Хламідійна пневмонія

Хламідійна пневмонія – це інфекційно-запальний процес у легенях, викликаний облігатними внутрішньоклітинними бактеріями роду Chlamydia та Chlamydophila. Для хламідійної пневмонії характерні респіраторні прояви (риніт, трахеобронхіт), малопродуктивний кашель, субфебрильна та фебрильна температура, позалегеневі симптоми (артралгія, міалгія). При постановці діагнозу враховуються аускультативні та рентгенологічні дані, проте вирішальна роль належить лабораторній діагностиці (ІФА, МІФ, ПЛР та ін.). Для терапії хламідійної пневмонії застосовуються антимікробні засоби (макроліди, тетрацикліни, фторхінолони), імуномодулятори, фізіопроцедури.

Хламідійна пневмонія – етіологічний різновид атипової пневмонії, що виникає при інфікуванні дихальних шляхів різними видами хламідій – Ch. рneumoniae, Ch. psittaci та Ch. trachomatis. Вважається, що кожного року серед позалікарняних пневмоній від 5 до 15% випадків викликаються хламідіями; під час епідемічних спалахів цей показник може становити 25%. Найчастіше хворіють дорослі, випадки хламідійної пневмонії у новонароджених пов’язані із зараженням від матерів, хворих на урогенітальний хламідіоз.

Безсимптомне носійство хламідій у носоглотці визначається більш ніж у половини дорослих та 5-7% дітей, тому ймовірність передачі інфекції з респіраторними секретами дуже висока. Описано внутрішньосімейні спалахи хламідійної пневмонії, а також випадки масової захворюваності в ізольованих колективах.

Характеристика збудника

З усього різноманіття представників сімейства Chlamydiaceae в етіологічному відношенні практичний інтерес для пульмонології представляють три типи хламідій: Chlamydophila pneumoniae, Сhlamydia trachomatis та Chlamydophila psittaci.

• Ch. pneumoniae служить найчастішим збудником респіраторних хламідіозів (у тому числі хламідійного фарингіту, синуситу, бронхіту, пневмонії) у пацієнтів різного віку.
• З Сh. trachomatis пов’язана захворюваність на трахому, сечостатевий хламідіоз, венеричну лімфогранулему, а також хламідійну пневмонію серед новонароджених і немовлят до 6 місяців. Також із цим типом хламідій асоційовані пневмонії у імунокомпрометованих осіб та співробітників лабораторій.
• Ch. psittaci розглядається як збудник орнітозу (псіттакоза), що часто протікає у формі важкої інтерстиціальної пневмонії.

Механізм передачі

Шляхи зараження кожним різновидом хламідій відрізняються, проте всі типи можуть поширюватися гематогенним шляхом. Передача Ch. pneumoniae від людини до людини здійснюється переважно повітряно-краплинним та контактно-побутовим шляхами. Інфікування штамом Ch. psittaci відбувається повітряно-пиловим або фекально-оральним шляхом при вдиханні пилу або вживанні їжі, що містить біологічні секрети птахів-переносників інфекції (папуг, канарок, курей, качок, голубів, горобців та ін.).

Інфікування новонароджених Ch. trachomatis відбувається у процесі пологів від матерів з урогенітальною хламідійною інфекцією. При інтранатальному зараженні у 15-25% немовлят виникає хламідійний назофарингіт та кон’юнктивіт, які часто ускладнюються пневмонією.

Усі хламідії є облігатними грамнегативними мікроорганізмами, що паразитують усередині клітин господаря. У макроорганізмі хламідії можуть існувати в інфекційній формі (елементарні тільця) та вегетативної формі (ретикулярні тільця). Елементарні тільця проникають усередину клітини шляхом стимуляції ендоцитозу, де перетворюються на ретикулярні тільця. Останні мають високу метаболічну активність і здатність до внутрішньоклітинного бінарного поділу.

