Хейліт (Заїда)

Ексфоліативний хейліт

Є захворюванням червоної облямівки губ. Діагностується в основному у жінок та клінічно проявляється лущенням губ. У патогенезі ексфоліативного хейліту лежать неврологічні розлади хвилювання, тривога, депресія. Також є зв’язок між захворюваністю на ексфоліативний хейліт і гіперфункцію щитовидної залози. Доведено той факт, що виникши одного разу, ексфоліативний хейліт успадковується як зміна імунної системи.

Лушпиння присутній тільки на червоній облямівці губ і не переходить на слизову оболонку та шкіру. Захворювання рідко поширюється на всю червону облямівку, тому частина червоної облямівки в області куточків рота та на ділянках, що межують зі шкірою, залишаються вільними від лущення. Якщо ексфоліативний хейліт виникає на тлі сухої шкіри, то, крім лущення, пацієнти відзначають сухість губ, печіння, іноді появу лусочок, які скусуються або обдираються руками. Ексфоліативний хейліт має тривалий млявий перебіг, з періодами ремісій та загострень; не схильний до самолікування.

Під час огляду виявляється сухість губ, наявність щільно спаяних з червоною облямівкою лусочок, через які краї червоної облямівки виглядають піднятими. Видалення лусочок зазвичай безболісно, ​​після їх видалення оголюється яскраво-червона поверхня без ерозій. Через 5-7 днів після видалення лусочки з’являються знову, свіжі лусочки схожі на слюду, надалі вони також спайуються з червоною облямівкою губ. При ексудативній формі хейліту пацієнти пред’являють скарги на болючість та набряклість губ; згодом з’являються великі кірки, які ускладнюють мовлення та прийом їжі.

Гландулярний хейліт

У патогенезі гландулярного хейліту лежить вроджене або набуте розростання малих слинних залоз, що сприяє їхньому інфікуванню. У людей із вродженими аномаліями малих слинних залоз симптоми гландулярного хейліту спостерігаються практично у всіх випадках. До групи ризику потрапляють пацієнти з хронічними захворюваннями пародонту, із зубним каменем та з каріозною хворобою зубів, оскільки ці захворювання сприяють інфікуванню розширених проток слинних залоз.

Гландулярний хейліт виникає як через інфікування проток слинних залоз, так і через інтоксикацію токсинами та продуктами життєдіяльності мікроорганізмів. Страждають особи обох статей в основному після 30 років, при цьому ураження нижньої губи зустрічаються вдвічі частіше.

У початковому періоді захворювання пацієнти відзначають незначну сухість губ, яка компенсується засобами догляду за губами та тріщини, що з’являються на тлі сухості. Надалі утворюються глибокі тріщини, що кровоточать і хворобливі ерозії. Пацієнти при грандулярному хейліті схильні облизувати губи, чим ще більше посилюють симптоми сухості, іноді це призводить до появи мокнучих тріщин на тлі пересушеної шкіри губ, що лущиться. Пізніше тріщини мають постійний характер через порушену еластичність шкіри губ.

Контактний алергічний хейліт

Виникає у відповідь вплив подразника. Основними причинами алергічного хейліту є речовини, які входять до складу губних помад та засобів догляду за губами. Алергічний хейліт може розвинутися внаслідок поганої звички тримати у роті сторонні предмети: ручки, олівці. Професійний алергічний хейліт розвивається у музикантів у відповідь тривале перебування мундштуків духових інструментів у роті.

Пацієнти пред’являють скарги на сильний свербіж, печіння, набряклість та почервоніння губ. При цьому після контакту з алергеном симптоми хейліту виражені яскравіше. Іноді бульбашки можуть бути більших розмірів і після їх розтину оголюються тріщини та ерозії. При хронізації алергічного контактного хейліту основними клінічними проявами є лущення та незначний свербіж без запальної реакції.

Метеорологічний (актинічний) хейліт

Входить до групи захворювань, у патогенезі яких лежить гіперчутливість до холоду, вітру, сонячного випромінювання та радіації. Актинічний хейліт частіше діагностується у чоловіків віком від 20 до 60 років і частіше виникає у відповідь на ультрафіолетове випромінювання. Під час опитування з’ясовується загальна метеочутливість, зокрема чутливість до сонячного опромінення.

При ексудативній формі хейліту пацієнти пред’являють скарги на свербіж та печіння губ, а також на появу ерозій та скоринок. Іноді при метеорологічному хейліті з’являються дрібні бульбашки, після розтину яких оголюються хворобливі ерозії, які потім підсихають у скоринки.

При сухій формі метеорологічного хейліту основними скаргами є сухість та печіння губ, іноді біль. У разі тривалого перебігу актинічного хейліту можлива малігнізація, за наявності таких факторів як куріння, запиленість приміщення ймовірність озлоякісності підвищується. Часто актинічний хейліт згодом перероджується у передракові захворювання – обмежений гіперкератоз, абразивний преканкрозний хейліт Манганотті та ін.

Атопічний хейліт

Є одним із проявів атопічного дерматиту чи нейродерматиту. Важливою патогенетичною ланкою атопічного хейліту є алергічна схильність. При цьому алергенами можуть виступати лікарські речовини, косметичні препарати, продукти, мікроорганізми та їх токсини.

