Каверніт

Каверніт – Запальний процес, що виникає в кавернозних (печеристих) тілах статевого члена. Каверніт супроводжується появою болючого ущільнення статевого члена, його набряклістю, гіперемією шкіри, спонтанною ерекцією, підвищенням температури тіла, інтоксикаційним синдромом. Можливе формування абсцесу кавернозного тіла з подальшим проривом гнійника в сечівник. Діагностика каверніту включає проведення УЗД статевого члена, ПЛР дослідження та бактеріологічний посів відокремлюваного з уретри, при необхідності – уретроскопію. У лікуванні гострого каверніту використовується антибіотикотерапія, фізіотерапія. При нагноєнні показано розтин абсцесу; при фіброзної деформації статевого члена – фаллопротезування.

Каверніт – інфекційно-запальне захворювання статевого члена, що характеризуються ураженням печерних (кавернозних) тіл. В урології та андрології каверніт зустрічається значно рідше, ніж інші запальні захворювання чоловічої статевої сфери (уретрит, простатит, орхіт, епідидиміт, баланопостит та ін.). Тим не менш, каверніт є дуже небезпечною патологією, наслідки якої можуть позначитися на якості статевого життя та чоловічої фертильності. Тому кожен чоловік повинен бути обізнаний про можливі причини, ознаки та ускладнення каверніту.

Підлоговий член утворений двома кавернозними (пещеристими) тілами і одним губчастим (спонгіозним) тілом, які зверху покриті шкірою, що легко зміщується. Праве та ліве кавернозне тіло мають циліндричну форму; в їх структурі виділяють дистальну частину (верхівку, апекс), середню частину та проксимальну частину (ніжку). Паралельно вентральній поверхні печеристих тіл розташовується губчасте тіло статевого члена, в товщі якого проходить сечівник. При каверніт в запальний процес можуть залучатися не тільки печеристі тіла, а й губчасте тіло статевого члена. Основним функціональним призначенням печеристих тіл є забезпечення та підтримання ерекції. Тому небезпека каверніту у тому, що захворювання може сприяти розвитку еректильної дисфункції.

Каверніт може бути наслідком безпосередньої травматизації чи поширення інфекції на кавернозні тіла статевого члена. У першому випадку розвитку каверніту передують травми статевого члена або хірургічні операції, що супроводжуються ушкодженням кавернозних тіл. Постин’єкційний каверніт виникає внаслідок інтракавернозного введення лікарських препаратів чи інших хімічних речовин. Двосторонній каверніт може бути ускладненням тривалої катетеризації сечового міхура постійним катетером Фолея.

Інфекційний каверніт у більшості випадків є ускладненням гострого неспецифічного або специфічного уретриту (зазвичай гонорейної етіології). При цьому збудники можуть проникати в кавернозні тіла як гематогенним шляхом, так і при мікротравматизації слизової оболонки уретри при заборі мазка. Лімфогенне поширення інфекції на кавернозні тіла спостерігається за наявності загальних гнійно-запальних захворювань (карбункула, ангіни, карієсу, синуситу, остеомієліту, сепсису та ін.). Особливою формою запалення кавернозних тіл служить сифілітичний каверніт.

Залежно від перебігу запального процесу каверніт може бути гострим та хронічним (спонгіозит). У цьому гостре запалення кавернозних тіл може мати обмежений чи розлитої, одно- чи двосторонній характер.

З урахуванням походження виділяють дві форми каверніту – переломну та сифілітичну. При переломному каверніт запальний процес зі слизової уретри поширюється на підслизову тканину, а потім на губчасте і печеристе тіло. Наслідком цих процесів служить утворення болючих вузликів, які під впливом лікування можуть безслідно розсмоктуватися або залишатися на місці, призводячи до запустіння печеристих тіл та деформації статевого члена. Також можливе абсцедування вузла з подальшим проривом гною всередину сечівника або назовні.

Сифілітичний каверніт спостерігається у хворих у третинному періоді сифілісу. Запальні вузлики (гумми) первинно виникають у печеристих тілах статевого члена, важко піддаються лікуванню, але зазвичай зовсім не зникають.

