Хвороба Гоффа

Хвороба Гоффа – це хронічне запалення та переродження жирової тканини в області крилоподібних зв’язок, розташованих по передній поверхні колінного суглоба під надколінком та його власною зв’язкою. Проявляється болями, хрускотом, вибуханням по обидва боки зв’язки надколінка, обмеженням рухів, та повторними скупченнями рідини в суглобі. Діагностується на підставі скарг, характерної клінічної картини, даних МРТ, артропневмографії та артроскопічного дослідження. Лікування – іммобілізація, фізіотерапія, медикаментозна терапія. При грубих змін показано висічення тіл Гоффа.

Хвороба Гоффа (ліпоартрит) – поширене захворювання. Характерні зміни жирових тіл у ділянці колінного суглоба виявляються у 12% населення. Переважно страждають жінки у пременопаузі та менопаузі, а також молоді фізично активні люди обох статей. У представників першої групи переродження тіл Гоффа нерідко поєднується із гонартрозом, у представників другої – з ушкодженнями менісків. У ряді випадків спостерігається тяжка течія з вираженим обмеженням функції суглоба.

Основною причиною розвитку хвороби Гоффа вважається хронічна травматизація при повторюваних рухах або інтенсивних навантаженнях. Залежно від виду фізичної активності виділяють дві основні групи причин:

• Надмірні професійні навантаження. Патологія зазвичай розвивається у молодих людей: артистів балету, спринтерів, акробатів та інших спеціальностей, яким доводиться постійно ходити або бігати, часто і різко присідати. Зв’язок із статтю виражена слабо. Основним провокуючим фактором хвороби є постійне навантаження суглоба.
• Постійні помірні навантаження. У жінок середнього віку істотну роль також відіграють фізичні навантаження, але зазвичай не інтенсивні, а одноманітні, наприклад тривале перебування на колінах при роботі на дачі. Певне значення має зміна гормонального фону та його вплив на відновлення тканин у передклімактеричному та клімактеричному періоді.

У молодих пацієнтів хвороба Гоффа іноді виникає внаслідок значної одноразової прямої травми. У подібних випадках пошкодження крилоподібних складок зазвичай поєднується з розривами менісків.

Тіла Гоффа – жирові скупчення, які розташовуються по передній частині коліна, відразу за надколінком, і відіграють роль амортизаторів, що зменшують навантаження на синовіальну оболонку суглоба при рухах. Тканина скупчень укріплена каркасом із фіброзних тяжів. У ній багато нервових закінчень та кровоносних судин, тому гострі та хронічні травми цієї області супроводжуються рясними крововиливами та раннім розвитком больового синдрому.

На тлі повторних крововиливів, утисків жирової клітковини між стегнової та великогомілкової кісткою розвивається асептичне запалення. Тіла Гоффа гіпертрофуються, у тканині накопичуються фібрин та гемосидерин. Макрофаги проникають усередину жирових клітин, викликаючи їхнє переродження. М’яка жирова “подушка” поступово заміщається грубою нееластичною фіброзною тканиною.

Початок захворювання зазвичай поступовий, рідше – гострий на тлі травми. Пацієнти скаржаться на біль у передній частині суглоба, що посилюються при рухах. Відмінною особливістю захворювання Гоффа є залежність больового синдрому від положення кінцівки. При незначному згинанні біль зменшується, при розгинанні посилюється. Можливий хрускіт. При огляді виявляється обмеження згинання та розгинання суглоба, припухлість його передньо-нижньої поверхні.

З боків від власної зв’язки видно вибухання, при їх обмацуванні визначається м’яке похрустування. При тривалому перебігу хвороби розвивається незначна чи помірна атрофія квадрицепса. Ущемлення жирової тканини між великогомілкової та стегнової кісткою можуть стати причиною блокади суглоба. При загостренні запалення виникають рецидивні синовіти, підвищується ризик формування гонартрозу.

