Хвороба Кальве

Хвороба Кальве — це захворювання хребта, що рідко зустрічається, в основі якого лежить асептичний (неінфекційний) некроз тіла одного або двох хребців, що знаходяться в хребетному стовпі. Протікає з больовим синдромом, що збільшується в області ураженого некротичним процесом хребця. Характерно випинання остистого відростка ураженого хребця, його болючість при пальпації, напруга паравертебральних м’язів та обмеження рухливості хребта у цій галузі. Діагностується за даними рентгенографії, КТ чи МСКТ хребта. Основу лікування хвороби Кальве становить консервативна методика (ЛФК, масаж, спеціальний режим), за її неефективності проводиться оперативне лікування.

Хвороба Кальве (остеохондропатія тіла хребця, платіспондилія) носить свою назву на згадку про вченого, що вперше описав її в 1925 році. Поряд із хворобою Келера, хворобою Шляттера та хворобою Тиманна відноситься до групи захворювань, що називаються остеохондропатіями. Хвороба Кальве спостерігається серед дітей та підлітків віком від 2 до 17 років, але найчастіше у хлопчиків у період від 4 до 7 років. У більшості випадків протікає з ураженням грудного хребця, що знаходиться в найвищій точці грудного кіфозу і несе найбільше навантаження. Набагато рідше зустрічається асептичний некроз хребця в поперековому відділі. В окремих випадках хвороба Кальве супроводжується некрозом відразу двох хребців, як правило, розташованих поруч або через здоровий хребець.

До цього часу в травматології та ортопедії немає ясного уявлення про причини, що викликають хворобу Кальве. Серед чинників, які найімовірніше лежать у її основі, називають спадкову схильність, у результаті якої у «слабкому» від народження хребці під впливом фізичних навантажень починають відбуватися патологічні зміни. Ряд авторів вважає, що хвороба Кальве розвивається як наслідок локального порушення кровопостачання кісткової тканини окремого хребця.

Кальве, що характеризують хворобу Кальве, некротичні процеси, що відбуваються в тілі хребця, призводять до порушення його міцної кісткової структури. В результаті під впливом тиску з боку суміжних хребців він сплощується, а міжхребетні диски, що примикають до нього, потовщуються. Ці зміни чітко помітні на рентгенограмах ураженого відділу хребта. Згодом у хребті, що некротизується, відбувається глибока перебудова і починається процес відновлення кісткової структури. Хвороба Кальве триває кілька років. У пацієнтів, що її перенесли, спостерігається залишкові явища у вигляді незначного зниження висоти хребця та його легкої клиноподібної деформації. У зрілому віці у них відбувається раніше розвиток остеохондрозу у суміжних із зміненим хребцем міжхребцевих дисків.

Патологія зазвичай має малопомітне початок, що у окремих випадках може супроводжуватися підвищенням температури від 37,2 до 38 °З. Основною скаргою пацієнтів, які мають хворобу Кальве, є біль у спині. Больовий синдром може мати періодичний характер. Найчастіше він супроводжується іррадіацією болю в нижніх кінцівках. Як правило, біль зменшується і навіть повністю зникає в лежачому положенні і збільшує свою інтенсивність при фізичному навантаженні. Локалізація болю відповідає області розташування ураженого хребця. Посилення болю при фізичній активності призводить до того, що діти, що мають хворобу Кальве, уникають ігор і прогулянок, стають малорухливими і вважають за краще лежати.

При огляді в області ураженого хребця привертає увагу невелике ґудзикове випинання його остистого відростка. Обмацування і перкусія в області хребця, що некротизується, призводять до посилення больового синдрому. Пальпація м’язів у цій галузі виявляє їх надмірну напругу. Рухливість хребетного стовпа у ураженій області обмежена. По-перше це пов’язано з вираженою хворобливістю при рухах, а по-друге обумовлено м’язовою напругою, що обмежує вільні рухи. Слід зазначити, що чіткої кореляції між вираженістю симптоматики та ступенем деструкції хребця за хвороби Кальве немає.

У деяких випадках хвороба Кальве стає для травматолога-ортопеда або вертебролога випадковою знахідкою, виявленою на рентгенограмі хребта. У діагностичному сенсі рентгенографія хребта є найбільш інформативною, якщо вона проведена в бічній проекції. Для більш детального вивчення змін, що відбуваються в хребці, і з метою диференціальної діагностики хвороби Кальве пацієнта додатково обстежують за допомогою МСКТ або КТ хребта.

На початку захворювання на знімках виявляється потовщення замикальних пластин та остеопороз центрального відділу тіла зміненого хребця. Подальше прогресування асептичного некрозу призводить до зменшення висоти ураженого хребця в середньому до ¼ його висоти у здоровому стані. При цьому відзначається збільшення товщини міжхребцевих дисків, що зверху і знизу примикають до хребта, що неркотизується. Тіло зміненого хребця більше здавлено у передньому відділі, що виглядає на рентгенограмі як невелика клиноподібна деформація. Ширина його збільшена отже тіло хребця виступає межі розташованих поруч із здорових хребців. Рентгенологічно спостерігається зазубреність контурів тіла сплощеного хребця. Велика інтенсивність зображення тіла цього хребця свідчить про розвитку некротичних процесів.

Диференціювати хворобу Кальве необхідно від перелому хребта в ділянці тіла хребця, хвороби Бехтерева, туберкульозу хребетного стовпа, деяких аномалій розвитку хребта.

Загальноприйнято консервативне лікування, яке полягає у загальнозміцнювальних заходах, розвантажувальному режимі для хребта (постійне горизонтальне положення пацієнта), проведенні масажу, фізіотерапії (магнітотерапія, рефлексотерапія) та лікувальної фізкультури. Здійснюють реклінацію хребця за допомогою гіпсового ліжечка. Контроль за результатами лікування проводять кожні півроку шляхом рентгенологічного дослідження. Після відновлення хребця до 2/3 його висоти пацієнту дозволяють приймати вертикальне положення, але при цьому він повинен знаходитися в корсеті, що реклінує. Консервативне лікування пацієнтів, які мають хворобу Кальве, може тривати від 2 до 5 років.

У випадках, коли хвороба Кальве прогресує, незважаючи на консервативні заходи, показані хірургічне лікування. Його метою є зупинка прогресуючої деформації хребця шляхом фіксації хребта. Однак слід враховувати, що хірургічне лікування, що проводиться, не в змозі повністю скоригувати наявну деформацію хребця і на 100% відновити його функцію. Лікувати хворобу Кальве можна за допомогою кількох хірургічних методик: міжтілового спондилодезу, фіксації пластинами або скобами і т. п. Через 3-4 тижні після проведеного хірургічного втручання пацієнту дозволяють потроху перебувати у вертикальному положенні з обов’язковим носінням корсета.