Клініка гострого каверніту має яскраво виражений характер; при цьому симптоми запалення виникають раптово та розвиваються блискавично. Гострий каверніт зазвичай маніфестує з фебрильної лихоманки (38-39 ° С), ознобу, слабкості, головного болю, пахвинного лімфаденіту. Виникає різкий біль у статевому члені; тривала, практично не спадаюча спонтанна ерекція викликає утруднення сечовипускання, іноді – гостру затримку сечі. При односторонньому запаленні кавернозного тіла статевий член викривляється у бік поразки. Навіть при зменшенні ерекції зберігається набряклість та потовщення статевого члена, гіперемія шкірного покриву. При пальпації статевого члена, під час кавернозних тіл промацується щільний інфільтрат, дотик якого викликає різку болючість.

Наступним етапом розвитку гострого каверніту служить формування абсцесу, який найчастіше розкривається у просвіток уретри. Прорив гнійника супроводжується покращенням загального самопочуття, зменшенням болю та набряклості пеніса, виділенням з уретри великої кількості смердючого гною. Разом з гноєм відбувається відторгнення некротизованих сполучнотканинних перегородок печеристих тіл, що надалі супроводжується порушенням кровонаповнення каверн і призводить до еректильної дисфункції.

Після розтину абсцесу настає стадія склерозування: дома опорожнившегося гнійника формується рубцева тканина, що викликає викривлення статевого члена при ерекції (хвороба Пейроні). Це також суттєво ускладнює статевий акт або унеможливлює його проведення. Хронічний каверніт протікає зі стертою симптоматикою – слабкими болями у статевому члені, хворобливими ерекціями, утворенням вогнищ ущільнення у статевому члені різної форми та протяжності, еректильною дисфункцією.

При появі болючого ущільнення в ділянці статевого члена необхідно негайно звернутися до уролога або андролога. Після з’ясування скарг та обставин захворювання, огляду та пальпації зовнішніх статевих органів фахівець направляє пацієнта на додаткові дослідження, необхідні для правильної постановки діагнозу.

Лабораторний етап діагностики каверніту включає оглядову мікроскопію мазка, бактеріологічний посів сечі та уретри, що відокремлюється; ПЛР та РІФ зіскрібків з урогенітального тракту, посів на наявність гонореї, RPR-тест та інші аналізи. Пацієнт із гонорейним або сифілітичним кавернітом має бути проконсультований венерологом. Найважливішим методом інструментальної діагностики каверніту виступає УЗД статевого члена. При хронічному каверніті може бути показано проведення уретроскопії, кавернозографії.

Пацієнти з діагностованим кавернітом повинні лікуватися та спостерігатися в умовах урологічного стаціонару. У початковій (інфільтративній) стадії гострого каверніту призначається консервативна терапія, що включає антибактеріальні препарати (макроліди, аміноглікозиди, пеніциліни, нітрофурани), імуностимулятори, протизапальні засоби. Проводяться інстиляції антисептичних розчинів в уретру, фізіотерапевтичні процедури (магнітотерапія, лазеротерапія, ультразвукова терапія, УВЧ, електрофорез). При хронічному каверніті призначається протизапальна, імуностимулююча терапія та місцеве фізіотерапевтичне лікування.

У стадії абсцедування показано проведення хірургічного втручання – глибокого поздовжнього розсічення печеристих тіл та дренування гнійної порожнини. У разі розвитку гангрени показано екстрену операцію ампутації статевого органу. p align=”justify”> При формуванні фіброзної деформації проводиться хірургічна корекція викривлення статевого члена; при еректильній дисфункції може знадобитися ендопротезування статевого члена (фаллопротезування).

Своєчасне звернення до уролога-андролога та адекватна терапія, розпочата на початковій стадії, дозволяють вилікувати каверніт без віддалених наслідків. У разі ускладненого перебігу каверніт може призвести до органічної імпотенції та чоловічої безплідності. Відновлення статевої функції в цьому випадку буде можливим лише за допомогою методів фаллопротезування.

Профілактика каверніту полягає у запобіганні травмам статевого члена, своєчасному лікуванні уретритів, а також запально-інфекційних процесів іншої локалізації. Важливу роль відіграє профілактика ІПСШ, відмова від випадкових статевих зв’язків, використання бар’єрної контрацепції.