Харчове отруєння у дитини

Харчове отруєння у дитини – гостре інфекційно-токсичне ураження, що виникає внаслідок вживання в їжу недоброякісних продуктів, що містять хвороботворні мікроорганізми та їх токсини, рослинних чи інших отрут. Харчове отруєння у дитини проявляється діареєю, блюванням, лихоманкою, інтоксикацією, зневодненням. Діагностика харчового отруєння в дітей віком передбачає з’ясування епідеміологічного анамнезу; ідентифікацію збудника або токсину в крові, випорожненнях, блювотних масах, пробах продуктів. Лікування харчового отруєння в дітей віком вимагає негайного промивання шлунка чи постановки очисної клізми, прийому энтеросорбентов, регідратації.

Харчове отруєння у дитини – харчова токсикоінфекція або інтоксикація, пов’язана із вживанням інфікованої їжі, води або отруйних (рослинних, хімічних, лікарських) речовин. Харчові отруєння в дітей віком займають чільне місце у низці інфекційної патології і токсикології дитячого віку і становлять серйозну проблему практичної педіатрії.

Харчове отруєння у дитини протікає набагато важче, ніж у дорослих, що пояснюється особливостями дитячого організму: низькою кислотністю шлункового соку, незакінченим формуванням мікрофлори кишечника, більш швидким всмоктуванням отрути та її поширенням по всьому організму, щодо низької дезінтоксикаційної здатності печінки та фільтраційної д. Нерідко одні й ті ж продукти, які не викликають у дорослого ніяких ознак отруєння, спричиняють харчове отруєння у дитини.

У дитини можуть зустрічатися такі види харчових отруєнь:

1. Інфекційні харчові отруєння, спричинені мікробами та їх токсинами (харчові токсикоінфекції та харчові токсикози – бактеріотоксикози, ботулізм).
2. Неінфекційні харчові отруєння, спричинені отруйними продуктами рослинного, тваринного походження, отруйними домішками.

У клінічному перебігу харчового отруєння у дитини розрізняють 3 стадії:

• Латентну (Безсимптомну) – триває з моменту прийому токсину/отрути до появи у дитини перших симптомів харчового отруєння. Тривалість латентного періоду залежить від віку та індивідуальних особливостей дитини, кількості токсичної речовини, що потрапила з їжею, швидкості її всмоктування. Латентна стадія харчового отруєння – це найбільш сприятливе «вікно» для лікування дитини, коли отрута ще не потрапила в кров і не чинила своєї токсичної дії. Перша допомога в цьому випадку – промивання шлунка та прийом ентеросорбентів.
• Токсикогенну – Триває від появи перших ознак отруєння до елімінації бактерій та отрути з організму. Токсикогенний період проявляється розгорнутою симптоматикою харчового отруєння у дитини, характерною для даної токсикоінфекції або отрути. У цій стадії необхідна ідентифікація бактерій та отрути, їх видалення (промивання шлунка, очисна клізма, форсований діурез), детоксикація тощо.
• Стадію реконвалесценції – Відновлення порушених функцій (травної, видільної, імунної та ін).

Інфекційні харчові отруєння у дитини (харчові токсикоінфекції) можуть викликатися стафілококом, протеєм, клебсієлами, клостридіями, цитробактерами, ентеротоксигенними штамами кишкової палички та ін. Дані збудники проникають в організм виключно з їжею, в якій попередньо розмножуються і виробляють. Контамінації їжі та накопиченню токсинів сприяє недотримання санітарно-гігієнічних норм у процесі зберігання, приготування та реалізації їжі. При цьому продукти можуть виглядати як недоброякісні (неприємний запах, смак, змінений колір, консистенція) або мати нормальні органолептичні якості.

Мікробними джерелами, що обсіменяють їжу, можуть виступати особи, які страждають на кишкові інфекції, гнійні захворювання (ангіни, фурункульоз, стрептодермію, панариціями, маститом та ін), а також тварини, що забруднюють своїми випорожненнями воду, грунт, рослини та інші об’єкти зовнішньої. Харчове отруєння у дитини може бути викликане вживанням некип’яченої води, інфікованого молока та молочних продуктів, яєць, кондитерських виробів з кремом, риби та морепродуктів, ковбас, м’яса (яловичини, свинини, курей та ін.), консервів домашнього приготування тощо.

Харчові отруєння в дітей віком можуть протікати як спорадичних, сімейних випадків чи масових спалахів. Їх характерний підйом захворюваності в літньо-осінній період, коли є сприятливі умови для розмноження мікробних збудників і накопичення токсинів.

Неінфекційні харчові отруєння зазвичай пов’язані з випадковим вживанням дитиною отруйних ягід (паслена, вовчої ягоди, бузини чорної, воронячого ока та ін), рослин (боліголова, блекоти, віха отруйного, дурману та ін), грибів (блідої поганки, мух лисичок або опеньків). Харчове отруєння у дитини може виникати при вживанні сільгосппродуктів, забруднених отруйними хімічними домішками (фунгіцидами, інсектицидами, неорганічними сполуками).

Клінічна картина харчового отруєння у дитини за різних токсикоінфекціях дуже схожа. Зазвичай латентна стадія продовжується 2-6 годин; іноді коротшає до 30 хв. або подовжується до 24 год. Харчове отруєння у дитини проявляється ознаками гастроентериту, загальноінфекційними симптомами, інтоксикацією, зневодненням.

Починається захворювання гостро, з нудоти, багаторазового блювання з’їденою їжею, болю в животі (головним чином, в ділянці шлунка), водянистої діареї з домішками зелені, слизу, прожилками крові. Частота випорожнень досягає 5-10 разів на добу.

