Хвороба Бехтерєва

Хвороба Бехтерєва – це хронічне запальне захворювання хребта та суглобів з прогресуючим обмеженням рухів. Перші прояви у вигляді болю і скутості виникають спочатку в поперековому відділі хребта, а потім поширюються вгору хребетним стовпом. Згодом формується типовий для хвороби Бехтерєва патологічний грудний кіфоз. Обсяг рухів у суглобах поступово обмежується, хребет стає нерухомим. Патологія діагностується з урахуванням клінічної симптоматики, даних рентгенографії, КТ, МРТ та лабораторних досліджень. Лікування – медикаментозна терапія, ЛФК, фізіотерапія.

У Росії її хвороба Бехтерєва (анкилозирующий спондилоартрит) виявляється в 0,3% населення. Захворювання найчастіше вражає чоловіків віком від 15 до 30 років. Жінки хворіють у 9 разів рідше за чоловіків.

Причини розвитку хвороби Бехтерєва остаточно не з’ясовані. На думку багатьох дослідників, основною причиною розвитку захворювання є підвищена агресія імунних клітин по відношенню до тканин власних зв’язок та суглобів. Захворювання розвивається у людей зі спадковою схильністю. Люди, які страждають на хворобу Бехтерева, є носіями певного антигену (HLA-В27), який і викликає зміну імунної системи.

Пусковим моментом у розвитку хвороби може стати зміна імунного статусу внаслідок переохолодження, гострого чи хронічного інфекційного захворювання. Хвороба Бехтерева може бути спровокована травмою хребта чи тазу. Факторами ризику розвитку захворювання є гормональні порушення, інфекційно-алергічні хвороби, хронічне запалення кишечника і сечостатевих органів.

Між хребцями розташовані еластичні міжхребцеві диски, що забезпечують рухливість хребта. На задній, передній та бічних поверхнях хребта знаходяться довгі щільні зв’язки, які роблять хребет більш стійким. У кожного хребця є чотири відростки – два верхні та два нижні. Відростки сусідніх хребців з’єднані між собою рухомими суглобами.

При хворобі Бехтерєва внаслідок постійної агресії імунних клітин виникає хронічний запальний процес у тканині суглобів, зв’язок та міжхребцевих дисків. Поступово еластичні сполучнотканинні структури заміщаються твердою кістковою тканиною. Хребет втрачає рухливість. Імунні клітини при хворобі Бехтерєва атакують не лише хребет. Можуть страждати великі суглоби. Найчастіше захворювання вражає суглоби нижніх кінцівок. У ряді випадків запальний процес розвивається в серці, легенях, нирках та сечовивідних шляхах.

Залежно від переважного ураження органів і систем у ревматології, травматології та ортопедії розрізняють такі форми хвороби Бехтерева:

• Центральна форма. Уражається лише хребет. Виділяють два види центральної форми захворювання: кіфозний (супроводжується кіфозом грудного та гіперлордозом шийного відділу хребта) та ригідний (грудний та поперековий вигини хребта згладжуються, спина стає прямою, як дошка).
• Різомелічна форма. Поразка хребта супроводжується змінами з боку так званих кореневих суглобів (тазостегнових та плечових).
• Периферична форма. Хвороба вражає хребет і периферичні суглоби (гомілковостопні, колінні, ліктьові).
• Скандинавська форма. За клінічними проявами нагадує початкові стадії ревматоїдного артриту. Деформації та руйнування суглобів не виникає. Уражаються дрібні суглоби пензля.

Деякі дослідники додатково виділяють вісцеральну форму хвороби Бехтерева, при якій ураження суглобів та хребта супроводжується змінами з боку внутрішніх органів (серця, нирок, очей, аорти, сечовивідних шляхів тощо).

Захворювання починається поступово, поступово. Деякі пацієнти відзначають, що протягом декількох місяців або навіть років перед початком захворювання вони відчували постійну слабкість, сонливість, дратівливість, слабкі леткі болі у суглобах та м’язах. Як правило, у цей період симптоматика виражена настільки слабо, що хворі не звертаються до лікаря. Іноді провісником хвороби Бехтерєва стають завзяті, погано піддаються лікуванню ураження очей (епісклеріти, ірити, іридоцикліти).

Характерним раннім симптомом хвороби Бехтерева є біль та відчуття скутості у поперековому відділі хребта. Симптоми виникають уночі, посилюються до ранку, зменшуються після гарячого душу та фізичних вправ. Вдень біль і скутість виникає у стані спокою, зникає чи зменшується під час руху.

