Кататонія

Кататонія – психопатологічний синдром, основним компонентом якого є рухові порушення (ступор чи збудження). Можливе поєднання із затьмаренням свідомості, маренням, галюцинаціями та іншими психопатологічними розладами. Може виникати при депресії, біполярному афективному розладі, шизофренії, інфекційних захворюваннях, тяжких інтоксикаціях та органічних ураженнях головного мозку. Діагноз встановлюється з урахуванням клінічних симптомів, даних анамнезу та результатів додаткових досліджень. Лікування – терапія основного захворювання, лікарська та електросудомна терапія для усунення кататонії.

Кататонія – психопатологічний синдром, що включає рухові розлади і ряд інших порушень. Вперше було описано німецьким психіатром Кальбаумом наприкінці ХІХ століття, спочатку розглядався як самостійне психічне захворювання. Пізніше інший німецький психіатр Крепелін вважав цей розлад одним із проявів шизофренії. В даний час встановлено, що кататонія найчастіше розвивається при афективних розладах (депресії, біполярному афективному розладі), проте може зустрічатися і при інших захворюваннях, травмах та інтоксикаціях. Лікування здійснюють фахівці у галузі психіатрії, у ряді випадків – за підтримки неврологів, онкологів, наркологів та лікарів інших спеціальностей.

Кататонічний синдром може виникати при шизофренії та різних видах психозів (органічних, інфекційних, інтоксикаційних, абстинентних, соматичних та ін.). Спостерігається у деяких хворих із аутизмом. Розвивається при пухлинах мозку, черепно-мозкових травмах (зазвичай – у віддаленому періоді), тяжких інфекційних захворюваннях, епілепсії, гострих психічних розладах у післяпологовому періоді, тромбоцитопенічній пурпурі, судинних ураженнях головного мозку, кокаїноманій та рядах, ряді до групи психоактивних речовин

Безпосередня причина виникнення цього синдрому поки що не з’ясована, проте існує кілька гіпотез, що пояснюють його появу. Вчені припускають, що спровокувати розвиток кататонії може недостатність ГАМК у корі головного мозку, раптовий глобальний недолік дофаміну та деякі інші метаболічні порушення у головному мозку. Існує також теорія, що пов’язує появу даного розладу з примітивними реакціями страху, характерними для всіх ссавців, тобто із завмиранням побачивши хижака. Прихильники цієї теорії вважають, що кататонічний ступор є реакцією організму на суб’єктивне передчуття неминучої смерті.

При кататонії може спостерігатися два види рухових порушень: кататонічний ступор та кататонічне збудження. У стані збудження пацієнт рухливий, активно здійснює якісь цілеспрямовані чи нецілеспрямовані дії. Виділяють три форми збудження:

• Патетичне. Розвивається поступово. Хворий перебуває у піднесеному настрої, збуджений, дещо екзальтований, каже пафосними фразами, можливі ехолалії. Надалі збудження наростає, поведінка пацієнта стає дурним, нецілеспрямованим. Свідомість збережена.
• Імпульсивне. Виникає раптово, характеризується швидкістю, жорстокістю та руйнівністю дій. Можливе наполегливе багаторазове повторення слів, фраз чи дій. Хворий становить небезпеку для себе та оточуючих.
• Не моє. Безглузді агресивні дії, під час яких пацієнт мовчки завдає тяжких ушкоджень собі чи іншим людям. Деякі фахівці вважають німе збудження крайнім ступенем імпульсного збудження.

У стані ступору пацієнт загальмований. Мова відсутня, тонус м’язів підвищений. Розрізняють три форми ступору:

• Каталептичний (З восковою гнучкістю). Пацієнт надовго завмирає у одній позі, зокрема – вкрай незручної, наданої йому іншою людиною. Реакція на звичайну мову відсутня, причому хворий може реагувати на шепіт. У нічний час ступор іноді слабшає.
• Негативістичний. Як і в попередньому випадку, спостерігається виражена рухова загальмованість, при цьому пацієнт чинить опір спробам оточуючих змінити його позу.
• З заціпенінням. Супроводжується найбільш вираженими загальмованістю та підвищенням тонусу м’язів. Пацієнти часто лежать у позі ембріона.

Ступор може переходити в збудження та назад, один вид ступору – в інший. В окремих випадках патетичне збудження змінюється імпульсним. З урахуванням наявності чи відсутності порушень свідомості та продуктивної симптоматики виділяють три види кататонії: люцидну, «порожню» та онейроїдну.

При «порожній» кататонії пацієнт багаторазово відтворює одні й ті самі пози, рухи та фрази, повторює слова та рухи за іншими людьми. Спостерігається активний, пасивний чи парадоксальний негативізм. При активному негативізмі пацієнт робить щось, що не відповідає вказівкам, при пасивному – ігнорує будь-які вимоги, при парадоксальному – виконує щось протилежне прохання. Виявляється каталепсія – стан, у якому хворий довго зберігає одну позу чи частини його тіла надовго застигають у кожному, навіть незручному положенні.

