Хелікобактерна інфекція у дітей

Хелікобактерна інфекція у дітей – це колонізація шлунка бактерією H. pylori, що викликає хронічне запалення та підвищує ризик гастродуоденальної патології. Зараження відбувається фекально-оральним і орально-оральним шляхом, головний фактор, що схиляє – нехтування правилами гігієни. Спочатку інфекція протікає безсимптомно, клінічні прояви виникають при гастриті та інших хворобах, що асоціюються з хелікобактеріозом. Для діагностики проводять інвазивні (уреазний тест, ПЛР, бактеріологічний аналіз) та неінвазивні методи (дихальний тест, аналізи на антиген та антитіла). Лікування проводиться за 3-х та 4-компонентними схемами ерадикації H. pylori.

Хвороби травної системи займають 2-е місце за частотою народження у дітей, поступаючись лише захворюванням органів дихання. Більше половини випадків пов’язані з ураженням гастродуоденальної зони. Хелікобактерна інфекція визнана основним фактором запалення шлунка і дванадцятипалої кишки: серед молодших школярів з гастродуоденітом вона діагностується у 50%, серед підлітків – у 80%. Висока поширеність інфекції та переважне зараження бактерією в ранньому віці пояснюють актуальність проблеми у сучасній педіатрії.

Helicobacter pylori – грамнегативна бактерія, стійка до соляної кислоти, яка може протягом багатьох років персистувати у шлунку. У звичайних умовах вона має спіралеподібну форму зі джгутиками, у несприятливому середовищі може перетворюватися на більш стабільну коккоподібну форму. Ще одна особливість бактерії – утворення біоплівок, які підвищують її резистентність до антибіотиків, кислотного середовища та інших агресивних факторів.

Зараження дітей найчастіше відбувається у роки життя. Джерелом інфекції виступають батьки, дорослі члени сім’ї, однолітки. Виділяють 2 основні шляхи передачі хелікобактерної інфекції:

• орально-оральний – при поцілунках, облизуванні іграшок та посуду;
• фекально-оральний – за недотримання правил гігієни, звичці брати пальці в рот.

Зрідка зустрічається ятрогенне інфікування при використанні нестерильного інструментарію.

Після потрапляння в травний тракт H. pylori починає хемотаксис до стінки шлунка. Потім бактерія прикріплюється до рецепторів епітелію та активно розмножується. Довго існуюча хеликобактерная інфекція викликає патохімічні зміни у шлунковій слизовій обумовлює постійну антигенну стимуляцію. Вона сприяє продукції цитокінів та міграції лейкоцитів із судин, підтримуючи хронічний запальний процес.

При хелікобактеріозі формується «порочне коло», оскільки бактерія не тільки руйнує епітелій, а й порушує його фізіологічну регенерацію. H. pylori продукує каталазу та супероксиддисмутазу, які нейтралізують фагоцитарну активність, сприяють утворенню активного кисню, що ушкоджує стінку шлунка. Також вона вражає фактори захисту гастральної стінки, підвищуючи чутливість до хімічних та термічних впливів.

При незначних змінах на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту хелікобактерна інфекція у дітей протікає без клінічних проявів. Типові диспепсичні симптоми та болі вказують на розвиток HP-асоційованих захворювань шлунка та початкових відділів тонкого кишечника. Погіршення самопочуття може бути спровоковане зловживанням фастфудом та газованими напоями, нерегулярним харчуванням.

У дитини з хелікобактеріозом виникає тяжкість та біль у верхніх відділах живота, які мають помірну інтенсивність, турбують тривалий час. Періодично з’являється нудота і блювання, стілець стає нестійким із чергуванням запорів та проносів. Найчастіше діти скаржаться на відсутність апетиту, відмовляються від улюблених страв, після яких відчувають погіршення самопочуття. Періодично виникає кисла відрижка, біль і труднощі при ковтанні.

Порушення харчування призводять до нестачі заліза та інших важливих нутрієнтів, що позначається на загальному стані пацієнта. При хелікобактерній інфекції у дітей можлива слабкість, погана переносимість фізичних навантажень, блідість шкіри. Тривалий нутритивний дефіцит викликає ламкість волосся, крихкість нігтів, лущення і сильну сухість шкіри. Постійне нездужання стає причиною астенізації, емоційної лабільності.

Хелікобактерна інфекція – основна причина тяжких форм гастродуоденальної патології. Її виявляють у 86% дітей із ерозивним гастритом, у 82% випадків гіпертрофічного гастриту, у 60% випадків при атрофічному типі запалення шлунка. Найбільш небезпечним наслідком захворювання у педіатричній практиці вважається виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки – інфікування H. pylori стає причиною 70-90% випадків цих патологій.

Ще одне поширене ускладнення хелікобактеріозу – залізодефіцитна анемія, яка буває навіть за відсутності ерозій чи виразок шлункової стінки. При анемії порушується фізичний та інтелектуальний розвиток, погіршується імунітет, набагато частіше виникають респіраторні та інші види інфекцій. H. pylori також знижує захисні властивості слини, тому інфіковані діти перебувають у групі ризику розвитку карієсу.

