Катаральний проктит

Катаральний проктит – це гостре запалення прямої кишки, що виникає ізольовано чи є ускладненням інших захворювань шлунково-кишкового тракту. Проявляється печінням, різною інтенсивністю болями у прямій кишці з іррадіацією в промежину та поперек. Хворі скаржаться на хибні позиви до дефекації; збільшується температура тіла, з’являються симптоми загальної інтоксикації. Патологія діагностується за допомогою пальцевого ректального дослідження, аноскопії, ректороманоскопії, колоноскопії, копрограми та посіву калу. Лікування консервативне, хірургічне втручання показане лише за ускладнень.

Катаральний проктит – це гостре запалення слизової оболонки прямої кишки, яке супроводжується болями, гіпертермією та погіршенням загального стану. Поширеність патології у популяції простежити важко, оскільки у часто хворі своєчасно не звертаються по допомогу. Крім того, катаральний проктит часто супроводжує основне захворювання шлунково-кишкового тракту та фіксується як його ускладнення. Патологія найпоширеніша у країнах і серед груп населення, у яких частіше зустрічаються захворювання товстого кишечника чи існують певні похибки у харчуванні, які ведуть виникненню запорів і запалень товстої кишки. Представники обох статей хворіють приблизно однаково, іноді катаральний проктит виявляють навіть у дітей.

Катаральний проктит є поліетиологічним захворюванням, що часто розвивається при різних кишкових інфекціях, наприклад, дизентерії, кампілобактеріозі. Також симптоми патології спостерігаються при хламідіозі, цитомегаловірусі, герпетичній інфекції. На кшталт катарального проктиту можуть протікати деякі венеричні захворювання – сифіліс, гонорея. Крім того, патологія ускладнює перебіг туберкульозу, паразитарної інфекції.

Часто катаральний проктит виникає через пошкодження прямої кишки. Причиною травм є оперативні втручання, ушкодження твердими каловими масами при запорах або стороннім тілом прямої кишки. Важливі причини – нераціональне харчування та алкоголізм. Також катаральний проктит може розвинутись як ускладнення інших захворювань шлунково-кишкового тракту (гепатиту, гастриту, панкреатиту, коліту). Хворобу часто пов’язують із порушенням кровообігу. Це може бути застій крові у гемороїдальних венах при варикозі та венозній недостатності у нижніх кінцівках, загальні порушення кровотоку при серцевій недостатності.

Катаральний проктит – один із проявів гострої чи хронічної променевої хвороби, часте ускладнення променевої терапії (променевий проктит). Деякі медичні препарати можуть викликати запалення у прямій кишці. І нарешті, катаральний проктит може виникати при різних аутоімунних захворюваннях. Це досить поширене прояв хвороби Крона, неспецифічного виразкового коліту. Провокуючими факторами є переохолодження, часті інфекційні захворювання, запори, запальні процеси в сусідніх органах, травми.

При гострому катаральному проктит слизова оболонка прямої кишки запалена, на поверхні можуть з’явитися точкові крововиливи. У сучасній проктології виділяють три форми захворювання: просту катаральну, катарально-гнійну та катарально-геморагічну. Катаральна форма характеризується вираженим набряком тканини, гіперемією, болем; нальотів на слизовій та кровотеч немає. При гнійній формі слизова оболонка покрита фібринозним або гнійним нальотом. При геморагічній поверхні видно великі геморагії, сліди кровотеч. Усі три форми супроводжуються рясним виділенням слизу.

Першим проявом захворювання є больовий синдром. Біль спочатку концентрується в області прямої кишки і стає сильнішим при дефекації. Потім вона переходить на промежину, статеві губи або мошонку. У частини пацієнтів біль віддає у спину. Також характерні часті позиви до дефекації, після яких замість калу виділяється лише слиз, іноді з гноєм та кров’ю. Характер виділень залежить від форми катарального проктиту.

Досить швидко підвищується температура до субфебрильних чи фебрильних цифр. На тлі лихоманки з’являються симптоми загальної інтоксикації: головний біль, слабкість, швидка стомлюваність, втрата апетиту, іноді нудота. Також спостерігаються запори, які періодично змінюються проносом. Можуть виникнути кровотечі. Гострий катаральний проктит розвивається швидко протягом кількох днів.

