Хламідійний кон’юнктивіт (Офтальмохламідіоз, Хламідіоз очей)

Хламідійний кон’юнктивіт – це інфекційне ураження слизової оболонки хламідіями, що супроводжується гострим або хронічним запаленням кон’юнктиви. Хламідійний кон’юнктивіт протікає з набряком кон’юнктиви та перехідних складок, гнійним відокремлюваним з очей, сльозотечею, різьбою в очах, фолікулярними висипаннями на нижньому столітті, привушною аденопатією, явищами євстахіїту. Діагностика хламідійного кон’юнктивіту полягає у проведенні біомікроскопії, цитологічного, культурального, імуноферментного, імунофлюоресцентного, ПЛР-досліджень для визначення хламідій. Лікування хламідійного кон’юнктивіту проводиться за допомогою антибіотиків тетрациклінового ряду, макролідів та фторхінолонів до повного клініко-лабораторного одужання.

Хламідійний кон’юнктивіт (офтальмохламідіоз, хламідіоз очей) становить 3-30% від числа кон’юнктивітів різної етіології. Хламідіоз очей частіше зустрічається у осіб віком 20-30 років, при цьому жінки хворіють на хламідійний кон’юнктивіт у 2 – 3 рази частіше, ніж чоловіки. Хламідійний кон’юнктивіт виникає головним чином на тлі урогенітального хламідіозу (уретриту, кольпіту, цервіциту), який може протікати у стертій формі та не турбувати пацієнта. Тому хламідійні інфекції входять до сфери уваги офтальмології, венерології, урології, гінекології.

Характеристика збудника

Хламідійні кон’юнктивіти викликаються внутрішньоклітинним мікроорганізмом Chlamydia trachomatis, що виявляє властивості бактерій та вірусів. Утворюючи так звані L-форми, хламідії здатні до тривалого паразитування всередині клітин у неактивному, «сплячому» стані. При різноманітних несприятливих умовах (прийомі антибіотиків, переохолодженні, ГРВІ, перегріванні), в період імуносупресії, відбувається «пробудження» (реверсія) хламідій з L-форм та активне розмноження з розвитком клінічної симптоматики.

Різні антигенні серотипи хламідії викликають різні ураження: так, серотипи A, B, Ba та C призводять до розвитку трахоми; серотипи D – K – до виникнення паратрахоми дорослих, епідемічного хламідійного кон’юнктивіту, урогенітального хламідіозу; серотипи L1-L3 – до розвитку пахового лімфогранулематозу.

Шляхи зараження

У більшості випадків хламідійний кон’юнктивіт виникає на тлі хламідіозу сечостатевого тракту: за статистикою, близько 50% пацієнтів з офтальмохламідіозом мають також урогенітальну форму інфекції. У дорослих очний хламідіоз розвивається внаслідок занесення збудника в кон’юнктивальний мішок із статевих органів через забруднені виділеннями предмети гігієни та руки. При цьому носій сечостатевого хламідіозу може інфікувати не лише свій орган зору, а й очі здорового партнера. Нерідко хламідійний кон’юнктивіт є наслідком орально-генітальних статевих контактів з інфікованим партнером.

Відомі випадки професійного зараження хламідійним кон’юнктивітом серед акушерів-гінекологів, венерологів, урологів-андрологів, офтальмологів, які обстежують хворих із різними формами хламідіозу.

Зараження хламідійним кон’юнктивітом можливе через воду при відвідуванні публічних басейнів та лазень. Така форма захворювання отримала назву “басейнового” або “банного” кон’юнктивіту і часто може набувати характеру епідемічних спалахів.

Хламідійний кон’юнктивіт у новонароджених може розвиватися внаслідок внутрішньоутробного (трансплацентарного) зараження або інфікування очей під час пологів від хворої на хламідіоз матері. Хламідійна очна інфекція зустрічається у 5-10% новонароджених.

Групи ризику

Підвищений ризик розвитку хламідійного кон’юнктивіту мають:

• сексуально активні чоловіки та жінки;
• пацієнти з хламідіозом урогенітального тракту; члени сімей (включаючи дітей), де є хворі на статевий або очний хламідіоз;
• медичні спеціалісти;
• особи, які відвідують громадські лазні, сауни, басейни;
• діти, народжені від страждаючих на хламідіоз матерів.

Хламідійна поразка кон’юнктиви очей може протікати у формі:

• Трахоми
• Хламідійного кон’юнктивіту дорослих (паратрахоми)
• Хламідійного кон’юнктивіту новонароджених (бленнореї)
• Басейнового кон’юнктивіту
• Епідемічного хламідійного кон’юнктивіту дітей
• Хламідійний кон’юнктивіт при синдромі Рейтера
• Хламідійний кон’юнктивіт (мейбоміт) зоонозної природи.