Цикл розмноження триває близько 48 годин, після чого ретикулярні тільця знову перетворюються на елементарні, відбувається розрив мембрани клітини господаря з виходом елементарних тілець нової генерації у позаклітинне середовище. Далі цикл інфікування нових клітин повторюється.

Пневмонія, спричинена Chlamydophila pneumoniae

Хламідійною пневмонією, спричиненою Ch. pneumoniae, частіше хворіють діти та молоді люди віком від 5 до 35 років. Серед причин позалікарняної пневмонії у цій віковій групі хламідії поступаються лише Mycoplasma pneumoniae.

Початок хвороби гострий чи поступовий. У першому випадку симптоми інтоксикації та ураження дихальних шляхів досягають максимальної вираженості вже на 3 добу. При підгострому перебігу хламідійна пневмонія маніфестує з респіраторного синдрому (риніту, назофарингіту, ларингіту), пізнання, субфебрилітету, у зв’язку з чим у перший тиждень хвороби у пацієнтів помилково діагностується ГРЗ. Головним чином хворих турбує закладеність носа, порушенням носового дихання, помірні слизові виділення з носа, осиплість голосу.

Власне, пневмонія може розвиватися в строки від 1 до 4-х тижнів після появи респіраторних симптомів. Температура тіла підвищується до 38-39 ° С, наростає слабкість, турбує міалгія, біль голови. У всіх випадках одночасно з лихоманкою з’являється сухий або вологий кашель приступоподібний, біль у грудях. Течія хламідійної пневмонії затяжна; болісний кашель і нездужання можуть зберігатися до кількох місяців. З ускладнень найчастіші отити, синусити, реактивні артрити.

Пневмонія, спричинена Сhlamydia trachomatis

Початок часто поступовий; у дітей хламідійної пневмонії нерідко передує кон’юнктивіт, гострий середній отит або бронхіт цієї етіології. Ранньою ознакою стає сухий кашель, який, посилюючись, набуває нападоподібного характеру. На тлі кашльових нападів у дитини виникає тахіпное, ціаноз та блювання, проте репризи відсутні. Поступово відзначається посилення задишки, збільшення ЧД до 50-70 за хвилину, дихання стає кректом. Разом з тим, загальний стан зазвичай залишається задовільним, симптоми інтоксикації та дихальна недостатність виражені слабо.

Аускультативна та рентгенологічна картина двосторонньої хламідійної пневмонії розгортається до кінця першого – на початку другого тижня. У розпал захворювання можуть з’явитись симптоми ентероколіту, гепатоспленомегалія. Одужання часто затягується на багато тижнів і місяців. При тяжких формах хламідійної пневмонії може виникати пневмоторакс, плеврит, абсцедування. З позалегеневих ускладнень зустрічаються міокардити, ендокардити, менінгоенцефаліти. Діти, які перенесли хламідійну пневмонію, спричинену Ch. trachomatis, надалі частіше страждають на бронхіальну астму та інші хронічні обструктивні захворювання легень.

Пневмонія, спричинена Chlamydophila psittaci (Орнітоз)

Варіанти клінічного перебігу орнітозу різні – від безсимптомного до тяжкого. Найяскравішим симптомом виступає висока (до 39,5-40 ° С і вище) температура тіла, що супроводжується ознобами та найсильнішою інтоксикацією (різкою слабкістю, головним болем, артралгіями, міалгіями). Без інших симптомів цей стан часто розцінюється як лихоманка незрозумілого генезу.

Надалі більш ніж у половині випадків виникає малопродуктивний кашель, біль у грудях, збільшення печінки та селезінки. Характерними ознаками, що вказують на хламідійну етіологію пневмонії, є ознаки нейротоксикозу, плямистий висип на шкірі, носові кровотечі. Часто виникають розлади травлення: нудота, блювання, абдомінальний біль, проноси або запори.

