Халязіон у дитини (Градина)

Халязіон у дитини – це хронічне локалізоване ліпогранулематозне запалення мейбомієвих залоз. Виникає при закупорці вивідних проток, провокується дерматологічними захворюваннями шкіри обличчя та повік, імунодефіцитами, дисбактеріозом та метаболічними порушеннями. Виявляється невеликим вузликом у товщі століття, набряклістю, дискомфортом при морганні. Для діагностики халязіону достатньо зовнішнього огляду ураженого ока та біомікроскопії за допомогою щілинної лампи. Лікування включає сухе тепло, місцеві гормональні та антибактеріальні препарати, при рецидивуючих формах показано хірургічне розтин осередку запалення.

Халязіон (халазіон, градина) – поширена проблема в дитячій офтальмології, яка становить до 7% серед усіх поразок повік. Здебільшого він зустрічається у підлітків. Халязіон не слід плутати з горделумом (ячменем). Перший відноситься до хронічних, переважно неінфекційних, запалень повік, тоді як другий викликаний патогенною мікробною флорою. Для ячменю характерна гостра течія з поширенням процесу на оточуючі тканини, а халязіон обмежений однією мейбомієвою залозою.

Етіологічний фактор халязіону – перекриття вивідної протоки мейбомієвої залози краю століття, що сприяє нагромадженню її секрету з розвитком хронічного запального процесу. Нерідко патологія є ускладненням нелікованого ячменю. У здорових дітей така проблема виникає рідко. Захворювання формується переважно під впливом провокуючих факторів, до яких належать:

• Дерматологічні хвороби. Стан набагато частіше виявляється у дітей із розацеа, себорейним дерматитом, жирною та проблемною шкірою. Незалежним фактором ризику є інфікування кліщами роду Демодекс, які можуть жити біля коріння вій.
• Гормональні порушення. Коливання рівнів статевих гормонів негативно впливають на функціональну активність залоз століття, тому халязіон найпоширеніший у підлітковому віці. Діти з цукровим діабетом 1 типу схильні до високого ризику запалення мейбомієвих залоз, особливо при декомпенсації хвороби.
• Патології травного тракту. Встановлено зв’язок між рецидивуючим халязіоном у дитини та дисбактеріозом кишечника, функціональними розладами (диспепсія, дискінезія жовчовивідних шляхів), які становлять більшу частину гастроентерологічних захворювань у дітей.
• Імунодефіцити. Педіатричні пацієнти з вродженою недостатністю окремих ланок імунітету (синдроми Віскотта-Олдріча, Луї-Бар, Чедіака-Хігасі) частіше страждають від запального ураження мейбомієвих залоз. Патологія може зустрічатися при транзиторній імуносупресії після тяжких інфекцій, лікування гормонами.

Мейбомієві залози у кількості 50-70 штук є у дітей та дорослих. Вони розміщені в хрящовій частині повік, а отвори вивідних проток розташовані з внутрішньої сторони вії. Залізи синтезують ліпідні молекули, які формують зовнішній захисний шар слізної плівки, відповідають за збереження вологи в товщі склери та перешкоджають розвитку синдрому «сухого ока».

Під дією несприятливих факторів їх просвіт звужується або повністю закупорюється, через що ліпідні маси накопичуються в процесі вивідної протоки. Кількість секрету постійно збільшується, внаслідок чого у віці дитини відбувається хронічний асептичний запальний процес. У його патогенезі найбільше виражені механізми проліферації, що супроводжується інкапсуляцією вогнища та утворенням доброякісного вузлика.

У перші 2-3 дні дитина скаржиться на незрозумілий дискомфорт в одному оці, відчуття «піску», швидку стомлюваність під час читання та інших зорових навантажень. При морганні чи різких поворотах очними яблуками відчувається невелика болючість. Поступово наростає набряклість століття, і натомість якої формується обмежений вузлик. Шкіра над ним має нормальне фарбування.

Зрідка хворий відчуває свербіж повік, підвищену сльозотечу, чутливість до світла. Хронічне запалення триває середньому 2-8 тижнів. У цей період халязіон у дитини може збільшуватись у розмірах. Якщо лікування не проводиться, великий вузол заважає зору, тисне на очне яблуко, викликаючи болючі відчуття. У поодиноких випадках формується одночасно кілька вузликів на верхньому і нижньому столітті чи обох очах.