Поступово болі поширюються вгору хребтом. Фізіологічні вигини хребта згладжуються. Формується патологічний кіфоз (виражена сутулість) грудного відділу. Внаслідок запалення в міжхребцевих суглобах та зв’язках хребта з’являється постійна напруга м’язів спини.

На пізніх стадіях хвороби Бехтерєва суглоби хребців зростаються, міжхребцеві диски окостеніють. Формуються міжхребцеві кісткові «містки», які добре помітні на рентгенограмах хребта. Зміни у хребті розвиваються повільно, протягом кількох років. Періоди загострень чергуються з більш менш тривалими ремісіями.

Нерідко одним із перших клінічно значущих симптомів хвороби Бехтерева стає сакроілеїт (запалення суглобів крижів). Пацієнта турбує біль у глибині сідниць, що іноді поширюється на пахвинну область і верхню частину стегон. Нерідко цей біль вважають ознакою запалення сідничного нерва, грижі міжхребцевого диска чи радикуліту. Болі у великих суглобах з’являються приблизно у половини хворих. Відчуття скутості та болю в суглобах більше виражені вранці та у першій половині дня. Дрібні суглоби уражаються рідше.

Приблизно у тридцяти відсотках випадків хвороба Бехтерєва супроводжується змінами з боку очей та внутрішніх органів. Можливі ураження серцевих тканин (міокардит, іноді в результаті запалення формується клапанний порок серця), аорти, легень, нирок та сечовивідних шляхів. При хворобі Бехтерева нерідко уражаються тканини очей, розвивається ірит, іридоцикліт чи увеїт.

Діагноз хвороба Бехтерєва виставляється на підставі огляду, історії хвороби та даних додаткових досліджень. Пацієнту необхідна консультація ортопеда та невролога. Проводиться рентгенологічне дослідження, МРТ та КТ хребта. За результатами загального аналізу крові виявляється підвищення ШОЕ. У сумнівних випадках виконується спеціальний аналіз виявлення антигену HLA-В27.

Хворобу Бехтерєва необхідно диференціювати від захворювань хребта дегенеративного характеру (ДЗП) – спондильозу та остеохондрозу. Хвороба Бехтерева частіше вражає молодих чоловіків, тоді як ДЗП зазвичай розвиваються у старшому віці. Болі при хворобі Бехтерєва посилюються вранці та у спокої. Для ДЗП характерне посилення болю вечорами та після фізичного навантаження. ШОЕ при ДЗП не підвищується, специфічні зміни на рентгенограмі хребта не виявляються.

Скандинавську форму хвороби Бехтерева (переважна поразка дрібних суглобів) слід диференціювати від ревматоїдного артриту. На відміну від хвороби Бехтерєва, ревматоїдний артрит, як правило, вражає жінок. При хворобі Бехтерєва симетричне ураження суглобів мало зустрічається. У пацієнтів відсутні підшкірні ревматоїдні вузлики, при дослідженні крові ревматоїдний фактор виявляється у 3-15% випадків (у хворих на ревматоїдний артрит – у 80% випадків).

Терапія комплексна, тривала. Необхідно дотримуватися наступності на всіх етапах лікування: стаціонар (відділення травматології) – поліклініка – санаторій. Застосовуються глюкокортикоїди та нестероїдні протизапальні препарати, лікувальні блокади. При тяжкому лікуванні призначають імунодепресанти. Велику роль лікуванні хвороби Бехтерєва грає спосіб життя та спеціальні фізичні вправи.

Програма лікувальної гімнастики складається індивідуально. Вправи мають виконуватися щодня. Для запобігання розвитку порочних поз (поза прохача, поза горді) пацієнту рекомендують спати на жорсткому ліжку без подушки і регулярно займатися видами спорту, що зміцнюють м’язи спини (плавання, ходьба на лижах). Для збереження рухливості грудної клітки необхідно виконувати дихальні вправи. У лікуванні застосовують масаж, магнітотерапію, рефлексотерапію. Пацієнтам із хворобою Бехтерєва показані радонові, сірководневі, азотні лікувальні ванни.

Повністю вилікуватися від хвороби Бехтерєва неможливо, однак, при дотриманні рекомендацій та правильно підібраному лікуванні розвиток захворювання можна загальмувати. Пацієнтам, які страждають на дане захворювання, необхідно постійно спостерігатися у лікаря, а в період загострення проходити лікування в умовах стаціонару.