Катаральний гастрит

Катаральний гастрит – гостре запалення слизової оболонки шлунка, викликане одноразовим впливом різних пошкоджуючих факторів (бактеріальних, аліментарних, вірусних, хімічних, температурних). Може захоплювати частину слизової або всю її дифузно. Починається раптово, проявляється нудотою, блюванням, болями в епігастральній ділянці, диспепсичними явищами, підвищенням температури. Для встановлення діагнозу потрібно проведення ендоскопії, внутрішньошлункової рН-метрії, гастрографії з контрастуванням, клінічних аналізів крові. Лікування включає дієтотерапію, антациди та антисекреторні засоби, гастропротектори та симптоматичні препарати.

Катаральний гастрит – дистрофічно-запальне ураження слизової оболонки шлунка, що виникає при впливі на неї агресивних факторів. У США із клінікою катарального гастриту до терапевта щорічно звертається близько 2 млн. осіб. У Росії бодай один епізод катарального гастриту переніс кожен другий мешканець. Серед усіх захворювань у сфері гастроентерології катаральний гастрит – патологія, що найчастіше зустрічається. Початок катарального гастриту зазвичай раптовий, найчастіше на тлі похибок харчування, подальший перебіг може бути досить важким. Підступність катарального гастриту полягає в тому, що навіть поверхневе ураження слизової оболонки може призводити до утворення виразок та ерозій, шлункових кровотеч.

Причинами катарального гастриту можуть бути різноманітні агресивні чинники: бактерії, віруси, порушення харчування, лікарські засоби, хімічні та термічні впливи. Найчастіше розвиток катарального гастриту провокують аліментарні фактори – переїдання, вживання дуже гарячої, холодної, гострої або екстрактивної їжі, продуктів, що важко перетравлюються, газованих напоїв. Сприяють виникненню катарального гастриту та інфекційні збудники, отруєння бактеріальними токсинами.

З інфекційних агентів катаральний гастрит можуть викликати H.pylori, H.heilmanii, стафілококи, стрептококи, клостридії та кишкова паличка. Харчові токсикоінфекції, зловживання алкоголем призводять до ослаблення місцевого імунітету та активації флори (найчастіше хелікобактерної), внаслідок чого в антральному відділі шлунка починається бурхливе розмноження бактерій, які потім колонізують та інші відділи.

До розвитку запалення сприяє прийом деяких медикаментів: нестероїдних протизапальних засобів, антибіотиків, стероїдних гормонів, наркотичних анальгетиків. До факторів ризику відносять вплив радіації, харчову алергію, травматизацію слизової оболонки шлунка, гіпоксію тканин шлунка та закид жовчі через пілорус.

Якщо катаральний гастрит спричинений аліментарними причинами, симптоматика проявляється через кілька годин після похибки у харчуванні (зазвичай протягом перших 12 годин). З’являється загальне нездужання, почуття розпирання та тяжкості в епігастрії, підвищене слиновиділення, нудота та гіркий присмак у роті. Апетит значно знижується, пацієнти відмовляються від їжі. Можливий розвиток спазматичних болів у ділянці шлунка, що супроводжуються посиленням нудоти, запамороченням, загальною слабкістю. Через деякий час з’являється блювання їжею, з’їденою кілька годин тому. У блювотних масах виявляють слиз та домішка жовчі. Блювотні позиви супроводжуються вираженою слабкістю, збліднення шкірних покривів, артеріальною гіпотонією та тахікардією, тремтінням кінцівок. На висоті нападу часто розвивається діарея.

При огляді привертає увагу обкладеність язика білим або брудно-жовтим нальотом, сухість у роті або підвищене слиновиділення, неприємний запах з рота. Живіт здутий, болісний в епігастральній ділянці. У перші години захворювання кислотність шлункового соку підвищується, проте потім на тлі спазму воротаря розвивається атонія шлунка, пригнічується діяльність фундальних залоз, кислотність прогресивно знижується.

Якщо катаральний гастрит виникає через харчову токсикоінфекцію, клініка подібна до аліментарного гастриту, проте характеризується виснажливим блюванням і діареєю, гіпертермією. Внаслідок тривалого рясного блювання розвиваються виражені електролітні порушення, які можуть призводити до судом в литкових м’язах. В іншому клініка аліментарного та токсико-інфекційного гастриту подібна. За відсутності належного лікування симптоми катарального гастриту прогресують, він трансформується спочатку на ерозивний, а потім у флегмонозний гастрит.

Зазвичай діагностика катарального гастриту не є труднощами для гастроентеролога: факт похибки в дієті, прийом медикаментів або продуктів, що сприяють алергії, в анамнезі, що поєднуються з характерною клінікою, зазвичай дозволяють припустити цю патологію. Для підтвердження діагнозу потрібно проведення клінічного та біохімічного аналізу крові, дослідження калу на приховану кров, бактеріологічного та токсикологічного дослідження блювотних мас.

Консультація лікаря-ендоскопіста потрібна для здійснення ЕГДС – при катаральному гастриті візуалізується набрякова гіперемована слизова оболонка, поверхневі виразки та крововиливи в підслизовий шар, слизова оболонка вразлива, кровоточить. В обов’язковому порядку проводиться ендоскопічна біопсія тканин не менше ніж із п’яти зон шлунка, дослідження шлункового соку.

Рентгенографія шлунка з подвійним контрастуванням та МСКТ органів черевної порожнини дозволяють виявити характерні ознаки катарального гастриту: потовщення та вузлувати складок слизової оболонки, збільшення площі шлункових полів через набряк, ерозію на великій кривизні шлунка. Електрогастрографія (ЕГГ) дає можливість виявити порушення моторно-евакуаторної функції шлунка, гастроезофагеальний рефлюкс. Антродуоденальна манометрія спрямована визначення дуоденогастрального рефлюксу. Внутрішньошлункова pH-метрія використовується для оцінки функціонального стану шлунка.

Катаральний гастрит слід диференціювати з іншими формами гострого гастриту (флегмонозною, ерозивною), гострим панкреатитом та холециститом, сальмонельозами, виразковою хворобою шлунка, виразковою хворобою 12п. кишки, інфарктом міокарда.

Тяжкий перебіг катарального гастриту може вимагати госпіталізації пацієнта у відділення гастроентерології. Для успішного лікування необхідно виключити етіологічний фактор, який спричинив розвиток захворювання. Дієтотерапія включає лікувальне голодування протягом доби, потім призначається щадне харчування (тільки протерті напіврідкі страви, приготовані на пару). Дотримання спеціальної дієти має тривати щонайменше 7-10 днів.

При виявленні підвищеної кислотності шлункового соку вводяться інгібітори протонної помпи, блокатори Н2-гістамінових рецепторів, антациди та гастропротектори. Якщо під час бактеріологічних досліджень виявляється специфічна флора, призначається антибактеріальна, противірусна чи протигрибкова терапія. Також обов’язково використовуються симптоматичні засоби: анальгетики, спазмолітики, прокінетики. Може знадобитися проведення інфузійної терапії для заповнення рідини та відновлення електролітного балансу.

Прогноз катарального гастриту сприятливий – своєчасне звернення до клініки та початок лікування призводять до повного одужання. Профілактика катарального гастриту полягає у дотриманні правил здорового харчування, відмові від алкоголю та куріння, раціональному прийомі медикаментів, лікуванні фонової патології. Вторинна профілактика – це своєчасне лікування катарального гастриту для запобігання його переходу в ерозивний чи флегмонозний, попередження хірургічних ускладнень (перфорації шлунка).