Практично одночасно з явищами гастроентериту підвищується температура тіла до 38-39°С. Швидко наростає інтоксикаційний синдром, що характеризується млявістю, відмовою від їжі, головним та м’язовим болем. Втрата рідини з блювотою і випорожненням веде до зневоднення: риси обличчя загострюються, шкіра стає блідою і сухою на дотик. У дитини з харчовим отруєнням можливі судоми, оліго-, анурія, розлади гемодинаміки, ацидоз.

Перебіг харчового отруєння короткий; в більшості випадків симптоми регресують через 2-3 дні, хоча слабкість, біль у животі можуть зберігатися довше. Тяжкі форми харчового отруєння може спостерігатися у дітей раннього віку, ослаблених осіб із супутнім тлом (недоношеність, гіпотрофія, дисбактеріоз та ін.). У важких випадках у дитини може розвинутись некротичний ентерит, інфекційно-токсичний або гіповолемічний шок, ендокардит, сепсис.

При харчовому отруєнні отруйними рослинами у дитини нерідко уражається ЦНС, що може виявлятися загальмованістю, ейфорією, галюцинаціями, порушеннями зору, розладами мови, судомами, комою. При токсичному впливі на серцево-судинну систему виникає тахікардія чи брадикардія, аритмія, артеріальна гіпотонія. Більшість рослин головним чином вражає шлунково-кишковий тракт, що робить харчове отруєння у дитини менш небезпечним.

Харчове отруєння дитини грибами завжди відбувається з вини дорослих, які допускають вживання невідомих або сумнівних «дарів лісу». Отруєння блідою поганкою супроводжується неприборканим блюванням, кишковими коліками, холероподібним проносом з домішкою крові, судомами, розладом дихання. Дія отрути призводить до розвитку токсичного гепатиту, а в 90% випадків – до смерті внаслідок гострої печінкової недостатності.

При отруєнні мухоморами виникають підвищене слиновиділення, блювання, задишка, бронхоспазм, галюцинації, судомний синдром. Смертність при отруєнні мухомор становить 1%. З клінічною картиною, діагностикою та лікуванням ботулізму можна ознайомитись тут.

Харчове отруєння у дитини може, зазвичай, діагностується педіатром або дитячим інфекціоністом. Постановці діагнозу харчового отруєння у дитини сприяє з’ясування епідеміологічного анамнезу, типова клінічна картина, вказівка ​​на групові випадки отруєння осіб, які вживали ту саму їжу.

Специфічні діагностичні тести включають виділення збудника з бактеріологічного посіву випорожнень, блювотних мас, промивних вод шлунка, залишків зараженого продукту. У разі підозри на генералізовану форму інфекції проводиться бакпосів крові. При масових спалахах харчових токсикоінфекцій у дитячих колективах обстеженню підлягають кухонні працівники, у яких беруться мазки з рук, носоглотки, прямої кишки. Експрес-методи виявлення збудника (РІФ, ІФА, ПЛР) мають допоміжне значення.

В окремих випадках дитині з харчовим отруєнням може знадобитися консультація дитячого невролога, дитячого гастроентеролога, дитячого хірурга. Диференціальну діагностику харчового отруєння здійснюють з гострим гастритом, гострим апендицитом, холециститом, панкреатитом, лямбліозом, ГКІ, менінгітом у дитини.

Невідкладна допомога при встановленні факту харчового отруєння у дитини полягає у промиванні шлунка до чистих вод та постановці очисної клізми для видалення токсинів із ШКТ. З цією метою показано призначення энтеросорбентов (активованого вугілля, комбінованих препаратів).

Для ліквідації зневоднення необхідне проведення пероральної регідратації (солодкий чай, сольові розчини) при середньоважких формах – парентеральної регідратаційної терапії сольовими розчинами. При харчовому отруєнні дитині призначається замісна терапія поліферментними препаратами панкреатином. Протимікробна терапія дитині з харчовим отруєнням проводиться тільки при тяжких токсикоінфекціях під контролем лікаря.

Доцільно утримання від їди протягом 12–24 годин. Після припинення блювоти дитині рекомендується дієта, що щадить (рідкі каші, слизові супи, сухарі, компоти, кефір).

При отруєнні блідою поганкою дитині потрібне проведення екстреної екстракорпоральної гемокорекції (гемосорбції).

Харчове отруєння у дитини, що протікає легкою або середньою мірою тяжкості, зазвичай закінчується повним одужанням. Наслідками харчового отруєння у дитини можуть бути різні порушення функції органів та систем. Так, результатом харчової токсикоінфекції нерідко служить дисбактеріоз, а отруєння грибами – ниркова та печінкова недостатність. При тяжкому харчовому отруєнні у дитини може розвиватися тяжка поліорганна недостатність, що вимагає проведення інтенсивної терапії. При токсикоінфекціях летальність невелика (близько 1%), чого не можна сказати про отруєння грибами.

Профілактика харчового отруєння у дитини диктує необхідність правильного зберігання та проведення адекватної термічної обробки харчових продуктів, вживання лише кип’яченої води, ретельного миття рук та продуктів харчування під проточною водою. Необхідне регулярне гігієнічне обстеження осіб, які працюють на дитячих кухнях та в громадському харчуванні; недопущення на харчоблок працівників із гнійничковими захворюваннями шкіри (піодермією), інфекціями дихальних шляхів, кишковими інфекціями.

Необхідно знайомити дітей з отруйними рослинами та грибами, найсуворішим чином забороняти їм вживати невідомі ягоди, плоди, насіння тощо.