Довго існуючий халязіон, який не розкрився самостійно, перетворюється на слизову кісту століття. Новоутворення здавлює рогівку, викликає астигматизм та інші порушення чіткості зору, а також завдає дитині естетичного дискомфорту. Коли лікування проводиться симптоматично, без з’ясування причини проблеми, високий ризик рецидиву.

Найбільш небезпечним наслідком захворювання є приєднання вторинної інфекції з виникненням гнійного запалення та флегмони століття. Патологія проявляється пульсуючими болями в області очної ямки, набряклістю і розм’якшенням тканин, появою червоного або синюшного відтінку шкіри. Страждає загальний стан дитини: підвищується температура, турбують озноб, слабкість, біль голови.

Дитячий офтальмолог розпочинає консультацію зі збору скарг та анамнезу. При цьому лікаря цікавить, чи є у дитини хронічні хвороби, як часто вона хворіє на ГРВІ (що свідчить про активність імунітету), чи раніше були очні захворювання. До плану діагностичних заходів при підозрі на халязіон включається ряд інструментальних методів:

• Офтальмологічний огляд. У дитини виявляється локальне ущільнення розміром до 5-6 мм, яке не болить при натисканні і не спаяно з тканинами, що оточують. При вивертанні краю століття візуалізується гіперемія кон’юнктиви дільниці з вузликом. Обов’язково проводиться перевірка гостроти зору, щоб унеможливити ускладнення.
• Біомікроскопія століття. Методика рекомендована при нетиповій локалізації чи клінічній картині халязіону, щоб підтвердити діагноз. Лікар оглядає вогнище ураження у збільшеному вигляді через щілинну лампу. Метод безконтактний та безболісний. Він застосовується у дітей віком від 4-5 років, здатних виконувати вказівки офтальмолога.
• Гістологічне дослідження. При швидкому збільшенні розмірів халязіону та його частому рецидивуванні фахівцю необхідно вивчити структуру патологічної тканини для виключення аденокарциноми мейбомієвої залози. У діагностичних цілях використовують матеріал, отриманий у дитини під час оперативного втручання видалення вузлика.

Консервативна терапія

Якщо халязіон невеликого розміру, не супроводжується активним запаленням, лікування починають із застосування сухого тепла та гігієнічної обробки повік. Прогрівання за допомогою гарячих компресів або УВЧ терапії проводиться для прискорення розсмоктування новоутворення. Для попередження офтальмологічних інфекцій використовують краплі, що дезінфікують, а при синдромі «сухого ока» дитині призначають інстиляції зволожуючих розчинів з гіалуронатом натрію.

Закладання за уражену повіку мазей з кортикостероїдами та антибактеріальними засобами прискорює дозвіл халязіону. При великих розмірах освіти, що найчастіше зустрічається в пубертаті, лікування доповнюється ін’єкціями гормонів у порожнину збільшеної мейбомієвої залози. Терапія сприяє розсмоктуванню ліпідного секрету та позбавляє дитину від необхідності розкриття халязіону.

Хірургічне лікування

При неефективності консервативних заходів показано оперативне вилущування залози разом із капсулою. Втручання виконується під місцевою анестезією, а в дітей віком до 8-9 років офтальмохірурги вважають за краще видаляти халязіон під наркозом. Після інвазивної маніпуляції лікування доповнюють антибактеріальними краплями та промиваннями, а в перші дні для кращого загоєння накладають тугу пов’язку.

При наданні хірургічної допомоги дітям застосовуються переважно малоінвазивні методи, що відрізняються малою травматичністю, не потребують тривалого періоду реабілітації. Лікування проводиться радіохвилями (на апараті Сургітрон) або шляхом безкровного лазерного впливу. Після таких процедур дитина повертається до звичного життя за кілька днів.

За своєчасної медичної допомоги та ліквідації сприятливих факторів спостерігається швидке одужання без рецидивів та офтальмологічних ускладнень. Менш оптимістичний прогноз для дітей, які страждають на часто рецидивуючі халязіони. Профілактика захворювання включає дотримання гігієни очей, лікування шкірних патологій у зоні повік, підвищення загальної реактивності організму дитини.