Клініко-рентгенологічні зміни можуть зберігатися протягом 4-6 тижнів. Типовими ускладненнями орнітозу є гепатит, ДВС-синдром, венозні тромбози, гемолітична анемія, поліневропатії, міокардит.

Труднощі при встановленні етіологічного діагнозу пов’язані з тим, що на відміну від бактеріальних пневмоній, при хламідійній пневмонії відсутні чіткі фізикальні та рентгенологічні ознаки, а також характерні зміни в периферичній крові. У умовах терапевтам і пульмонологам доводиться орієнтуватися, переважно, на вказівки анамнезу, особливості клінічної картини і підтверджувати свої підозри лабораторними методами (ІФА, ПЛР та інших.).

• Фізикальний огляд. Аускультативні дані варіабельні: дихання може бути жорстким, бронхіальним чи ослабленим везикулярним; хрипи в розпал захворювання найчастіше вологі або крепітуючі. Перкуторний звук зазвичай притуплений.
• Рентгенографія. При рентгенографії легень виявляється осередкова, сегментарна або пайова інфільтрація або інтерстиціальні зміни.
• Лабораторна діагностика. Найбільш специфічним і чутливим є культуральний метод виділення збудника, проте через тривалість та трудомісткість діагностики на практиці зазвичай обмежуються серотипуванням. Стандартом на сьогоднішній день служать ІФА та МІФ (реакція мікроімунофлюоресценції). При проведенні ІФА на активність хламідійної інфекції вказує підвищення титру специфічних IgМ, IgG та IgА більше 1:16, 1:512 та 1:256 відповідно; МІФ – підвищення титру IgG/IgА у парних сироватках крові у 4 та більше разів. ПЛР-аналіз дозволяє швидко і безпомилково ідентифікувати ДНК збудника, проте не дозволяє відрізнити персистуючу інфекцію від активної.

Диференціальну діагностику хламідійної пневмонії слід проводити з грипом, кашлюком; вірусною, мікоплазмовою, легіонельозною, грибковою пневмонією та іншими атиповими легеневими інфекціями.

Складність ефективного лікування хламідійної пневмонії пов’язана з тим, що хламідії присутні в організмі одночасно як у позаклітинних, так і внутрішньоклітинних формах, тому необхідно впливати на обидві ці ланки. Крім цього, активізація інфекції, як правило, відбувається на тлі пригнічення імунітету, що також потребує корекції імунної відповіді.

Засобами ерадикаційної терапії при хламідійній пневмонії визнано антимікробні препарати з груп макролідів, фторхінолонів та тетрациклінів. Найбільш переважними є макроліди, тому що можуть застосовуватися для терапії новонароджених, дітей і вагітних. З препаратів цієї групи найбільшу активність щодо хламідій мають кларитроміцин, джозаміцин, еритроміцин, спіраміцин.

Також успішно справляються з хламідійною інфекцією фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин) та тетрацикліни (доксициклін, моноциклін), проте прийом останніх виключається при вагітності та печінковій недостатності. Тривалість курсу протимікробного лікування хламідійної пневмонії становить щонайменше 2–3 тижнів.

З метою корекції імунологічних розладів, а також запобігання рецидиву інфекції, крім антимікробних засобів, призначаються імуномодулятори, вітаміни, пробіотики. У період реконвалесценції велика увага приділяється фізіотерапії, дихальній гімнастиці.

У пацієнтів молодого віку з відсутністю супутньої патології хламідійна пневмонія зазвичай закінчується одужанням. Серед літніх летальні наслідки виникають у 6-10% випадків. Спостереження фахівців свідчить про можливу етіологічну роль Ch. pneumoniae у розвитку атеросклерозу, саркоїдозу легень, ішемічного інсульту, хвороби Альцгеймера, тому перенесена хламідійна пневмонія може мати далекосяжні наслідки. Однозначно доведено негативний вплив респіраторного хламідіозу протягом бронхіальної астми та частоту її загострень.