Хейліт Манганотті

Хейліт Манганотті – Це облігатний передрак червоної облямівки губи. Захворювання протікає з утворенням однієї чи кількох безболісних ерозій неправильної форми з нерівними краями. Ерозивна поверхня покрита кров’яними скоринками, при спробі видалення яких виникає кровоточивість. Діагностика хейліту Манганотті базується на підставі скарг пацієнта, даних анамнезу, результатів фізикального огляду та лабораторних методів дослідження. При виявленні облігатного передраку показано санацію та корекцію гігієнічного стану порожнини рота. Місцево призначають кератопластики, за відсутності позитивної динаміки патологічне вогнище підлягає хірургічному висіченню.

Хейліт Манганотті – передракова поразка червоної облямівки губи, що має високу потенцію до озлоякісності. Вперше захворювання було описане в 1933 італійським дерматологом Манганотті, на честь якого і отримало свою назву. Серед загального числа захворювань СОПР поширеність хейліту Манганотті становить 0,6%, тоді як частота діагностування облігатного передрака червоної облямівки губ у працівників кольорової металургії, які мають контакт із хімічними речовинами, сягає 16%.

Хейліт Манганотті виявляють здебільшого у людей старшої вікової категорії. Основну групу пацієнтів складають чоловіки, що палять, старше 50 років. При хейліт Манганотті ерозія частіше локалізується на бічній ділянці нижньої губи. Необхідність проведення додаткового обстеження для підтвердження діагнозу виникає у 53% пацієнтів.

Вагома роль в етіопатогенезі Хейліт Манганотті відводиться впливу фізичних, механічних і біологічних причин:

• Фізичні. Ультрафіолетове випромінювання (гіперінсоляція) знижує опірність організму. Променева терапія викликає дегенеративні зміни червоної облямівки губ та слизової порожнини рота, що надалі створює сприятливий фон для розвитку захворювання.
• Травматичні. Існують високі ризики виникнення хейліту Манганотті внаслідок хронічної травми (при прикушуванні або у разі пошкодження червоної облямівки гострими стінками зруйнованих каріозних зубів).
• Інфекційні. Багато пацієнтів пов’язують виникнення захворювання та топографію виразок із рецидивами герпетичної інфекції – Herpes labialis.

Сприятливими факторами у розвитку хейліту Манганотті є трофічні вікові зміни тканин нижньої губи, куріння, несанована порожнина рота, порушення функціонування органів системи травлення, гіповітаміноз.

Мікроскопічно при хейліт Манганотті на червоній облямівці губи виявляють ділянку ураження з відсутністю епітелію в центрі і збереженням епітеліального шару по периферії. В епітелії на кордоні з навколишніми тканинами визначають ознаки акантозу. У строму вростають довгі тяжі, що складаються з клітин шипуватого шару.

Також у глибоких шарах (базальному та шипуватому) по периферії зони ураження спостерігається дискомплексація клітин. При хейліт Манганотті в сполучній тканині, що підлягає, виявляють запальні інфільтрати – скупчення лімфоцитів, макрофагів і плазматичних клітин. У навколишніх тканинах виявляють ознаки паракератозу.

Основним елементом ураження при хейліт Манганотті є ерозія. Локалізується патологічне вогнище переважно на бічній ділянці червоної облямівки нижньої губи. Все починається з катарального хейліту, котрим характерно виникнення локальної гіперемії. Протягом невеликого відрізка часу дома почервоніння утворюється ерозивна поверхню. При клінічному огляді ерозія у пацієнтів з хейлітом Манганотті поверхнева, неправильної форми, безболісна, з червоною гладкою основою та нерівними краями.

Кровоточивості у разі травмування при їді немає. Ознаки перифокального запалення при хейліт Манганотті відсутні або виражені незначно. На дні ділянки ураження виявляють скоринки червоного або блідо-рожевого кольору, при видаленні яких кровотеча ерозія. Регіонарні лімфовузли не пальпуються. При малігнізації хейліту Манганотті ущільнюється дно ерозії, на поверхні утворюються поліпозні вирости, незначне травмування яких викликає виражену кровоточивість.

Діагностика хейліту Манганотті включає збирання скарг, складання анамнезу захворювання, фізикальне обстеження, цитологію мазка з ураженої поверхні, гістологічне дослідження. Як правило, при хейліт Манганотті пацієнти скаржаться на первинну або періодичну появу на губі однієї, рідше кількох безболісних ерозій.

• Огляд. При огляді лікар-стоматолог виявляє на червоній облямівці губи вогнище ураження, що знаходиться в межах епітелію. Вогнище червоне, неправильної форми з нерівними краями діаметром до 1 см. Дно вкрите серозними або кров’янистими скоринками, при відриві яких ерозія кровоточить. Регіонарний лімфаденіт при хейліті Манганотті не діагностують.
• Цитологічне дослідження мазка. Проводять з метою виключення можливої ​​малігнізації ерозивної поверхні. Виявлення ракових клітин підтверджує озлокачествление хейліт Манганотті.
• Біопсія з гістологією. У ході дослідження матеріалу, отриманого в ході оперативного втручання, при хейліт Манганотті визначають ознаки акантозу епітелію по периферії ерозії, дефект епітелію в центрі. У стромі, що підлягає, виявляють скупчення лімфоцитів, плазматичних клітин. У навколишніх тканинах присутні явища паракератозу.

До клінічної стоматології хейліт Манганотті диференціюють з пухирчаткою, багатоформною ексудативною еритемою, деструктивними формами лейкоплакії та червоного плоского лишаю, герпетичною інфекцією. Обстеження проводить стоматолог-терапевт. При неефективності консервативної терапії пацієнта направляють на консультацію до хірурга-стоматолога з метою подальшого висічення ділянки ураження.

Лікування хейліту Манганотті спрямоване на усунення травмуючих факторів, епітелізацію ерозії, запобігання подальшим рецидивам. На період терапії хейліт Манганотті пацієнтам забороняють інсоляцію, паління, вживання пряних, гострих, гарячих продуктів. Лікування включає:

• Стоматологічне лікування. Місцево пацієнтам із хейлітом Манганотті проводять видалення зубних відкладень, лікування карієсу та його ускладнень.
• Фармакотерапія. Вітаміни групи А призначають для перорального прийому, а також у вигляді аплікацій на уражену ділянку. Для підвищення імунного статусу, прискорення відновлювальних процесів показані полівітамінні комплекси, до складу яких входять тіамін, рибофлавін, нікотинова кислота. У разі інфікування виразкової поверхні використовують мазі з урахуванням антибактеріальних препаратів.
• Хірургічне лікування. За відсутності позитивної динаміки консервативної терапії хейліт Манганотті ділянку ураження видаляють у межах здорових тканин хірургічним шляхом. Оперативний метод лікування захворювання є найефективнішим.

При ранньому поводженні пацієнтів з хейліт Манганотті прогноз сприятливий. Несвоєчасна діагностика захворювання призводить до малігнізації ерозивної поверхні. Профілактика полягає у регулярному проходженні профоглядів особами, які мають професійні шкідливості (контакт з виробничою хімією, випромінюванням), відмова від куріння, регулярну санацію ротової порожнини.