При люцидній та онейроїдній кататонії перелічені прояви хвороби доповнюються продуктивною симптоматикою. При люцидній формі захворювання марення, галюцинації та зміни настрою виникають на тлі ясної свідомості. При онейроїдної кататонії спостерігаються порушення свідомості. Після виходу з кататонії пацієнт частково або повністю забуває те, що відбувалося з ним або в його присутності, але зберігає уривчасті або докладні спогади про прояви хвороби.

Кататонічне збудження протікає безперервно чи змінюється кататонічним ступором. Кататонічний ступор проявляється уповільненням або практично повним зникненням рухів та підвищенням м’язового тонусу. При ступорі часто розвиваються гіпергідроз, гіперсалівація, зниження артеріального тиску, набряклість та синюшність кінцівок. Клінічна картина ступору доповнюється іншими проявами кататонії.

Спостерігаються певні особливості симптоматики та перебігу кататонії залежно від віку пацієнтів. У дітей часто виявляються повторення слів оточуючих та ритмічні стереотипні рухи. Можлива поведінка, що відповідає ранньому віку (діти дошкільного віку поводяться як діти першого-другого року життя). Найчіткіша і яскрава картина кататонії спостерігається у підлітків і молодих людей, які страждають на шизофренію, особливо – при виникненні ступору. Зазвичай перший напад розвивається до 40 років, пізніше початок спостерігається рідко. У жінок клімактеричного і преклімактеричного віку кататонія, що вперше виникла, на початкових етапах може нагадувати істерію.

У процесі діагностики психіатру необхідно виявити симптоми кататонії та визначити основну патологію, що спровокувала розвиток кататонічного синдрому. За підозри на шизофренію, депресію чи манію лікар з’ясовує анамнез у родичів пацієнта. За збереження контакту психіатр розмовляє з хворим виявлення продуктивної симптоматики. Якщо контакт неможливий, наявність абсурду та галюцинацій встановлюється опосередковано, з урахуванням поведінки пацієнта. Усім хворим проводять неврологічний огляд.

Для встановлення діагнозу «кататонічна шизофренія» необхідна наявність хоча б однієї з перелічених ознак протягом 2 тижнів: кататонічне збудження, кататонічний ступор, будь-який різновид негативізму, каталепсія, воскова гнучкість, ригідність та автоматичне підпорядкування вказівкам медичного персоналу. Для діагностування депресії чи манії з психотичними симптомами достатньо наявності ступору, інші ознаки обов’язкові.

Інтоксикації та постинтоксикаційні стани виявляють на підставі анамнезу (постановка на облік у зв’язку з наркоманією, лікування в наркологічній клініці), слів родичів та об’єктивних ознак вживання психоактивних речовин. При підозрі на органічну патологію головного мозку (злоякісні та доброякісні новоутворення, ЧМТ, судинні захворювання) призначають консультації відповідних спеціалістів: невролога, нейрохірурга, онколога тощо. Обсяг додаткових досліджень визначається виявленою патологією.

До обов’язкового переліку досліджень входять загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, аналіз сечі на наркотики, визначення рівня цукру в крові та визначення рівня гормонів щитовидної залози. Залежно від результатів огляду можуть бути призначені КТ головного мозку, МРТ головного мозку, електроенцефалографія, ЕКГ, спинномозкова пункція, дослідження сироватки крові на антитіла, аналізи на ВІЛ та сифіліс, бакпосів крові та сечі.

Лікування зазвичай проводять за умов психіатричного відділення. При тяжких соматичних захворюваннях здійснюють госпіталізацію до відділення відповідного профілю (неврологічне, онкологічне). Пацієнти з збудженням можуть становити небезпеку для себе або інших людей, у подібних випадках здійснюють фіксацію, вводять заспокійливі препарати. Необхідне постійне спостереження, якісний догляд та відстеження життєво важливих функцій. При тривалій кататонії може знадобитися парентеральне харчування та внутрішньовенне введення рідин для профілактики зневоднення, а також регулярна зміна положення тіла хворого для попередження тромбозів, спричинених тривалою нерухомістю.

План лікування основного захворювання складають із урахуванням виявленої патології. Лікувальні заходи з виведення з кататонії включають введення бензодіазепінів (ефективні як при збудженні, так і при ступорі), електросудомну терапію (застосовується при недостатній ефективності бензодіазепінів). Антипсихотичні засоби призначають обережно, оскільки вони можуть спровокувати розвиток злоякісного нейролептичного синдрому. Можливе використання карбамазепіну, золпідему та їх аналогів. Деякі автори відзначають ефективність антиглутаматних препаратів. Прогноз визначається основним захворюванням, адекватністю та своєчасністю початку лікування та якістю спостереження за хворим.