Обстеження починається з консультації педіатра чи дитячого гастроентеролога. На прийомі визначають основні скарги дитини, характер харчування, наявність гастродуоденальної патології у найближчих родичів. При фізикальному огляді виявляється болючість в епігастрії та інші неспецифічні симптоми. Для точної діагностики гелікобактерної інфекції призначається комплекс інвазивних та неінвазивних методів:

• Гастроскопія. Ендоскопічна візуалізація шлунка та 12-палої кишки – «золотий стандарт» підтвердження діагнозу. Під час процедури беруть біоптати слизової оболонки, які використовують для проведення прямих методів діагностики: бактеріологічного дослідження, ПЛР-тесту. Як експрес-дослідження застосовується уреазний тест.
• Дихальний уреазний тест. Методика полягає в визначенні міченого вуглецю чи аміаку – метаболітів життєдіяльності бактерій. Тест призначається при підозрі на хелікобактерну інфекцію у дітей віком від 5 років, оскільки в ранньому віці обсяг видихуваного повітря недостатній для достовірної діагностики.
• Серологічні реакції. Мікроорганізми викликають імунну відповідь та утворення специфічних антитіл класів M, G, A. Аналіз на антитіла має середній рівень достовірності, частіше використовується у пацієнтів віком від 10 років, для яких характерні сильні реакції імунітету на хелікобактеріоз. Діти молодшого віку результативність дослідження становить трохи більше 27%.
• Визначення антигену Hp у калі. Неінвазивне визначення антигену у випорожненнях – відносно новий та високочутливий метод, результативність якого досягає 93%. Він призначається для первинної діагностики перед проведенням ендоскопії, контролю ефективності лікування. Тестування немає строгих вікових обмежень.
• Додаткові методи діагностики. Скарги на абдомінальні болі та диспепсичні розлади – показання до УЗД черевної порожнини. Для уточнення діагнозу призначають оглядову рентгенографію, рентгенологічне дослідження ШКТ із контрастуванням. Комплекс доповнюють клінічним та біохімічним аналізами крові, копрограмою, аналізом калу на яйця гельмінтів.

Диференційна діагностика

Болі у животі та порушення травлення при хелікобактерній інфекції слід відрізняти від інших патологій ШКТ, типових для цього віку: харчової алергії, кишкових гельмінтозів, функціональної диспепсії. Період загострення хелікобактеріозу диференціюють з гострими інфекційними та токсичними гастроентеритами. Завантажений дискомфорт і відрижка вимагають виключення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ).

Консервативна терапія

Абсолютним показанням до антихелікобактерного лікування є HP-асоційований ерозивний або атрофічний гастрит, виразкова хвороба будь-якої стадії та локалізації. Терапія обов’язково призначається при ендоскопічних змінах слизової оболонки гастродуоденальної зони у пацієнтів з обтяженою спадковістю. Інші форми хронічних гастродуоденітів, що асоціюються з хелікобактеріозом, виступають відносними показаннями до прийому препаратів.

Терапія першої лінії при хелікобактерній інфекції у дітей включає 3 медикаменти: інгібітор протонної помпи (ІПП) та два види антибіотиків з різних груп. Для підвищення ефективності схему лікування посилюють препаратами вісмуту. Якщо результату ерадикації не досягнуто за 14 днів, при наступному загостренні застосовують схеми другої лінії з іншою комбінацією ліків. На додаток до ерадикаційної терапії використовують такі медикаменти:

• Пробіотики. Препарати призначають одночасно з протимікробними засобами, щоб знизити ризик антибіотик-асоційованої діареї, нормалізувати склад кишкової мікрофлори. У дітей застосовуються засоби на основі лактобактерій та цукроміцетів.
• Препарати заліза. Залізодефіцитна анемія та латентний дефіцит заліза потребують медикаментозної корекції пероральними препаратами (сиропи, таблетки). Лікування проводиться тривало до нормалізації показників червоної крові, відновлення запасів мікроелемента депо.

Експериментальне лікування

Незважаючи на вдосконалення антихелікобактерної терапії, залишаються складнощі при ерадикації резистентних до класичних мікроорганізмів. Відкриття молекулярних механізмів гелікобактерної інфекції та ролі Toll-like рецепторів (TLR) дає підстави для розробки нових ліків. Вчені припускають, що медикаментозна регуляція роботи системи TLR та пов’язаних з нею молекул sCD14 буде перспективним напрямом для лікування стійких форм хвороби.

Правильно підібрані ерадикаційні схеми знищують Helicobacter pylori, зменшують запальний процес у шлунку та покращують самопочуття пацієнта. Віддалений прогноз залежить від ускладнень гелікобактерної інфекції у дітей. Наявність ерозивного гастриту чи виразкової хвороби потребує диспансеризації, регулярних курсів підтримуючої терапії. Первинна профілактика хелікобактеріозу малоефективна через поширення інфекції.