Кератоакантома губ та слизової рота

Кератоакантома губ та слизової рота – Епітеліальна пухлина, що швидко розвивається з групи передраків, схильна до спонтанної регресії. На червоній облямівці губ, у поодиноких випадках на язику виникає безболісне утворення з поглибленням, заповненим роговими масами. Пацієнтів із кератоакантомою не турбують дискомфортні відчуття, вони скаржаться виключно на косметичний дефект. Діагноз ставиться на підставі клінічної картини та даних гістологічного дослідження біоптату ураженої області. Часто відбувається довільна інволюція новоутворення, в інших випадках для лікування застосовуються консервативні чи хірургічні методи залежно від форми та стадії патології.

Кератоакантома губ і слизової рота є передраковим захворюванням червоної облямівки губ і слизової оболонки. Вперше хвороба була описана Дюпоном у 1930 році у пацієнта з ураженням нижньої губи. Новоутворення має вигляд різко обмеженої пухлини з поглибленням у вигляді кратера в центрі, що трохи виступає над навколишніми тканинами. Його дно вкрите епітелієм та заповнене роговими масами. Кератоакантома губ та слизової рота зустрічається у пацієнтів 50-70 років, незалежно від статевої приналежності з однаковою ймовірністю у чоловіків та жінок. У стоматологи цьому захворюванню надається особливе значення через ймовірність малігнізації та розвитку плоскоклітинного раку.

На даний момент причини розвитку захворювання вивчені недостатньо повно. Проте вчені сходяться на думці, що виникнення кератоакантом пов’язане зі спадковістю, комплексом канцерогенних факторів та зниженням імунітету. Провокуючий вплив ультрафіолетового випромінювання підтверджується частотою локалізації кератоакантоми шкіри на ділянках тіла, більше схильних до інсоляції. Імовірність ураження кератоакантомою нижньої губи значно вища, ніж верхня. Про негативний вплив хімічних канцерогенів та їх роль у патогенезі пухлини дозволяє говорити висока частота захворювання у робітників, які задіяні на виробництві подібних речовин і мають щоденний контакт.

Кератоакантома може виникнути внаслідок впливу рентгенівського випромінювання як наслідок рентгенотерапії або через радіаційну забрудненість місцевості. Поява новоутворення пов’язують із вірусом папіломи людини 9, 16, 19, 25 та 37 типу та його впливом на структуру ДНК ураженої клітини. На користь даних про вплив імуносупресивних станів на розвиток даного новоутворення свідчить різке зниження загальної кількості Т-лімфоцитів на тлі збереження нормальної концентрації В-лімфоцитів та сироваткових імуноглобулінів.

Виділяють типову та атипову форму захворювання. До типових кератоакантом відносять солітарні куполоподібні пухлини до 2 см в діаметрі. Вони мають гладку поверхню із центральним поглибленням, заповненим роговими масами. На периферії новоутворення утворює щільний валик з множинними телеангіектазії. Для даного виду характерний циклічний перебіг та відсутність рецидивів. Найчастіше типові кератоакантоми починають спонтанно регресувати через 3 місяці після появи, але можуть зустрічатися і варіанти, що персистують.

До атипових кератоакантом відносять гігантські, рогові, «стійкі», відцентрові, множинні, грибоподібні та мультинодулярні. На відміну від типових форм вони не схильні до інволюції, навпаки, носять персистуючий характер, часто досягають великих розмірів і проростають у навколишні тканини. Якщо пухлина таки починає регресувати, на її місці потім утворюється рубець або плоска фіброзна бляшка.

Зазвичай захворювання вражає червону облямівку губ, і в окремих випадках вогнище локалізується мовою. Спочатку формується сірувато-червоний вузлик із невеликим утиском у центрі. Далі перебіг кератоакантоми схильний до наступного циклу: фаза прогресу, фаза стабілізації і фаза регресу. Під час першої фази відзначається інтенсивне зростання новоутворення, внаслідок чого воно досягає 2-3 см у діаметрі. Центральна вирва наповнюється роговими масами, що легко віддаляються. При пальпації освіта абсолютно безболісна, рухлива, не спаяна з оточуючими тканинами. Пацієнти часто ігнорують пухлину або приходять до лікаря-стоматолога зі скаргами на косметичний дефект.

У фазі стабілізації процес зростання уповільнюється, і освіта зберігається у такому вигляді більше місяця без зміни форми та розміру. Далі в більшості випадків починається фаза регресу, при якій відбувається зворотний розвиток кератоакантоми зі зменшенням розмірів і відторгненням рогових мас. Процес може тривати кілька місяців, після чого пухлина зникає з утворенням атрофічного рубця. При несприятливому результаті відбувається малігнізація новоутворення.

Для діагностики кератоакантоми використовують дані об’єктивного огляду та гістологічне дослідження біоптату з вогнища ураження. Принциповим моментом є взяття контрольного зразка саме у зоні валика. Для кератоакантоми характерне знаходження епітеліальної тканини в стані акантозу, можуть виявлятися епітеліальні «шипи», глибоко занурені в сполучну тканину. У «шипах» відзначається стан клітинного поліморфізму, рідше дискератоз. У гістологічному зразку кератоакантоми відсутні атипові клітини. Захворювання необхідно диференціювати від плоскоклітинного раку, при якому освіта має щільнішу консистенцію і кровоточить після видалення рогових мас, а гістологічно характеризується наявністю атипових клітин. Бородавчастий предрак, папілома і шкірний ріг на відміну кератоакантоми немає у структурі центрального вдавлення, заповненого роговими масами.

Якщо після закінчення 3-х місяців з появи пухлини відсутні ознаки інволюції, починають консервативну терапію. Для цього використовують мазі з цитостатиками (проспідію хлорид, фторурацил), ін’єкції імуномодуляторів (інтерферон) та близькофокусну рентгенотерапію. За відсутності ефекту рекомендується видалення новоутворення, яке можна проводити як за допомогою традиційного висічення за допомогою скальпеля, так і із застосуванням низькотравматичних методів лазерної та електрокоагуляції, кріодеструкції. Якщо для лікаря важливо провести повноцінне гістологічне дослідження, краще вибрати метод електрокоагуляції або лазерний ніж – у цих випадках вдається максимально зберегти структуру пухлини. Всі ці операції добре переносяться пацієнтами та мають короткий відновлювальний період.

Прогноз та профілактика кератоакантоми губ та слизової рота

Загалом прогноз захворювання сприятливий: кератоакантома схильна до інволюції та добре піддається консервативної терапії. У тих випадках, коли відсутні ознаки регресу, своєчасне медичне втручання дозволяє не допустити малігнізації процесу та розвитку плоскоклітинного раку. Для профілактики необхідно максимально знизити контакт з канцерогенними речовинами, пройти обстеження на наявність вірусу папіломи людини та за необхідності провести лікування, не наражатись на зайву інсоляцію та остерігатися зон з несприятливим радіаційним фоном. Рекомендується також відмовитися від куріння, дотримуватися здорового харчування та зміцнювати імунітет.