобалізацію. Це метод променевої (радіонуклідної) терапії, показаний при злоякісному тоці яєчника. Препарат радіоактивного йоду приймають внутрішньо. Застосування радіойодтерапії дозволяє зберегти непоражений яєчник, але вимагає попередньої тиреоїдектомії.
• Симптоматичне лікування. Призначається підвищення якості життя, запобігання ускладнень при синдромах, супутніх різним видам НЕО. У лікуванні карциноїдного синдрому застосовують синтетичні аналоги соматостатину. Для тимчасового усунення симптомів тиреотоксикозу використовують тиреостатичні препарати.

Хірургічне лікування

Різні види карциноїда яєчника значно відрізняються морфологічною будовою, течією, ступенем злоякісності. Обсяг та тип операції вибирається індивідуально та залежить від особливостей пухлини, віку пацієнтки. До основних видів хірургічних операцій при НЕО яєчників належать:

• Органозбережна. Втручання включає видалення ураженого яєчника та резекцію великого сальника. Рекомендується при односторонніх карциноїдах яєчника з доброякісним перебігом у молодих пацієнток, які бажають зберегти менструальну та дітородну функцію. Для виключення карциноми під час операції проводять гістологічне дослідження пухлини.
• Повна циторедуктивна. У ході операції видаляють матку, обидва яєчники, великий сальник. Лікування призначають пацієнткам у пери- та постменопаузі при карциноїдах будь-якого класу злоякісності, жінкам у репродуктивному віці – при карциноїдному раку яєчника. При дрібно- та великоклітинній карциномі додатково виконують тотальну тазову лімфаденектомію.

П’ятирічне виживання пацієнток з усіма формами карциноїду яєчника в середньому становить 67-82%. На момент діагностики пухлини у 13% пацієнток є метастази. Результат залежить від гістологічного типу, ступеня поширеності та диференціювання новоутворення. Первинної профілактики захворювання немає. Для раннього виявлення пухлини пацієнткам групи ризику необхідне комплексне обстеження раз на 3-5 років.