Пацієнти з атопічним хейлітом пред’являють скарги на почервоніння губ, яке супроводжується свербінням і лущенням червоної облямівки губ, характерним є ураження куточків рота. Після стихання гострого процесу та під час ремісій відзначається лущення та ліхенізація. Постійна сухість та інфільтрація куточків рота сприяє появі тріщин. У пацієнтів з атопічним хейлітом є клінічні прояви атопічного дерматиту, нейродерміту, сухість та лущення шкіри обличчя.

Макрохейліт

Макрохейліт – це частина синдрому Мелькерсона-Россолімо-Розенталя, іншими складовими тріади є неврит лицевого нерва та симптом складчастої язика. У патогенезі цього симптомокомплексу велике значення має інфекційно-алергічний фактор і спадкова схильність.

Пацієнти пред’являють скарги на збільшення та свербіж губ, іноді набряклість переходить на інші відділи особи. Набряклість при цьому виді хейліту існує невизначено довго, іноді можливе спонтанне поліпшення самопочуття, але після цього виникає рецидив. Колір губ і шкіри не змінений, хоча в місцях набряку шкіра лиснить і має синюшно-рожевий відтінок.

Зазвичай уражається одна чи обидві губи, щоки, повіки та інші відділи особи області іннервації лицевого нерва. При цьому неврит лицевого нерва проявляється у вигляді перекосу обличчя у здоровий бік, а носогубна складка згладжується. Оскільки не завжди проявляються всі три симптоми тріади, діагностика синдрому Мелькерссона – Розенталя може бути утруднена.

Гіповітамінозний хейліт

Розвивається при нестачі вітамінів групи В, особливо яскраво проявляється нестача вітаміну В2. Пацієнти пред’являють скарги на печіння та сухість слизової рота, язика та губ. Під час огляду видно, що слизова оболонка злегка набрякла, почервоніла, а на червоній облямівці губ відзначається дрібношуйчасте лущення і дрібні вертикальні тріщини на тлі сухої і почервонілої шкіри губ. Тріщини при гіповітамінозному хейліті схильні до кровоточивості та хворобливості. Часто одночасно з розвитком хейліту відзначаються зміни і з боку язика – він збільшується у розмірах, на ньому стають помітні відбитки зубів.

Лікування ексфоліативного хейліту

У терапії ексфоліативного хейліту основним є вплив психоемоційну сферу. Необхідна консультація невролога чи психоневролога з наступним призначенням заспокійливих препаратів та транквілізаторів. За потреби проводиться корекція роботи залоз внутрішньої секреції.

Місцеве лікування ексфоліативного хейліту полягає в лазеротерапії, лікуванні ультразвуком у поєднанні з гормональними препаратами, що іноді вдаються до променевої терапії. Для усунення сухості губ використовують зволожуючі гігієнічні помади. Усім пацієнтам рекомендується пройти курс вітамінотерапії; аутогемотрансфузія, УФОК та інші методи підвищення реактивності організму позитивно впливають на перебіг хейліту. Кілька місяців комплексної терапії достатньо, щоб досягти повного лікування, клінічне поліпшення настає раніше.

Лікування гландулярного хейліту

Полягає у застосуванні протизапальних мазей. Показані тетрациклінова, еритроміцинова та оксолінова мазі; мазі з глюкокортикостероїдами так само мають гарний ефект. Радикальним методом лікування гландулярного хейліту є електрокоагуляція гіпертрофованих слинних залоз або їх вилущування хірургічним шляхом, хороші результати спостерігаються при використанні лазерної абляції.

Після лікування для попередження рецидивів гландулярного хейліту показані заходи щодо усунення сухості або мокнення губ, санація вогнищ хронічної інфекції в ротовій порожнині та нормалізація мікрофлори порожнини рота. Пацієнти з гландулярним хейлітом деякий час після лікування повинні знаходитися на диспансерному спостереженні для попередження рецидивів.

Лікування атопічного хейліту

При лікуванні атопічного хейліту необхідно усунути дратівливі фактори. Місцеве лікування полягає у застосуванні мазей із протисвербіжною, протизапальною та протиалергічною дією. Зазвичай застосовують гормоновмісні мазі. Всередину приймають антигістамінні препарати – клемастин, фексофенадин, лоратадин та інші. Під час лікування атопічного хейліту важливо дотримуватись гіпоалергенної дієти, виключивши з раціону сенсибілізуючі організм продукти: суниця, червона риба та ікра, прянощі, цитрусові, гостра їжа та алкоголь.

Лікування метеорологічного хейліту

Терапія починається із припинення або мінімізації несприятливого впливу метеорологічних факторів. Місцева терапія передбачає використання гормональних мазей та захисних кремів з високим УФ-фільром. Пацієнтам з метеорологічним хейлітом рекомендовано прийом вітамінів групи В, РР, С та інших вітамінокомплексів.

Лікування макрохейліту

Вимагає корекції всіх симптомів тріади, для цього призначають імунокорегуючу, десенсибілізуючу та противірусну терапію. Показано прийом антигістамінних препаратів у поєднанні з гормональними. Імунокорегуюча терапія полягає у прийомі глюкозамінілмурамілдипептиду, противірусна терапія включає прийом ацикловіру, бромнафтохінону та інших препаратів.

Лазеротерапія у сфері губ і області невриту лицевого нерва позитивно позначається як у перебігу хейліту, і на динаміці всієї тріади. Хейліти, що важко піддаються лікуванню, вимагають стимуляційної терапії пірогенними препаратами під час ремісії. Для лікування невритів використовують фізіотерапію; хороший результат спостерігається від електрофорезу з гепаринової маззю, а також від аплікації суміші гепаринової мазі з димексидом на область верхньої губи.