Діагноз встановлюється травматологом-ортопедом. Провідну роль діагностиці хвороби зазвичай грають клініко-анамнестичні дані, візуалізуючим методикам відводиться другорядна роль – з допомогою уточнюється тяжкість і поширеність процесу, виявляються супутні зміни у суглобі. План обстеження включає:

• Збір анамнезу. На користь хвороби Гоффа свідчать повторювані навантаження у жінок віком від 45-50 років, певні види професійної діяльності в осіб молодого віку, типові попередні травми.
• Об’єктивне обстеження. Патологія підтверджується при локалізації болів у передніх відділах суглоба, наявності характерного випинання з боків власної зв’язки, похрустування при пальпації, обмеження рухів, зміні інтенсивності болю при рухах.
• МРТ колінного суглоба. Дозволяє детально вивчити стан зв’язок та м’яких тканин суглоба. При хворобі Гоффа препателярна жирова подушка гіпертрофована, максимальна інтенсивність сигналу відзначається не під нижнім полюсом надколінка, а вище за нього. Жирова тканина впроваджена у щілину між суглобовими поверхнями.
• Артропневмографія. Після появи МРТ застосовується нечасто. Найбільшою інформативністю відрізняється бічний знімок суглоба, у якому добре проглядаються контури тіл Гоффа. За рентгенограмами оцінюють вираженість гіпертрофії жирового прошарку, виявляють кальцинати у крилоподібних зв’язках.
• Артроскопія колінного суглоба. Зазвичай носить лікувально-діагностичний характер, виконується при гострих травмах з підозрою на ушкодження меніска та при тяжкому перебігу захворювання.

Диференціальний діагноз проводять синдромом інфрапателярної складки та відривом інфрапателярної складки. Іноді потрібне розрізнення з деформуючим артрозом, меніскопатиями, тендинозами та бурситами в зоні нижнього полюса надколінка, хронічними синовітами різного генезу, вільними тілами колінного суглоба.

Лікування спрямоване на влаштування блокувань суглоба, усунення запалення, зниження інтенсивності переродження жирової тканини, відновлення функції кінцівки. Найчастіше показана консервативна терапія. При неефективності консервативних заходів, повторюваних епізодах непрацездатності, грубих змін жирових тіл за даними МРТ та артропневмографії потрібні операції.

Консервативна терапія

Зазвичай здійснюється у амбулаторних умовах. У період загострень кінцівку протягом 2-3 тижнів фіксують гіпсовою лонгетою, рекомендують дотримуватися спокою, прикладати до коліна теплу грілку. План лікування хвороби включає такі процедури:

• Внутрішньосуглобова оксигенотерапія. Для підвищення ефективності терапії та забезпечення протизапального ефекту на початковому етапі жирові тіла вводять кортикостероїди, а потім через ту ж голку, просунуту в порожнину суглоба, ін’єктують кисень. Курс складається з 1-3 маніпуляцій з інтервалом на 1 тиждень.
• Фізіотерапія. Внутрішньосуглобові ін’єкції доповнюють курсами лазеротерапії у кількості 10-15 процедур. При вираженій атрофії чотириголового м’яза застосовують міоелектростимуляцію.
• Лікувальна фізкультура. Комплекс складається із традиційних вправ для відновлення квадрицепса, ізометричних вправ для зміцнення розгиначів гомілки та технік для відновлення правильного стереотипу рухів.

Хірургічне лікування

Суть втручань полягає у висіченні змінених жирових тканин для усунення блокад та перешкод рухам, профілактики розвитку артрозу. Операція виконується шляхом артротомії чи з використанням артроскопічного обладнання. Крилоподібні складки оглядають, уражені ділянки видаляють, синовіальну оболонку наскільки можна зберігають і ушивають. У післяопераційному періоді здійснюють іммобілізацію, призначають ЛФК.

Прогноз у пацієнтів із хворобою Гоффа сприятливий. Після консервативного або оперативного лікування функції суглоба повністю відновлюються, пацієнти повертаються до колишньої роботи та звичних фізичних навантажень. Профілактика полягає у попередженні травм, виключенні перевантажень, використанні ортопедичних пристроїв для розвантаження суглоба.