Крім цього, в офтальмології виділяють й інші форми офтальмохламідіозу: хламідійний кератит, хламідійний увеїт, хламідійний епісклерит та ін.

Клінічні прояви хламідійного кон’юнктивіту розвиваються після інкубаційного періоду (5-14 днів). Як правило, спочатку уражається одне око, двостороннє інфікування зустрічається у 30% пацієнтів. У 65% випадків хламідійний кон’юнктивіт протікає у формі гострої або підгострої очної інфекції, в інших випадках – у хронічному варіанті.

При хронічній течії відзначаються мляво, часто рецидивні блефарити або кон’юнктивіти з помірно вираженою симптоматикою: незначним набряком повік та гіперемією тканини кон’юнктиви, слизовими виділеннями з очей.

Гострий хламідійний кон’юнктивіт та загострення хронічних форм супроводжується вираженою набряклістю та інфільтрацією слизової очей та перехідних складок, світлобоязню та сльозотечею, різзю в очах, рясним відділенням склеюючого повіки слизово-гнійного або гнійного секрету з очей. Патогномонічний розвиток на стороні ураження безболісної регіональної предушної аденопатії, а також євстахеїту, що характеризується болем та шумом у вусі, зниженням слуху.

При візуальному огляді очей на кон’юнктиві визначаються множинні фолікули, ніжні плівки фібринозу, які, як правило, розсмоктуються без рубцювання. Гостра фаза хламідійного кон’юнктивіту триває від 2 тижнів до 3 місяців.

У новонароджених та дітей раннього віку, крім яскраво вираженої очної симптоматики, нерідко розвивається хламідійна пневмонія, назофарингіт, риніт, гострий отит, євстахіїт. Нерідкі ускладнення у вигляді стенозу слізно-носових шляхів, рубцювання кон’юнктиви.

Хламідійний кон’юнктивіт може супроводжувати перебіг аутоімунного захворювання – синдрому Рейтера, проте патогенез офтальмохламідіозу при даній патології до кінця не вивчений. Поразка очей при синдромі Рейтера може протікати у вигляді хламідійного кон’юнктивіту, кератиту, іридоцикліту, хоріоїдиту, ретиніту.

Діагностична тактика за підозри на хламідійний кон’юнктивіт передбачає проведення офтальмологічного обстеження, лабораторних аналізів, консультацій суміжних фахівців (венеролога, гінеколога, уролога, ревматолога, отоларинголога).

• Офтальмологічна діагностика Біомікроскопія ока з використанням щілинної лампи виявляє характерний набряк, інфільтрацію та васкуляризацію лімбу. Для виключення ураження рогівки проводиться інстиляційна флюоресцеїнова проба. З метою оцінки стану сітківки та увеального тракту використовується офтальмоскопія.
• Лабораторна діагностика. Провідна роль підтвердження діагнозу хламідійного кон’юнктивіту належить лабораторним дослідженням. Оптимальним є поєднання різних методів виділення хламідій у зіскрібці з кон’юнктиви (цитологічного, імунофлюоресцентного, культурального, ПЛР) та антитіл у крові (ІФА). За потреби пацієнтам призначається обстеження на урогенітальний хламідіоз.

Хламідіоз очей необхідно диференціювати від бактеріального та аденовірусного кон’юнктивіту.

Препаратами етіотропної дії при хламідійному кон’юнктивіті є антибіотики: фторхінолони, макроліди, тетрацикліни. Місцева терапія включає інстиляції антибактеріальних очних крапель (р-р офлоксацину, р-р ципрофлоксацину), мазеві аплікації за повіки (тетрациклінова мазь, еритроміцинова мазь), застосування протизапальних крапель (р-р індометацину, р-р).

Системне лікування хламідіозу проводиться за схемою терапії ІПСШ. Критеріями вилікуваності хламідійного кон’юнктивіту є: регресія клінічної симптоматики, негативні дані лабораторних тестів, проведених через 2-4 тижні після закінчення курсу лікування та трьох наступних аналізів, взятих з інтервалом в один місяць.

Наслідки перенесеного хламідійного кон’юнктивіту можуть бути різними. При раціональній терапії захворювання, як правило, завершується повним одужанням. Досить часто хламідійний кон’юнктивіт набуває рецидивуючого перебігу. Результатом рецидивуючих форм офтальмохламідіозу може бути рубцювання кон’юнктиви та рогівки очей, що веде до зниження зору.

Профілактика хламідійного кон’юнктивіту вимагає своєчасного виявлення та лікування урогенітального хламідіозу у дорослих (в т. ч. вагітних), використання індивідуальних предметів гігієни в сім’ї, захисту очей при плаванні в басейні, використання засобів захисту медичним персоналом.