Під час огляду лікар-проктолог відзначає почервоніння, роздратування у сфері заднього проходу. Іноді ці ознаки помилково діагностуються як ректальна тріщина, тому обов’язково слід проводити пальцеве ректальне дослідження. Огляд викликає у хворого різкий біль, із заднього проходу починає виділятися слиз, іноді з гноєм чи кров’яними згустками.

Ускладненням гострого катарального проктиту може стати пельвіоперитоніт (запалення очеревини в ділянці малого тазу), парапроктит, катаральний сигмоїдит та коліт. У майбутньому, поряд із попередніми проблемами, можуть розвиватися стриктури, поліпи та ракові пухлини. Досить часте ускладнення – ректальний нориці, що з’єднує пряму кишку з поверхнею шкіри, через який виходять калові маси та слиз.

Найчастіше діагноз катарального проктиту встановлюють вже під час аноскопії чи ректороманоскопії. Ці обстеження дозволяють оглянути всю пряму кишку та дистальну частину сигмовидної. При катаральному проктиті можна побачити гіперемію слизову оболонку з ознаками запалення. У деяких місцях візуалізуються точкові геморагії, у просвіті кишки виявляється велика кількість слизу, іноді з домішками гною та крові. За потреби з деяких ділянок беруть біопсію. Колоноскопія дозволяє оглянути весь товстий кишечник, виявити ознаки запалення в інших відділах, виключити виразковий коліт, хвороба Крона, злоякісні пухлини, поліпи кишечника та іншу патологію.

З лабораторних аналізів найінформативнішими є копрограма, бакпосів калу, аналіз калу на яйця гельмінтів. За допомогою копрограми можна визначити форму захворювання (катаральна, геморагічна, катарально-геморагічна), а також виявити деякі порушення травлення. Бактеріологічне дослідження калу допомагає виявити збудника захворювання та визначити чутливість до антибактеріальних препаратів. Аналіз калу на яйця глистів дозволяє виключити паразитарну природу катарального проктиту.

У багатьох випадках захворювання піддається консервативному лікуванню. Насамперед пацієнту призначають дієту. З раціону виключають гострі, смажені, солоні та копчені страви. Також не рекомендується вживати продукти з великим вмістом клітковини (овочі, фрукти, каші). Категорично забороняється алкоголь. Основу раціону складають нежирні сорти м’яса, риби, кисломолочні продукти.

Основна терапія складається із прийому антибіотиків. Вибирають препарати широкого спектра дії, фторхінолони. Лікування коригують після визначення чутливості флори до тих чи інших антибіотиків. Велике значення мають гігієнічні заходи, лікувальні мікроклізми з ромашки, календули, ванни, що сидять, з настоями трав або антисептиками. Також призначають антисептичні, протизапальні свічки на олійній основі.

Показаннями до оперативного втручання при катаральному проктиті є ускладнення у вигляді парапроктиту, локального перитоніту, анальних нориць. Також хірургічним шляхом лікують уповільнені форми, які не піддаються медикаментозній терапії. Операцію показано, коли катаральний проктит викликаний злоякісною пухлиною або поліпами.

Прогноз за катарального проктиту досить сприятливий. У більшості випадків він добре піддається консервативному лікуванню, особливо при простій катаральній формі. Гнійні та геморагічні форми цього захворювання досить рідкісні. Погіршується прогноз при переході хвороби до хронічної форми, наявності ускладнень. Якщо катаральний проктит сам є ускладненням тієї чи іншої патології, прогноз залежить від перебігу основного захворювання.

Профілактика полягає у правильній дієті, виключенні зловживання алкоголем, гострою їжею. Також велике значення має гігієна пацієнта; потрібно уникати переохолоджень, травм анальної області, а також приділяти достатню увагу фізичній активності, особливо при сидячій роботі. Своєчасне виявлення та лікування захворювань, які можуть призвести до виникнення катарального проктиту, також дозволяє запобігти запаленню прямої кишки.